Постанова № 31351111, 18.04.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

18 квітня 2013 року Справа № 823/722/13-а

10 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.,

за участю:

представників позивача - Ніколаєва Г.О. (за довіреністю), Колосова В.Г. (за посадою);

представника відповідача - Кулик К.Є. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0001572301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48280 грн. за основним платежем та 12071 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. № 0001582301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 53394 грн. за основним платежем та 13125 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2012р. №23/22-010/35493358, згідно з висновками якого господарські операції щодо поставок товарів від ТОВ «Майвін» за жовтень-грудень 2011р. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, внаслідок чого позивачем в порушення ст. ст. 30, 92 ЦК України, ст. 55 ГК України, ст.ст. 134, 138, 139, 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України завищено валові витрати і як наслідок занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011р. в сумі 894, 00 грн. та за 1 квартал 2012р. в сумі 52500, 00 грн., а всього занижено податок на прибуток у сумі 53394, 00 грн., та завищено податковий кредит і як наслідок занижено податок на додану вартість за листопад 2011 р. в сумі 24778, 00 грн. та за грудень 2011 р. в сумі 23502, 00 грн., всього занижено податок на додану вартість у сумі 48280, 00 грн.

Позивач вважає висновки перевірки безпідставними, зазначаючи, що нікчемність правочинів не підтверджена вироком суду в кримінальній справі або судовим рішенням, яке набрало законної сили, які є допустимими доказами. Відповідач не повідомив позивача про розгляд заперечень на акт перевірки, які позивач просив розглянути у його відсутність, а заперечення не розглянув. Відповідачем не взяті до уваги договори, накладні на відпуск товару, податкові накладні, накази, посвідчення про відрядження та подорожні листи. Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 та пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 товарно-транспортна накладна є обов'язковою для водія автомобіля перевізника; оскільки товар перевозився власним транспортом позивача, наявність товарно-транспортних накладних для позивача не є обов'язковою. Відсутність у товарно-транспортних накладних прізвища водія-експедитора та його підпису, адреси пунктів навантаження та розвантаження товару та номера подорожнього листа не є порушенням вимог наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затверджено форму товарно-транспортної накладної, оскільки вказаний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, тому носить рекомендаційний характер. Відсутність у товарно-транспортних накладних одного з необов'язкових реквізитів не є підставою для визнання господарської операції нікчемною, оскільки її здійснення підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податкові накладні ТОВ «Майвін» за жовтень-грудень 2011р. містять всі реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Витрати за господарськими операціями з ТОВ «Майвін» включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом 111 Податкового кодексу України, документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, пов'язані з господарською діяльністю позивача, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, їх вартість фактично оплачена, а товари фактично поставлені та використані у власній господарській діяльності, тому правомірно віднесені до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у 4-му кварталі 2011р. та 1-му кварталі 2012р. Як наслідок висновок акта перевірки не підтверджений доказами, носить характер суб'єктивних припущень та зроблений з перевищенням повноважень, наданих службовим особам податкового органу, і суперечать вимогам чинного законодавства. Крім цього, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав» проти України» та від 22.01.2009р. «Булвес АД» проти Болгарії» коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку. Відтак, на позивача не може бути покладена відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені його контрагентом ТОВ «Майвін».

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях зазначив, що у акті перевірки повністю викладені обставини порушення, наводяться документи. Які були використані під час перевірки, та здійснювався їх аналіз, зміст порушення та посилання на статті Податкового кодексу України. Накази про відрядження, посвідчення про відрядження та подорожні листи не досліджувались, так як позивачем при проведенні перевірки не подавались. Позивач був повідомлений листом про час та місце розгляду заперечення на акт перевірки, однак на розгляд заперечення не з'явився, тому протокол засідання постійної комісії ДПІ у Черкаському районі по розгляду та вирішенню спірних питань разом з листом від 12.11.2012р. №1039/22-024 про розгляд заперечень був направлений позивачу поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Згідно з висновком акта перевірки від 30.10.2012р. №23/22-010/35493358 надані позивачем первинні документи не є юридично значимими та не підтверджують реальності здійснення господарських відносин між ТОВ «Спецпроменерго-1» та ТОВ «Майвін» тому позивач не має права на віднесення понесених витрат до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Вказаний висновок зроблений на підставі акта від 15.02.2012р. №673/2309/37144663 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Карбонові технології» щодо господарських відносин з платниками податків за листопад 2011р. та акта від 19.04.2012р. №923/22-04/37144663 про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків ТОВ «Карбонові технології» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011р., складених ДПІ у Печерському районі м. Києва, якими встановлено відсутність у ТОВ «Майвін» необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості. Посилання позивача на ту обставину, що відповідачем правочини з ТОВ «Майвін» визнані нікчемними, безпідставне, так як акт не містить такого висновку. Також, в своїх пояснення відповідач посилається на постанову Федерального арбітражного суду Північно-Західного округу від 13.05.2004 у справі № А26-7795/03-210, у якій зазначено, що відсутність фактичних витрат позивача на придбання товару, невиконання угод, відсутність за місцезнаходження платника податків та неподання звітності є достатніми та допустимими доказами вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод. Відповідачем в акті перевірки встановлено, що кошти ТОВ «Спецпроменерго-1» перераховувались без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» зареєстроване Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 12.10.2007р. (ідентифікаційний код юридичної особи 35493358). Згідно свідоцтва №0411919 від 30.10.2007р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Посадовою особою державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецпроменерго-1» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Майвін» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 30.10.2012р. №23/22-010/35493358.

Згідно з пунктами 3.1 вказаного акту при проведенні перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Майвін» укладено договір поставки товарів від 07.10.2011р. № 44/1, на виконання якого ТОВ «Майвін» передало позивачу товар:

- за видатковою накладною №100701 від 07.10.2011р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ 650 грн. - блок управління КСУ-9М 1 кількості 1 шт.;

- за видатковою накладною №112801 від 28.11.2011р. на суму 144768 грн., в т.ч. ПДВ 24128 грн. - повітронагрівачі ПНВ-113-412-01УХЛЗ у кількості 15 шт., електрод розжигу, шайба горілки Г1 у кількості 1 шт., крани 12Б2бк (комплект) у кількості 1 шт.;

- за видатковою накладною №121902 від 19.12.2011р. на загальну суму 156000 грн., в т.ч. ПДВ 26000 грн. - повітронагрівачі ПНВ-113-412-01УХЛЗ у кількості 13 шт.

Вартість придбаного товару віднесена позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за 4 квартал 2011р. - у сумі 3890 грн. та за 1 квартал 2012 року на суму 250000 грн., а податок на додану вартість за податковими накладними №100701 від 07.10.2011р. на суму 3900 грн., в т.ч. ПДВ 650 грн., №112801 від 28.11.2011р. на суму 144768 грн., в т.ч. ПДВ 24128 грн., та №121902 від 19.12.2011р. на суму 156000 грн., в т.ч. ПДВ 26000 грн. віднесений до податкового кредиту за жовтень 2011р. у сумі 650 грн., за листопад 2011р. у сумі 24128 грн. та за грудень 2011р. у сумі 26000 грн.

За висновком перевірки позивачем порушені вимоги статей 134, 138, 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 53394, 00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011р. - 895, 00 грн. та за 1 квартал 2012р. - 52500, 00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року, всього на суму 48280, 00 грн. в т.ч. за листопад 2011 року - 24778, 00 грн. та за грудень 2011р. 23502, 00 грн.; вимог ст. 185 Податкового кодексу України, а саме відсутність об'єктів, які підпадають під визначення цих статей.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0001572301, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48280 грн. за основним платежем та 12071 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. № 0001582301, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 53394 грн. за основним платежем та 13125 грн. за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Підпунктом 14.1.27 Кодексу визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 вказаної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 9 вказаного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні юридичної сили не мають.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідач, обґрунтовуючи висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, посилається на відсутність транспортування товару, про що свідчать недоліки товарно-транспортних накладних № 007945 від 07.10.2011р., № 008614 від 28.11.2012р., № 007513 від 19.12.2012р., а саме: відсутність прізвища водія-експедитора та його підпису; маса брутто (прописом); точна адреса пунктів навантаження та розвантаження; номер дорожнього листа, та невідповідність дати товарно-транспортних накладних № 008614 від 28.11.2012р. та № 007513 від 19.12.2012р., оскільки господарські операції здійснювались у 2011 році.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту Правила) товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, згідно з якою:

- у пунктах навантаження та розвантаження товарно-транспортної накладної зазначається адреса цих пунктів;

- здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом;

- прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові;

- здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія;

- прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом.

Дослідивши надані позивачем до перевірки копії товарно-транспортних накладних №001003 від № 007945 від 07.10.2011р., № 008614 від 28.11.2012р., № 007513 від 19.12.2012р. (а.с. 124,-126), суд встановив, що вони не містять адреси пункту навантаження та розвантаження товару, а саме: назви вулиці та номера будинку, прізвище водія у графі «Зазначений вантаж прийняв водій-експедитор», ТТН № 007945 від 07.10.2011р. не містить також підпис водія-експедитора. Крім того, в ТТН № 007513 від 19.12.2012р. та № 008614 від 28.11.2012р., вказаний 2012 рік, який ще настав. Таким чином, вказані накладні не відповідають вимогам Типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346.

Спростовуючи доводи відповідача, позивач зазначив, що доставка товарів 07.10.2011р. та 28.11.2011р. здійснювалась водієм позивача ОСОБА_5, а 19.12.2011р. - директором підприємства Колосовим В.Г. належним позивачу на праві власності автомобілем НОМЕР_2, товар отримувався безпосередньо водієм ОСОБА_5 та директором Колосовим В.Г. за місцем знаходження складських приміщень ТОВ «Майвін» в м. Києві.

Оглянуті у судовому засіданні оригінали товарно-транспортних накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, не містять недоліків, встановлених актом перевірки. При цьому представники позивача пояснили, що усунули вказані недоліки після проведення перевірки шляхом до оформлення товарно-транспортних накладних.

На підтвердження відрядження водія ОСОБА_5 до ТОВ «Майвін» надані копії наказу №35 «К» від 07.10.2011р., №41»К» від 28.11.2011р. та посвідчення на відрядження від 07.10.2011р. та від 28.11.2011р. Разом з цим, у видатковій накладній №100701 від 07.10.2011р., ТТН від 07.10.2011р., видатковій накладній №112801 від 28.11.2011р. та ТТН від 28.11.2012р. зазначено, що товар отримував директор Колосов В.Г. за дорученнями №101 від 07.10.2011р. та №153 від 28.11.2011р.

При цьому згідно з наданим позивачем витягом з реєстру виданих довіреностей за 4-й квартал 2011р. у вказаному реєстрі значаться як видані на одержання товару від ТОВ «Майвін» довіреності №101 від 07.10.2011р., №153 від 28.11.2011р. та № 179 від 19.12.2011р., які відповідають номерам довіреностей, зазначених у товарно-транспортних накладних як таких, що видані директору колосову В.Г. Відтак, довіреності на водія ОСОБА_5 не видавались.

У судових засіданнях представник позивача Колосов В.Г. надав пояснення, згідно з якими товар був отриманий водієм ОСОБА_5, однак у подальшому свої пояснення змінив та вказав, що товар отримувався одночасно ним та водієм ОСОБА_5, при цьому не зміг вказати адресу, за якою отримав товар, вказавши лиш, що передача відбулась у складських приміщеннях за адресою іншою, ніж та, що вказана у видаткових накладних.

Копії наказів про відрядження директора Колосова В.Г. №35 «В» від 07.10.2011р., №41 «В» від 28.11.2011р. надані у судове засідання 18.04.2013р., тобто після з'ясування у судовому засіданні вищезазначених обставин.

Зазначення у ТТН № 007513, № 008614 від 19.12.2012р. та від 28.11.2012р., в той час як господарські операції здійснювались у 2011 році, пояснив помилкою головного бухгалтера, яка їх виписувала.

У видаткових накладних № 100701 від 07.10.2011р., №112801 від 28.11.2011р., №121902 від 19.12.2011р. місцем здійснення господарських операцій зазначена адреса м. Київ, вул. Мечникова, 14/1, але, як пояснив представник позивача директор Колосов В.Г., товар за вказаною адресою не передавався.

Договором поставки від 07.10.2011р. № 44/1, укладеним між позивачем та ПП «Майвін», такі істотні умови договору, як найменування товару, строки поставки, місце поставки не передбачені

Оцінюючи доводи позивача та надані ним вказані докази, суд зазначає, що вони є суперечливими, а відтак такими, що не спростовують доводів відповідача про відсутність фактичного перевезення товару від ТОВ «Майвін» до позивача.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.08.2012р. № 3134/22-9/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майвін» щодо господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011р. та актом від 27.02.2012р. № 1024/2306/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майвін» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Акура-Груп» та ТОВ «ЗАХІД-УА» встановлено відсутність поставок товарів та укладання нікчемних угод без мети настання реальних наслідків між ТОВ «Майвін» та покупцями. Відповідно до поданих ТОВ «Майвін» до ДПІ у м. Києва ДПС Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, матеріалів (сировини), трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. Вказані обставини свідчать, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Майвін» та контрагентами-постачальниками мають ознаки безтоварності, тому в свою чергу взаємовідносини вказаного підприємства з контрагентами-покупцями, в тому числі ТОВ «Спецпроменерго-1» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.08.2012р. № 3134/22-9/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майвін» щодо господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011р. та актом від 27.02.2012р. № 1024/2306/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майвін» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Акура-Груп» та ТОВ «ЗАХІД-УА» встановлено, що у ТОВ «Майвін відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості. Як наслідок, вбачаються проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема. У випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не маючи реального товарного характеру.

Оцінюючи у сукупності вищевказані фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача, що господарські операції з поставки товарів ТОВ «Майвін» відображені лише документально, без фактичного їх виконання, тому видаткові та податкові накладні юридичної сили не мають.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Кодексу до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 138.8 вказаної статті собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема з вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг (пункт 188.1 статті 188 Кодексу).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Згідно з пунктом 198.3 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відобразивши витрати на придбання товару у ТОВ «Майвін» у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у 4-му кварталі 2011р. у сумі 3890 грн. та у 1-му кварталі 2012р. у сумі 250000 грн., та ПДВ за вказаними господарськими операціями у сумі 48280, 00 грн. у складі податкового кредиту за жовтень - грудень 2011р. за видатковими та податковими накладними, які не мають юридичної сили, позивач порушив вимоги статей 134, 138, 139, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на порушення, допущені відповідачем при складанні акта перевірки, є необґрунтованими, оскільки у пункті 3.1 акта перевірки чітко зазначені зміст господарських операцій, первинні документи бухгалтерського обліку, які їх підтверджують, суть порушення та норми законодавства, які обґрунтовують ці порушення.

Порушення порядку розгляду заперечень на акт перевірки не спростовують встановлені порушення податкового законодавства, тому не мають значення для справи.

Відсутність вироку суду чи рішення суду, яким укладений правочин визнано нікчемним, не спростовує висновків перевірки про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Майвін», оскільки відповідно до вищезазначених вимог податкового законодавства підставою для відображення у податковому обліку є господарські операції, а не укладені правочини.

Посилання позивача на використання придбаного у ТОВ «Майвін» товару у власній господарській операції суд вважає необґрунтованими. Так, згідно з поясненнями представників позивача придбані у ТОВ «Майвін» повітронагрівачі були продані ТОВ «Національна горілчана компанія» за видатковими накладними №66 від 07.10.2011р. та №92 від 28.11.2011р.,ТОВ «Черкаснасінтрав» за видатковою накладною №91 від 29.11.2011р., ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського №94 від 12.01.2012р. Разом з цим, згідно з наданими позивачем технічними умовами ТУ У 28.2-35 493 358-001:2008 на повітронагрівачі типу ПНВ СПЕ (водяні) від 01.08.2008р. та поясненнями представників позивача позивач є виробником повітронагрівачів ПНВ-113-412-01 УХЛЗ. При цьому на повітронагрівачах, придбаних у ТОВ «Майвін», будь-яке маркування щодо товаровиробника не зазначено, тому ідентифікувати повітронагрівачі, придбані у ТОВ «Майвін», та продані позивачем, неможливо, у зв'язку з чим використання товару у власній господарській діяльності позивачем не доведено.

Посилання позивача на практику Європейського суду із захисту прав людини також є необґрунтованим, оскільки в основу висновків рішення від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав» проти України» та рішення від 22.01.2009р. «Булвес АД» проти Болгарії» покладена та обставини, що господарські операції фактично відбулись.

Решта посилань позивача на необґрунтованість висновків про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Майвін» спростовується вищенаведеним.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0001572301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48280 грн. за основним платежем та 12071 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012р. № 0001582301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 53394 грн. за основним платежем та 13125 грн. за штрафними санкціями є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Спецпроменерго-1» задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 25 квітня 2013 року.

Суддя А.В. Руденко