Рішення № 31351006, 16.05.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року справа № 919/382/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"

(04073, м. Київ, Московський проспект, 9, б/ц "Форум парк Плаза, кор. 4-а, офіс 502)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(99045, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 254 527,38 грн

Суддя Плієва Н.Г.

без участі представників сторін

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1103/0107/91-292 від 09.02.2007 в сумі 254 527,38 грн, з яких: 210 927,38 грн - заборгованість за кредитом (тіло), 43 600,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов кредитного договору № 1103/0107/91-292 від 09.02.2007.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.04.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 23.04.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 16.05.2013.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав телеграму, в якій просить розглянути справу за його відсутності. В судовому засіданні 23.04.2013 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження - АДРЕСА_1, 99045, яка відповідає відомостям, що містяться у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 23), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена у встановленому законом порядку та її неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2007 між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк", Банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, позичальник) укладений кредитний договір № 1103/0107/91-292 (далі - Договір), за умовами якого Банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Розмір кредиту складає 347 190,00 грн. Строк користування кредитом: з 09.02.2007 по 08.02.2010 включно. Призначенням кредиту є здійснення позичальником розрахунків за придбаний автотранспорт за договором купівлі - продажу № СФ-000091 від 04.12.2006, а саме: автомобіль МАЗ 551608-236, вартістю 394 531,25 грн та причеп МАЗ 856102-010, вартістю 101 454,50 грн (п.п. 1.1.- 14. Договору).

Плата за користування кредитом складається з процентів за користування кредитом, що встановлюється у розмірі 20,5% річних (далі - процента ставка) (п. 1.5. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, для видачі кредиту та обліку розрахунків за кредитом Банк відкриває позичковий рахунок НОМЕР_4, для обліку нарахованих процентів за користування кредитом - рахунок НОМЕР_5 а АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 38 4953.

Згідно пункту 3.2. Договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку за призначенням згідно з п. 1.4. Договору, на підставі розрахункових документів, наданих позичальником.

Положеннями пункту 4.1. Договору передбачено, що позичальник здійснює погашення кредиту у валюті кредиту щомісячно рівними частинами згідно з Додатком № 1 до Договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.5. Договору, за фактичну кількість днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення (у тому числі і за період за прострочення погашення кредиту). При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитом. Проценти враховуються за фактичну кількість днів користування кредитом на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником у валюті кредиту, щомісяця в період з 01 по 20 число включно за попередній календарний місяць та на момент повернення кредиту через касу банку, у будь-якій філії/відділення банку або безготівковим перерахуванням на рахунок відсотків (п. 4.2, п. 4.3. Договору).

Пунктами 6.1., 6.2. договору визначено, зобов'язання позичальника забезпечити своєчасне повернення кредиту і сплату нарахованих процентів, а також передати в заставу банку майно, що належить позичальнику на праві власності, згідно з умовами п. 2.1. Договору.

Договір діє з дня його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 10.5. Договору).

Крім того, 09.02.2007 з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 1103/0107/91-292 від 09.02.2007 між Банком та ФОП ОСОБА_1 укладено договір застави, за умовами якого відповідач передав банку належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: самоскид - С марки МАЗ, моделі 551608-236, випуску 2007 року, шасі № НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий, об'єм двигуна 14860, що перебуває на обліку в МРЕВ ДАІ м. Севастополі, і причіп - самоскид - Е марки МАЗ, моделі 856102-010 випуску 2006 року, шасі № НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_2, колір жовтий, що перебуває на обліку в МРЕВ ДАІ м. Севастополя (далі - предмет застави).

У пункті 6 Договору застави, сторони оцінили предмет застави в 495 985,75 грн.

02.02.2012 між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» (далі - Клієнт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі - Фактор) укладено договір факторингу № 11.

Розділом другим договору факторингу сторони визначили предмет договору. Зокрема, відповідно до п. 2.1. вказаного договору, клієнт відповідно до умов договору відступив факторові свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до п. 2.2. договору факторингу, з моменту відступлення клієнтом факторові прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги фактору переходять всі пов'язані з ним права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент отримання акту приймання-передачі реєстру заборгованості боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей набуває відповідні права вимоги (п.2.3.Договору).

Як вбачається з витягу з договору факторингу, клієнт відступив факторові право вимоги заборгованості боржників згідно реєстру заборгованостей боржників, зокрема, з боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1103/0107/91-292 від 09.02.2010 заборгованості по тілу кредиту у розмірі 210 927,38 грн і заборгованості по процентам у розмірі 150954,46 грн (а.с. 65).

Отже, отримавши право вимоги заборгованості з боржника ФОП ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1103/0107/91-292 від 09.02.2010 та є належним позивачем у даній справі. Підставою для звернення до суду стало не виконання відповідачем зобов'язання в частині строків повернення отриманого кредиту. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 210 927,38 грн та частину суми заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 43 600,00 грн, а всього - 254 527,38 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виконання умов кредитного договору та регулюються главою 71 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самого договору.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу пункту 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторонами за договором був встановлений графік погашення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено імперативне правило: договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 1103/0107/91-292 від 09.02.2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк» перерахував грошові кошти в сумі 347 190,00 грн з позичкового рахунку відповідача за придбаний автотранспорт ФОП ОСОБА_1, що підтверджується меморіальним ордером № 328821/0527 від 12.02.2007 (а.с. 29). Грошові кошти позичальник зобов'язався повернути в повному обсязі в строк до 08.02.2010 включно (пункт 1.3 Договору).

Однак, в обумовлені договором строки сума кредитних коштів відповідачем повернута в повному обсязі не була, а також позичальник належним чином не виконував покладених на нього за договором зобов'язань, не сплачував проценти за користування кредитом.

09.01.2013 позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, або передати у добровільному порядку в рахунок погашення боргу предмет застави у володіння ТОВ «Вердикт Фінанс» разом із комплектом ключів від автомобіля, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та оформити на представника ТОВ «Вердикт Фінанс» довіреність із наданням усіх необхідних для зняття з обліку автомобіля в органах ДАІ прав з метою його реалізації (а.с 44).

Відповідач не виконав вимогу позивача, заборгованість в сумі - 210 927,38 грн за тілом кредиту та заборгованість по процентам за користування кредитом, до теперішнього часу не погашена.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказів погашення ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 254 527,38 грн, з яких 210 927,38 грн за тілом кредиту та 43 600,00 грн по процентам за користування кредитом, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем суду не надано.

Судом встановлений факт порушення ФОП ОСОБА_1 при виконані кредитного договору зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 254 527,38 грн, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача, отже, з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 7 090,55 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99045, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, відомості про рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"(04073, м. Київ, Московський проспект, 9, б/ц "Форум парк Плаза, кор. 4-а, офіс 502, ідентифікаційний код 36698193, р/р 2600038668301 в ПАТ «Енергобанк», МФО 300272; р/р 26502011044401 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 254 527,38 грн (двісті п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять сім грн 38 коп) з яких: 210 927,38 грн - тіло кредиту, 43 600,00 грн - проценти за користування кредитом, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 090,55 грн (сім тисяч дев'яноста грн 55 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.05.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва