Рішення № 31350979, 21.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" травня 2013 р. Справа № 906/473/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Мандригеля Р.С. (довіреність №272/10 від 14.12.12)

від відповідача: Захарчук І.С. (довіреність №238 від 20.05.13)

розглянув у судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (смт. Новогуйвинське Житомирської області)

про стягнення 500897,29 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 500897,29 грн. заборгованості, з яких: 410381,51 грн. борг за поставлений природний газ, 50650,74 грн. пеня, 9768,30 грн. інфляційні, 30096,74 грн. 3% річних.

15.04.13 до суду надійшов відзив на позовну заяву №169 від 12.04.13 в якому відповідач вимоги позивача визнає. Просив суд реструктуризувати суму боргу та відмовити в стягненні штрафних санкцій або зменшити їх розмір, оскільки підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому становищі. Підприємство є збитковим, має суттєву дебіторську заборгованість і не відшкодовану різницю в тарифах. Сума штрафних санкцій є непомірно великою для підприємства, тому їх сплата може призвести до банкрутства. В підтвердження надав фінансовий звіт за 2010-2012 роки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду підтримав викладене у відзиві не позовну заяву та зазначив, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 20000,00 грн. В підтвердження чого надав платіжне доручення №272 від 20.05.13. Крім того, представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій і реструктуризувати заборгованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.10 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(постачальник/позивач) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством (покупець/відповідач) укладено договір №06/10-2479 ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти (а.с.12-16), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити відповідачеві (покупцеві) імпортований природний газ, а відповідач (покупець) зобов'язаний прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник передає покупцю в період з 01.01.11 по 31.12.11 природний газ у з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1405,0 тис. куб. м.

Згідно з п. 3.1 зазначеного договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;

- податок на додану вартість - 20%.

Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільчими трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

Згідно додаткової угоди №2 від 04.04.11, ціна за 1000 куб. м. газу становить 1309,20 грн. 3 урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу (а.с.21).

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1839426,00 грн. у тому числі ПДВ.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов даного договору, позивач протягом січня - квітня 2011 передав відповідачеві природний газ на загальну суму 912079,06 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.24-27).

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості природного газу виконав частково, сплативши позивачеві 501697,55 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості природного газу, станом на день звернення з позовом до суду сума боргу становила 410381,51грн. (а.с.10-11).

Після подачі позову до суду (01.04.13) відповідач сплатив борг в розмірі 20000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №272 від 20.05.13, тому на день розгляду справи в суді за останнім рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 390381,51 грн. (912079,06 - 501697,55-20000,00).

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, враховуючи наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки природного газу №06/10-2479 ТЕ-10 від 20.12.10.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого природного газу в повному обсязі та у встановлений договором строк.

У відзиві на позовну заяву відповідач борг визнав (а.с.38-39).

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 390381,51грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 20000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ч.1п.1-1 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.3.1 договору просить стягнути з відповідача 50650,74 грн. пені (а.с.3,4).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.3.1 договору, передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Проте, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій та про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач не зазначає про те, що компанія понесла збитки, у зв'язку із порушенням строків оплати боргу відповідачем.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладаючи договір позивач розраховував на належне його виконання з боку відповідача, і відповідач мав його виконати незалежно від результатів здійснення господарської діяльності.

За приписами ст.121 ГПК України господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач знав про заборгованість перед позивачем протягом двох років і при можливості міг виконати свій обов'язок по його сплаті за цей час.

Враховуючи вищевикладене, а також важке фінансове становище відповідача, який є надавачем комунальних послуг для населення, значну дебіторську та кредиторську заборгованість, про що свідчить довідка №168 від 01.04.13, а також те, що відповідач більшу частину отриманого газу оплатив позивачеві, визнає борг і намагається по мірі можливості його сплачувати, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені до 30000 грн. на підставі п.3 ст.83 ГПК України, однак відмовляє в задоволенні клопотання про розстрочку заборгованості.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 9768,30 грн. інфляційних та 30096,74 грн. 3% річних.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних та інфляційні нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов визнав, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до наступного висновку: позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 460246,55грн., з яких: 390381,51грн. боргу, 30000,00грн. пені, 9768,30грн. інфляційних, 30096,74грн. 3% річних; припинити провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн.; зменшити суму пені до 30000,00грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн. боргу.

3. Зменшити розмір пені до 30000,00грн.

4. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське,вул.9-ої П'ятирічки,15; код 30273396) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827):

- 390381,51 грн. - основного боргу;

- 30000,00 грн. - пені;

- 30096,74 грн. - 3% річних;

- 9768,30 грн. - інфляційних;

- 10017,95 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 23.05.13

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати: 1-в справу