Ухвала суду № 31350116, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/326/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.13р. у справі №825/326/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.13р. №0000122200, 0000142200 та № 0000132200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що господарські операції позивача з ПП «Еверест» мають безтоварний характер, оскільки висновками акта про результати зустрічної звірки щодо підтвердження його господарських відносин з контрагентами встановлено відсутність у товариства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м. Чернігові ДПС проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Еверест» за листопад та грудень 2010 року та податку на прибуток за відповідний період, за результатами якої складено акт від 21.12.12р. № 2852/22/00382295.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.13р.:

№0000122200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 184 714 грн., в т.ч. 147 771 грн. основний платіж та 36 943 грн. штрафні санкції;

№0000142200, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 111 717 грн.;

№0000132200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6 500 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 625 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок заниження податку на прибуток за IV квартал 2010 року у розмірі 147 771 грн.;

п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення від'ємного значення ПДВ на суму 111 717 грн. за грудень 2010 року;

п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 6500 грн. за грудень 2010 року.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за результатами перевірки ПП «Еверест» та його контрагентів, з якими останній мав господарські взаємовідносини по ланцюгу поставки, ДПІ не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, господарські операції не підтверджується з врахуванням реального часу здійснення операцій, не встановлено місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що на думку податкового органу свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), сплата позивачем ПДВ в ціні придбаного товару (робіт, послуг), наявними у матеріалах справи документами бухгалтерського та податкового обліку, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій, вчинених в межах та цілях господарської діяльності господарюючих суб'єктів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, фактичні обставини справи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Еверест».

Даний факт не спростований податковим органом належними засобами доказування.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є: виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами (а.с.28).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має у власності магазин, адміністративні, виробничі, складські приміщення, що підтверджується Свідоцтвами про право власності на нерухоме майно (а.с.107-124).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач у перевіряємому періоді придбавав у ПП «Еверест» цукор - пісок, що підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, які відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-ХIV.

Оплата за придбаний товар здійснювалась шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Еверест».

Матеріали справи місять докази обліку позивачем придбаного товару у складських приміщення, що підтверджується прибутковими ордерами наявними в матеріалах справи та не спростовано апелянтом.

В подальшому позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2010 року та грудень 2010 року (а.с.125-132,164-171).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ПП «Еверест» було належним чином зареєстровано в якості суб'єкту господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.106) та в якості платника ПДВ.

Отже, господарські операції позивача з його контрагентом - ПП «Еверест» мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою звичайної господарської діяльності платників податку.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаних господарських операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даних господарських операцій, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо, оскільки вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Покликання податкового органу на інформацію, яка міститься в матеріалах кримінальних справ, порушених відносно контрагентів контрагента позивача не можуть бути беззастережним доказом фіктивності угод, оскільки сама по собі ця обставина не може бути доказом порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, крім того в ході розгляду кримінальних справ не було досліджено господарських операцій контрагентів ПП «Еверест» з позивачем.

Щодо посилань податкового органу на акти документальних позапланових невиїзних перевірок контрагентів ПП «Еверест», колегія суддів зазначає наступне.

Так, п.1.3 ст.1 Закону України №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у пп."а" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе кожна конкретна особа - платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ПП «Еверест» з покликанням на порушення в ланцюгу поставки товару - не заслуговують на увагу.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.13р. у справі №825/326/13-а - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.13р. у справі №825/326/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.