Ухвала суду № 31350015, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/664/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.13р. у справі №810/664/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Трипільська колота цегла» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.12р. № 0001622301/2681 та № 0001632301/2682.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що господарські операції позивача з ТОВ «НКФ «Іріда» мають безтоварний характер, оскільки висновками акта про результати зустрічної звірки щодо підтвердження його господарських відносин з контрагентами встановлено відсутність факту поставки товару по ланцюгу від контрагентів на користь ТОВ «НКФ «Іріда».

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС проведено невиїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «НКФ «Іріда» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт №3027/3-220/30150542 від 27.09.12р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.12р.:

№0001622301/2681, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 року на 854 грн.

№0001632301/2682, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 3817,50 грн., в т.ч. основний платіж - 3 054 грн., штрафні фінансові (санкції) - 763,50 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні товариством від'ємного значення ПДВ на суму 854 грн., а саме: за липень 2011 року на 779 грн., серпень 2011 року 75 грн. та заниження ПДВ у сумі 3 054 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2011 року на суму 2 402 грн., жовтень 2011 року на суму 505 грн., квітень 2012 року на суму 103 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за результатами зустрічної звірки ТОВ «НКФ «Іріда» та невиїзних перевірок його контрагентів, з якими останній мав господарські взаємовідносини по ланцюгу поставки, ДПІ не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, не встановлено місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що на думку податкового органу свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), сплата позивачем ПДВ в ціні придбаного товару (робіт, послуг), наявними у матеріалах справи документами бухгалтерського та податкового обліку, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій, вчинених в межах та цілях господарської діяльності господарюючих суб'єктів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, виходячи зі змісту пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності позивача та його контрагента.

Так, основними видами діяльності позивача є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт.

Матеріали справи свідчать, що позивач має у власності та на балансі: цілісний майновий комплекс, у т.ч.: адміністративна будівля з складськими приміщеннями та гаражами, зварювальний цех, гараж на 7 боксів, склад ГСМ, бульдозери, автонавантажувачі, напівпричепи, вантажні автомобілі-самоскиди, у тому числі HOWO8*4SINO. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки HOWO, реєстраційний номер АІ8563ВО, 2007 року випуску, зареєстрованого 14.05.2009, власник ТОВ "Трипільська колота цегла" та автомобіля марки HOWO, реєстраційний номер АІ8562ВО, 2007 року випуску, зареєстрованого 14.05.2009, власник ТОВ «Трипільська колота цегла».

12.07.11р. між позивачем та ТОВ «НКФ «Іріда» укладено договір №12, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити запасні частини, надалі по тексту - «продукцію», в асортименті, кількості та ціні, вказаними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною названого договору.

Укладення вказаного договору зумовлено необхідністю здійснення поточного відновлювального ремонту самоскидів HOWO, д.н.з. АІ 8562 ВО та HOWO, д.н.з. АІ 8563 ВО, що підтверджується наказами директора підприємства про необхідність виконання поточного ремонту дорожньо-транспортних засобів (а/с 84 - 100).

Оплата за придбаний товар здійснювалась шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «НКФ «Іріда».

Матеріали справи місять докази обліку позивачем придбаного товару у складських приміщення, що підтверджується актами списання матеріалів та запчастин наявними в матеріалах справи та не спростовано апелянтом (а/с 101 - 109).

Наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні, рахунки - фактур відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV.

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «НКФ «Іріда» було належним чином зареєстровано в якості суб'єкту господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в якості платника ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаних господарських операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даних господарських операцій, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо, оскільки вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Щодо посилань податкового органу на акти документальних позапланових невиїзних перевірок контрагентів ПП «Еверест» та акт про неможливість проведення зустрічної звірки останнього, колегія суддів зазначає наступне.

Так, п.1.3 ст.1 Закону України №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у пп."а" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе кожна конкретна особа - платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «НКФ «Іріда» з покликанням на порушення в ланцюгу поставки товару - не заслуговують на увагу.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.13р. у справі №810/664/13-а - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.13р. у справі №810/664/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали підписаний: 23.05.13р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.