Постанова № 31349966, 18.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2013 року 810/1228/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М, за участю:

представника позивача - Гамолі О.Ф.,

представника відповідача - Гайдая В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

15 березня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» (ТОВ «Продагрозбут», товариство) із позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2012 року № 0000822201 на суму 2252412 грн. та №0000832201 на суму 1380000 грн.

Зазначали, що за результатами проведеної працівниками ДПІ в період з 31 жовтня 2012 року по 13 листопада 2012 року перевірки з питань дотримання і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток складено Акт № 1520/22-01/31575363 від 27 листопада 2012 року (Акт), на підставі висновків якого податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 920000 грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1897937 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 460000 грн. та 354475 грн.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позову не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень про збільшення сум грошових зобов'язань позивача із податку на додану вартість та податку на прибуток, а також стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Як вбачається із статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 14 вересня 2001 року (т.1 а.с.85-96), 24 вересня 2001 року взяте на облік як платник податків за № 2018 (т.1 а.с.97), тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: оптова торгівля хімічними продуктами (основний); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; оброблення насіння для відтворення.

Як видно з Акта, на підприємстві у період з 31 жовтня 2012 року по 13 листопада 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» з питань дотримання і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за висновками якої, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги пп.14.1.56, п.14.1 статті 14, п.135.1, п.135.4 статті 135, п.138.6 статті 138 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1897937 грн., в тому числі за ІІ кв. 2011 року на суму 480038 грн., І квартал 2012 року на суму 966000 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 451899 грн.; п.198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу та занижено податок на додану вартість на 920000 грн.

На підставі цього Акта відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та донараховано податкові зобов'язання.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача та відповідача судом встановлено, що йдеться про наступні чотири групи порушень.

1. Неправильне формування собівартості товару.

Так, ТОВ «Продагрозбут» у ІІ кварталі 2012 року здійснювало продаж кукурудзи, придбаної у ТОВ «Стіомі Холдінг» за ціною нижчою первісної вартості. В Акті вказано, що при визначенні бази оподаткування підприємством лише частково врахована первісна вартість товару, але на порушення вимог бухгалтерського стандарту №9 до собівартості не включено у повному обсязі суми, що сплачувались ТОВ «Хмельницькхлібпродукт» за зберігання кукурудзи та за навантажувально-розвантахувальні роботи у сумі 68572 грн., чим занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 68572 грн.

Констатовано порушення ТОВ «Продагрозбут» пп. 14.1.56 п.14.1 статті 14, п.135.1, п.135.4 статті 135, п.138.6 статті 138 Податкового кодексу України.

2. Отримання товарів безоплатно.

Позивачу у квітні 2012 року поставлено товариством «Єва плюс 2010» засоби захисту рослин на загальну суму 10035199 грн. Станом на 01 червня 2012 року кредиторська заборгованість ТОВ «Продагрозбут» перед ТОВ «Єва плюс 2010» склала 2083328 грн. Згідно договору переуступки права вимоги від 18 червня 2012 року №18-06/2 кредитор ТОВ «Єва плюс 2010» передає новому кредитору ТОВ «УЛИСС.Н» право вимагати від боржника ТОВ «Продагрозбут» виконання усіх невиконаних зобов'язань. Однак 1 серпня 2012 року ТОВ «УЛИСС.Н» визнано банкрутом, про що до ЄДР внесено запис 06 серпня 2012 року. Вимоги щодо погашення боргових зобов'язань у ході судового провадження справи про банкрутство арбітражним керуючим до позивача не висувались, тому отримані останнім товарно-матеріальні цінності (засоби захисту рослин) на суму 2083328 грн. кваліфіковано ДПІ як отримані без оплати.

Зафіксовано порушення п.135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у зв'язку із не включенням вказаної суми до доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

3. Включення до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрат, які не підтверджені первинними документами.

Васильківською ДПІ від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС отримано Акт від 10 листопада 2011 року №1366/3-23-20-36285433 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ферзь-транс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року», згідно якого наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Ферзь-Транс» за період із квітня по липень 2011 року, оскільки директор цього підприємства Єрілін Олег не перетинав державний кордон України у період з 01 січня 2009 року по теперішній час.

Встановлено порушення п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

4. Безпідставне віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування із податку на прибуток та до податкового кредиту.

ТОВ «Стіомі Холдінг» укладено із ТОВ «Продагрозбут» договір від 22 лютого 2012 року №22022012/1, відповідно до якого перше поставляє останньому 3000 тон кукурудзи на суму 5520000 грн., у тому числі ПДВ 920000 грн. При проведенні оплати між такими контрагентами укладено угоду про залік взаємних вимог від 22 лютого 2012 року №б/н, за якою сума заборгованості ТОВ «Продагрозбут» за кукурудзу (5520000 грн.) зарахована у рахунок погашення заборгованості постачальника по договору права вимоги боргу.

Податковий орган стверджує, що поставка кукурудзи є погашенням придбаної ТОВ «Продагрозбут» заборгованості товариства «Стіомі Холдінг» перед ТОВ «Хімікл Агро», у зв'язку із чим констатує порушення п.138.2 статті 138 та п.198.1, п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Разом із тим із правовою оцінкою, наданою податковим органом, суд погоджується не у повному обсязі.

Щодо першого висновку.

Позивач не заперечував, що до первісної вартості товару (кукурудзи) включено не у повному обсязі суми за її зберігання та навантажувально-розвантажувальні роботи, однак наполягав, що при цьому дохід, який враховується при обчисленні об'єкта оподаткування сформовано та обчислено правильно, а вимоги по формуванню собівартості не містять обмежень в залежності від доходу із реалізації. Крім того, зазначив, що у зв'язку із таким заниженням податкові зобов'язання товариства лише збільшились, оскільки витрати на вказану суму не були враховані.

За визначенням підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами пункту 135.1 статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як закріплює пункт 135.4 такої статті дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Дійсно, за правилами пункту 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За змістом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи итрати зі страхування ризиків транспортування запасів), інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Однак, яким чином неправильне визначення первісної вартості кукурудзи вплинуло на заниження доходів від її реалізації і, відповідно, податкових зобов'язань ТОВ «Продагрозбут», представник Інспекції пояснити не зміг.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи наведені законодавчі норми, суд приходить до висновку, що твердження позивача є обґрунтованими, а зафіксоване порушення не потягло за собою неправильного визначення доходу і податку на прибуток. Тому доводи ДПІ в цій частині є необґрунтованими, а донарахування зобов'язань і санкцій - протиправним.

Щодо другого блоку порушень.

Висновок Акта зводиться до того, що поставлений ТОВ «Єва плюс 2010» за оплатним договором товар (засоби захисту рослин) набуває режиму безоплатно отриманого.

В той же час, за змістом підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг належать: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

За договором від 29 березня 2012 року №2903-1 (т.2 а.с. 83) ТОВ «Єва плюс 2010» у квітні 2012 року поставлено засоби захисту рослин на загальну суму 10035199 грн. Станом на 01 червня 2012 року кредиторська заборгованість ТОВ «Продагрозбут» перед ТОВ «Єва плюс 2010» склала 2083328 грн.

За договором переуступки права вимоги від 18 червня 2012 року №18-06/2 ТОВ «Єва плюс 2010» передало новому кредитору - ТОВ «УЛИСС.Н» право вимагати від боржника (ТОВ «Продагрозбут») виконання всіх невиконаних зобов'язань.

Однак, позивачем надано завірену копію договору переуступки права вимоги №1607-1 від 27 червня 2012 року (т.2 а.с. 90-91), за яким ТОВ «Єва плюс 2010» передає ТОВ «Амадео» право вимагати від ТОВ «Продагрозбут» виконання усіх невиконаних зобов'язань за договором №2903-1 від 29 березня 2012 рок. Перехід усіх прав належних Кредиторові до Нового Кредитора відбувається в момент підписання цього договору. Станом на момент його укладання розмір заборгованості Боржника (ТОВ «Продагрозбут») перед Кредитором становить 2083328,38 грн. Строк оплати - не пізніше 31 грудня 2012 року.

Також, в матеріалах справи міститься копія Листа ТОВ «УЛИСС.Н» від 21 червня 2012 року (т.2 а.с.92), адресованого ТОВ «Продагрозбут» та ТОВ «Єва плюс 2010». Зокрема, у ньому вказано про структурну та галузеву перебудову господарської діяльності у другому півріччі поточного року ТОВ «УЛИСС.Н», у зв'язку із чим останнє не зможе виконати взяті на себе зобов'язання згідно із договором №18-06/2, укладеним згаданими підприємствами 18 червня 2012 року. Зазначено, що оскільки після укладання договору жодною із сторін не вжито будь-яких дій по його виконанню, просять визнати договір про переуступку права вимоги боргу між ТОВ «Єва Плюс 2010» та ТОВ «Уллис.Н» таким, що розірвано за згодою сторін.

Також ТОВ «Продагрозбут» подано засвідчене платіжне доручення від 12 грудня 2012 року №359 (т.2 а.с.93), із якого вбачається, що позивач сплатив на рахунок ТОВ «Амадео» 2083328,38 грн., призначення вказаного платежу (як це вказано у дорученні): погашення заборгованості за дог. №2903-1 від 29 березня 2012 року та дог. ППВ №1607-1 від 27 червня 2012 року у тому числі ПДВ 20% - 347221,40 грн.

Суд підкреслює, що реальність згаданої операції Інспекцією під сумнів не ставиться, як і не заперечується дійсність наданих у ході судового розгляду документів по взаємовідносинам із ТОВ «Амадео». Податковим органом лише стверджується відсутність таких документів під час перевірки, у зв'язку із чим і фіксується порушення.

За наявності доказів проплати у платіжному дорученні та документів про переведення права вимоги на ТОВ «Амадео», доводи податкового органу про безоплатність постачання є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Факт оплати ж виключає оцінку правовідносин як безоплатних.

Тому і застосування підпункту 135.5.4 статті 135 ПК України, за яким до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, у цьому випадку не є правомірним.

Таким чином, сума 2083328,38 грн. не може бути розцінена як заборгованість, що не буде погашена, і, як наслідок, - як доходи позивача, отже і податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у цій частині. Тобто віднесення згаданої суми до витрат підприємства є правомірним.

Щодо третьої групи порушень.

Судом встановлено, що спір у цій частині зводиться до з'ясування питання про реальність чи безтоварність господарських операцій між ТОВ «Продагрозбут» та ПП «Ферзь-Транс», розв'язання якого матиме вирішальне значення для юридичної кваліфікації такого спірного моменту.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Продагрозбут» послався на законність своєї діяльності та добропорядність ведення бізнесу, у тому числі і щодо оподаткування зазначених операцій.

Як вбачається із договору купівлі-продажу між ТОВ «Продагрозбут» та ПП «Ферзь-Транс» від 27.05.2011 № 2705/1, продавець (ПП «Ферзь-Транс») зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві (ТОВ «Продагрозбут»), а Покупець - прийняти товар та сплатити за нього. Загальна кількість товару та асортимент визначаються згідно замовлення Покупця; якість повинна відповідати сертифікатам якості; товар повинен бути затарений та упакований продавцем таким чином, щоб виключити псування або знищення його на період від передачі до прийняття.

Домовленість щодо доставки відображається у заявках. Загальна ціна договору становить 5300000,00 грн., оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця до 30 грудня 2011 року, можливий розрахунок векселем.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на дійсності й реальності угоди.

У той же час, погодитись із такими твердженнями суд не може.

На підтвердження своїх доводів ТОВ «Продагрозбут» суду надано:

- видаткові накладні №РН-60103 від 1 червня 2011 року (т.1 а.с.155), №РН-60202 від 2 червня 2011 року (т.1 а.с.143), №РН-60304 від 3 червня 2011 року (т.1 а.с.153), №РН-60703 від 7 червня 2011 року (т.1 а.с.149), №РН-61301 від 13 червня 2011 року (т.1 а.с.141), №РН-61701 від 17 червня 2011 року (т.1 а.с.151), № РН-62801 від 28 червня 2011 року (т.1 а.с.145), № РН-62901 від 29 червня 2011 року (т.1 а.с.147);

- податкові накладні №360 від 1 червня 2011 року (т.1 а.с.156), №361 від 2 червня 2011 року (т.1 а.с.144), №362 від 3 червня 2011 року (т.1 а.с.154), №363 від 7 червня 2011 року (т.1 а.с.150), №364 від 13 червня 2011 року (т.1 а.с.142), № 365від 17 червня 2011 року (т.1 а.с.152), №366 від 28 червня 2011 року (т.1 а.с.146), №367 від 29 червня 2011 року (т.1 а.с.148).

Пропозиція суду надати будь-які докази, які підтверджують транспортування товару - залишена без виконання.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що розрахунковий рахунок ПП «Ферзь-Транс» у ПАБ «Фінростбанк», який зазначений у договорі від 27 травня 2011 року - 260090030000283 (т.1 а.с.140), відкритий тільки 20 липня 2011 року (т.2 а.с.127), що ставить під сумнів твердження про послідовність звичних господарських правовідносин: відкриття рахунків із наступним укладенням договорів, а не у зворотному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, приводом перевірки позивача став, у тому числі, Акт від 10.11.2011 року № 1366/3-23-20-36285433 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ферзь-Транс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 (т.2 а.с.125-129), де вказано, що підприємство відсутнє за місцем реєстрації, а також немає у наявності первинних документів на підтвердження фінансово-господарської діяльності.

Також представником ДПІ надано відповідь управління податкової міліції ДПА у місті Києві на запит ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, згідно якої, відповідно інформаційної системи «Аркан», Ерілін Олег, ІНФОРМАЦІЯ_1, який значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Ферзь-Транс», не пересікав державний кордон України з 1 січня 2009 року до часу складання цієї відповіді (28.10.2011).

Це ставить під сумнів достовірність наданих позивачем суду копій первинних документів (договору, видаткових накладних, податкових накладних) за підписом саме Еріліна О., адже вони датовані періодом після 1 січня 2009 року.

На вимогу суду надати докази оплати за отримані засоби захисту рослин як-то платіжні доручення або банківські виписки, представником позивача надано Лист від 12 грудня 2012 року за підписом директора ТОВ «Продагрозбут» адресованого ПП «Ферзь-Транс», яким позивач повідомляє контрагента, що товар, одержаний у червні 2011 року на суму 2504545,22 грн. не оплачено та довідку про наявність заборгованості. Вказано, що цим Листом гарантується проведення повного розрахунку до 1 грудня 2013 року.

Тобто, проведення розрахунків у визначений договором строк не відбулося.

ТОВ «Продагрозбут» також подано договір оренди складського приміщення від 28.11.2011 року площею 80 кв.м у м. Бровари Київської області по вул. Кутузова, 125б, у якому метою такої оренди зазначено оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами.

Однак докази оприбуткування товару на складі, як і переміщення по складу - відсутні.

Витяг із журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оборотно-сальдові відомості, копії заявок на отримання товару також не надані.

Щодо поданих позивачем документів про подальший продаж придбаних у ПП «Ферзь-Транс» товарів, суд констатує неможливість ідентифікувати, що мова йде саме про придбані від вказаного контрагента товари.

Таким чином, сукупність наведених доказів переважають твердження про реальність господарської операції і суд погоджується як і з висновками Акта перевірки, так і з правовими наслідками, викладеними в податковому повідомленні-рішенні у цій частині.

Такий висновок суд обґрунтовує наступним розумінням вимог чинного законодавства.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Як передбачає пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції(стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У результаті такого з'ясування руху активів у процесі господарської діяльності між ТОВ «Продагрозбут» та ПП «Ферзь-Транс» не виявлено, матеріальні сліди поставки товарів - відсутні.

Тому висновки податкового органу в цій частині є обгрунтованими, а доводи позивача не є переконливими, отже і вимоги по скасуванню нарахувань зобов'язань у відносинах із ПП «Ферзь-Транс» - задоволенню не підлягають.

Щодо четвертого порушення податкового законодавства.

Інспекція розцінює поставку кукурудзи як погашення заборгованості, через що вважає, що позивач не поніс витрат із її придбання та безпідставно сформував податковий кредит.

Суд не погоджується із такими висновками із наступних підстав.

Так, реальність (товарність) такої операції, як і наявність усіх необхідних первинних документів і належно оформлених податкових накладних податковим органом було підтверджено у судовому засіданні.

Суд констатує, що за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Отже, у цьому разі зменшення власного капіталу мало місце, тому твердження податкового органу про відсутність витрат як таких не відповідає дійсним обставинам.

Взаємозалік же вимог за правилами цивільного законодавства не може позбавляти суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту за наявності факту здійснення господарської операції, необхідних первинних документів та податкових накладних.

До того ж, згідно презумпції правомірності рішення платника податку, закріпленої підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Також, Інспекцією кваліфіковано договір про відступлення права вимоги як договір факторингу, однак за положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України однією із істотних ознак факторингу є передача грошових коштів в розпорядження за плату, що відсутнє у цьому випадку. Тому твердження відповідача - помилкові.

Суд наголошує, що із 17 по 21 вересня 2012 року Васильківською ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Продагрозбут» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість за період із 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено довідку №1070/22-04/31575363 від 27 вересня 2012 року (т.1 а.с.71-80). Порушень під час перевірки виявлено не було.

Крім того, суд враховує наступні доводи позивача стосовно погашення заборгованості:

- при укладанні договору відступлення права вимоги у ТОВ «Продагрозбут» виникла дебіторська заборгованість перед ТОВ «Стіомі Холдінг» та кредиторська заборгованість перед ТОВ «Хімікл Агро»;

- при отриманні товару від ТОВ «Стіомі Холдінг» у позивача виникає кредиторська заборгованість перед ТОВ «Стіомі Холдінг»;

- після укладення угоди про залік взаємних вимог заборгованість ТОВ «Продагрозбуд» перед ТОВ «Стіомі Холдінг» припиняється; заборгованість ТОВ «Стіомі Холдінг» перед позивачем за договором відступлення права вимоги погашається лише частково - у сумі 5520000 грн.;

- дебіторська заборгованість ТОВ «Продагрозбуд» зменшується на 5520000 грн. та становить 9216564,76 грн.; а кредиторська заборгованість ТОВ «Продагрозбуд» перед ТОВ «Хімікл Агро» залишається незмінною і становить 14736565 грн. Граничний термін сплати такої кредиторської заборгованості ще настав.

Взаємозалік вимог суд розцінює як проведення розрахунків (оплати), і, як наслідок, вважає податковий кредит та витрати господарської діяльності сформованими правомірно.

За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, зокрема щодо першого, другого та четвертого порушень.

У частині ж вимог по формуванню витрат за договором із ПП «Ферзь-Транс» - суд не вбачає підстав скасування оскаржуваного повідомлення-рішення і відмовляє у задоволенні позову. Оскільки такі вимоги стосуються лише податкового повідомлення-рішення №0000832201, то податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року №0000832201 по нарахуванню податку на додану вартість підлягає скасуванню повністю.

Що ж до першого повідомлення-рішення, яким донараховано зобов'язання із податку на прибуток, то представник ДПІ у судовому засіданні зазначив, що основна сума платежу по порушенню податкового законодавства у відносинах із ПП «Ферзь-Транс» вирахувана шляхом множення 2087121 грн. (т.1 а.с.29, Акт перевірки - с.14) на ставку податку на прибуток на момент вчинення порушення - 21 %, що складає 438295,41 грн. Тому таку суму суд віднімає від основного розміру нарахованих платежів по податку на прибуток 1814116,59 грн. (1814116,59-2087121), різниця становить 1468641 грн. Інспекція також підтвердила, що штрафні санкції у цій частині не нараховувалися, тому оскільки останні визначені у зв'язку із порушеннями, які не підтвердилися у ході судового розгляду, то і фінансові санкції у розмірі 345475 грн. підлягають скасуванню.

Таким чином, загальна сума нарахованих податковим повідомленням-рішенням №0000832201 зобов'язань із прибутку, яка не знайшла свого підтвердження, становить 1814116,59 грн. (1468641+345475).

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів у достатній мірі правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року №0000832201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року №0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 1814116 (один мільйон вісімсот чотирнадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 59 коп., з яких: 1468641,59 грн. - за основним платежем; 345475 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 травня 2013 р.