Рішення № 31349099, 28.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/839/13 28.03.2013 28.03.2013 28.03.2013

Провадження № 22-ц/784/1008/13 Головуючий у першій інстанції Тішко Д.А.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

за участю:

позивачки ОСОБА_3,

представника позивачки ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення

Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності та поділ майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася з вказаним позовом до ОСОБА_5 та уточнюючі позовні вимоги просила визнати квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 її особистою приватною власністю. Позвачка просила визнати квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю , та визнати за нею право власності на цю квартиру. Також позивачка просила визнати за нею право власності на 2/3 від 0,15 га розташованих на території Коларівської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області та стягнути з відповідача на її користь 4000 доларів США компенсації частки депозитного вкладу, визнавши вклад в розмірі 5000 доларів спільним майном подружжя. Визначаючи частки у спільному майні, позивачка просила відступити від рівності часток враховуючи що з нею проживають дві неповнолітні дитини, а аліменти на їх утримання недостатні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказувала, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 12 січня 2002 року по 24 вересня 2011 року. Квартира № 51 була придбана за гроші від реалізації квартир, які належали їй на праві особистої приватної власності, а квартиру № 15 вона придбала за гроші від продажу квартири № 51. Тому вказані квартири належать лише їй.

Щодо квартири №4, то вона придбана за спільні гроші, отримані внаслідок пільгового кредиту. За домовленістю між ними, до розірвання шлюбу, ця квартира повинна була перейти їй, а відповідачу на його частку менша квартира, придбана за гроші від продажу квартири № 51. Вона продавши квартиру, придбала квартиру № 15, оформивши її на себе, а відповідачу була придбана квартира АДРЕСА_2 в рахунок його частки в квартирі № 4. Однак спочатку погодившись на вказані умови, відповідач в подальшому відмовився від угод та поділу земельної ділянки.

Крім того позивачка вказувала, що під час шлюбу вони з відповідачем відкрили депозитний рахунок з якого відповідач, під час, коли вони не підтримували стосунків, зняв 5000 доларів США. Тому вона просила стягнути з відповідача 2/3 частини вкладу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2013 року позов задоволено частково. За ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнано право власності за кожним по ? частини квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, квартири АДРЕСА_2, а також по ? частині земельної ділянки. В задоволенні інших вимог відмовлено. З відповідача на користь позивачки тягнуто 813 грн. 50 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення її позову. На думку апелянта, висновки суду щодо належності майна є помилковими та не відповідають доказам у справі і вимогам матеріального права.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суд без змін.

Представник третьої особи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з 12 січня 2002 року перебували у шлюбі, якій розірвано рішенням суду 24 вересня 2011 року. Сторони мають двох неповнолітніх дітей, які проживають з позивачкою. З нею проживає також неповнолітня дочка від першого шлюбу.

Квартира № 15, № 4 та № 72 були придбані в період шлюбу.

Зокрема однокімнатна квартира №15 придбана за договором купівлі - продажу укладеним між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 21 квітня 2011 року (а.с. 14). Квартира №72 придбана за договором купівлі - продажу, укладеним 14 квітня 2011 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_5 ( а.с. 32).

Квартира № 4 була придбана за договором про інвестування в будівництво житла, укладеним 9 листопада 2005 року між будівельною фірмою «Житлобуд - НІКО» і ОСОБА_5 (а.с. 60-61). Для придбання квартири, між відповідачем та регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» ( далі - фонд) був укладений кредитний договір, з додатковою угодою від 3 березня 2006 року за яким фонд, діючи від імені Держави надав позичальнику на придбання житла, спірної квартири № 4 - 158747 грн. кредиту, строком повернення 112 кварталів від дня укладення договору (а.с.74-75). За умовами договору кредит, що сплачується щоквартально, погашався в розмірі 50 %. На 14 вересня 2012 року, залишок зобов'язань за кредитним договором складає 60528 грн. Таким чином, вказана квартира була придбана для сім'ї, а кредит, погашався сторонами за спільні гроші.

Земельна ділянка для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку також була придбана сторонами під час шлюбу, за договором купівлі - продажу від 8 травня 2008 року, укладеному між відповідачем і ОСОБА_9 (а.с. 82).

Встановивши, що майно є спільною сумісною власністю сторін та придбано в період шлюбу за спільні кошти, суд обґрунтовано задовольнив позов в цій частині частково, та правильно виходив у відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України з рівності часток у спільному майні подружжя. Суд визначив правильний спосіб захисту прав позивачки. Так, кожну з квартир не можна окремо поділити реально. Розділити три квартири між сторонами, також неможливо,оскільки сторони не надали доказів про ціну квартир.

Доводи в апеляційній скарзі в частині належності двох квартир на праві приватної власності безпідставні. Так, на обґрунтування своїх доводів щодо придбання квартир за власні кошти, позивачка не надала допустимих та достовірних доказів.

Не доведені вимоги позивачки про збільшення її частки у спільному майні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині поділу вкладу.

Як виходить з доказів у справі, в період шлюбу, а саме 1 квітня 2011 року, після продажу квартири № 51, між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір № SAMDN01000715388926 вклад «Приват - вклад», за яким перший передав банку в якості вкладу 38 000 доларів США під 4 % річних.(а.с.104).

З виписки з особового рахунку, направленого банком до апеляційного суду вбачається, що 2 квітня 2011 року, ОСОБА_5 вніс ще 5500 доларів США. Потім, в день придбання квартири № 72, він зняв з рахунку трьома платежами 42 000 доларів США, і на рахунку залишилося 1500 доларів США.

Через два дні, а саме 18 квітня 2011 року вкладник вніс на рахунок 3000 доларів США , а 1 травня 2011 року та 1 червня 2011 року - 68,43 долара США і 15, 29 доларів США. Але 15 червня 2011 року, під час, коли ОСОБА_5 не підтримував сімейні стосунки з позивачкою, ним було знято з рахунку 4590,13 долара США, якими він розпорядися на свою користь і свій розсуд.

Про розпорядження коштами за період, коли сторони не підтримували сімейних стосунків, свідчить позовна заява ОСОБА_3 від 9 червня 2011 року.

За такого колегія суддів вважає,що у відповідності з п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині поділу вкладу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, а рішення в частині розподілу судових втрат змінити. З відповідача у відповідності до ст.ст. 60,70,71 СК України на користь позивачки слід стягнути компенсацію її ? частки залишку вкладу в гривневому еквіваленті, а саме 18344 грн.83 коп. (4590,13 доларів США Х 799,3 курс гривні до долару =36688 грн. 90 коп.:2) Відповідно розмір судових витрат, які компенсуються позивачці складає 996 грн. 94 коп.

Доводи відповідача про те, що ці гроші належать його матері не підтверджено достовірними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2013 року в частині поділу вкладу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, а рішення в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 18344 грн. 83 копа. компенсації ? частини залишку вкладу за договором, укладеним 1 квітня 2011 року між ОСОБА_5 і ПАТ КБ «Приватбанк», за № SAMDN01000715388926 вклад «Приват - вклад» та 996 грн. 94 коп. судових витрат.

В інший частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: