Постанова № 31344916, 23.05.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2013 року Справа № 5013/1775/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Павловського П.П., Бахмат Р.М.

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 21.05.2013 року:

позивача: Смаглюк М.О.- предст., дов.№616-мр/з від 14.05.2013 року

відповідача: ОСОБА_2- предст., дов.№561 від 17.05.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Кіровоград) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2013р. у справі №5013/1775/12

за позовом: Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Кіровоград)

про: розірвання договорів оренди землі, звільнення та повернення земельної ділянки, приведення земельної ділянки в придатний для використання стан

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14 березня 2013 року (підписано 19.03.2013р.) у справі №5013/1775/12 (суддя Тимошевська В.В.) частково задоволені позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі №302 від 09.11.2006 року і №303 від 09.11.2006 року, зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2, привести дану земельну ділянку у придатний для використання стан, в тому числі шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих (влаштованих) фундаментів з каркасами та повернути дану земельну ділянку позивача.

Оспорюваний рішенням були розірвані: договір оренди землі № 302 від 09.11.2006 року, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 року за № 173, укладений між Кіровоградською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 і договір оренди землі №303 від 09.11.2006 року, запис у Державному реєстрі земель від 13.11.2006 року за № 174, укладений між Кіровоградською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (25013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на протязі 20 календарних днів з моменту набрання рішенням суду по даній справі законної сили звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 400,01 кв. м (кадастрові номери 3510100000:39:324:0051 та 3510100000:39:324:0052), яка зайнята фундаментом з каркасами, привести дану земельну ділянку за рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у придатний для подальшого використання стан, в тому числі шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованих (влаштованих) фундаментів з каркасами. Провадження у справі в частині зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (25013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) припинено у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині позову. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнені витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - відповідач, вважаючи рішення господарського суду необґрунтованим та таким, що не відповідає діючому законодавству, подав апеляційну скаргу та просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що йому рішенням ради №1757 від 28.02.2006 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду на 20 років під розміщення торгівельних павільйонів за рахунок земель житлової та громадської забудови. На підставі цього рішення і були укладені відповідні договори №№302 і 303. В січні 2007 року відповідач отримала архітектурно-планувальне завдання №2 на проектування об'єкта архітектури: розміщення торгівельних павільйонів, відповідно до якого був розроблений робочий проект розміщення торгівельних павільйонів, який погоджений начальним управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин, а 20.12.2007 року Інспекцію ДАБК було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №113. Відповідно до цього дозволу відповідач почав виконувати роботи щодо розміщення торговельних павільйонів. Скаржник зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку і не врахував, що земельна ділянка згідно спірних договорів оренди землі використовується відповідачем саме для розміщення торгівельних павільйонів, а виконання будівельних робіт жодним чином не порушує умов договорів та Закону України «Про оренду землі». Суд також не врахував, що поняття «павільйону» передбачає об'єкт полегшеної конструкції і вивчив при цьому робочий проект розміщення торгівельних павільйонів. Крім того, скаржник зазначає, що дія договору припиняється в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених договором. Відповідач сумлінно виконує обов'язки за договорами. Законність договорів підтверджується також рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 15.05.2012 року по справі №22-ц/1190/841/12 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.10.2012 року.

Кіровоградська міська рада - позивач, у відзиві на апеляційну скаргу і представник міської ради у судовому засіданні зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин і застосував нормативні акти, що їх регулюють. Використання наданої земельної ділянки за розділом 1 договорів оренди землі не передбачає будівництво будинків і споруд, оскільки земельна ділянка була надана під розміщення торгівельних павільйонів. Позивач зазначає, що павільйон не є нерухомістю, є тимчасовою спорудою. Відповідач міг зводити будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження тільки за письмовою згодою орендодавця, а наявність дозволу не є такою згодою.

21.05.2013 року від відповідача надійшло пояснення до апеляційної скарги, у якому останній зазначив, що суд у рішенні послався на матеріали перевірки комісії, створеної Кіровоградською міською радою, та матеріали перевірки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.07.2010 року, яке набрало законної сили, відповідача було зобов'язано демонтувати за свій рахунок самочинно збудоване майно - фундаменти на спірних земельних ділянках. Дане рішення було виконане відповідачем у повному обсязі, про що свідчить постанова від 27.12.2010 року про закінчення виконавчого провадження. Комісія, яка встановила наявність залитого фундаменту була створена на підставі розпорядження Кіровоградського міського голови №113 від 19.12.2012 року і у цей же день підписала відповідний акт. Але відповідач не знав про створення такої комісії, у перевірці участі не брав. На його думку акт комісії від 19.12.2012 року є неналежним доказом, оскільки створивши дану комісію саме для контролю за дотриманням земельного законодавства відповідачем, міський голова м. Кіровограда вийшов за межі повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування». Щодо акту інспекції ДАБК №95/2013/0 Кд від 13.02.2013 року, то в ньому зазначено, що відповідачем влаштовано стрічковий монолітний фундамент та частково змонтовано металевий каркас на спірній ділянці, але згідно ДБН В.2.1-10-2009 «ОСНОВИ ТА ФУНДАМЕНТИ СПОРУД. Основні положення проектування», фундаментом є частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну. Визначення стрічкового монолітного фундаменту дані будівельні норми не містять. Оскільки в акті відсутні посилання на будівельні норми, державні стандарти і правила, яких не дотримався відповідач, акт є неналежним доказом по справі.

Розпорядженням в.о. голови суду Паруснікова Ю.Б. від 20.05.2013р. №502 у зв'язку з відпусткою судді постійної колегії Лотоцької Л.О. та на підставі наказів голови суду №7 від 17.01.2011 року і №13 від 03.07.2012р., справа була передана колегії суддів у складі: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді: Бахмат Р.М., Павловський П.П.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 10.25 23 травня 2013 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням Кіровоградської міської ради №1693 від 31.01.2006 р. «Про регулювання земельних відносин» приватному підприємцю ОСОБА_3 (відповідач) погоджено місце розташування та надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а рішенням №1757 від 28.02.2006 р. «Про регулювання земельних відносин» затверджено проект землеустрою, акт визначення збитків та надано відповідачу в оренду на 20 років земельну ділянку площею 400,01 кв.м. вулиць, набережних, площ по АДРЕСА_2 під розміщення торговельних павільйонів за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

На підставі рішення №1757 від 28.02.2006 р. між сторонами 09.11.2006 р. укладено договори оренди землі №302 і №303, за умовами яких Кіровоградська міська рада (орендодавець) надала, а приватний підприємець ОСОБА_3 (орендар) прийняла в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 400,01 кв.м. (200 кв.м і 200,01 кв.м) вулиць, набережних, площ, яка знаходиться по АДРЕСА_2, для розміщення торговельних павільйонів.

Зазначені договори зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що 13.11.2006 р. вчинено записи за №№ 173, 174.

Земельна ділянка за договорами оренди виділена в натурі та фактично передана відповідачеві згідно актів приймання-передачі.

Умовами договору встановлено, що земельна ділянка передана в оренду для несільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (розділ 5 договору).

Відповідно до Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України, нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Стаття 25 Закону України "Про оренду землі" наділяє орендаря земельної ділянки правами: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендодавець в силу положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Як вже зазначалося, за спірними договорами земельна ділянка передана відповідачеві для розміщення торговельних павільйонів, а цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотними умовами договору оренди.

Стаття 38 Земельного кодексу України відносить до земель житлової та громадської забудови земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови має здійснюватись відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України).

Як правильно встановив місцевий господарський суд при розгляді справи, з проектної документації, умов договорів та актів приймання-передачі вбачається, що на земельній ділянці, яка передавалась відповідачу в оренду, не розміщувались будь-які об'єкти житлової забудови, громадські будівлі чи споруди, або інші об'єкти загального користування. хоча земельні ділянки передавались відповідачеві в оренду для розміщення торгівельних павільйонів.

Отже, для використання земельної ділянки за цільовим призначенням - для розміщення торговельних павільйонів, орендар повинен збудувати (розмісити) такі торгівельні павільйони.

На час укладення між сторонами договорів оренди землі визначення торговельного об'єкту наводилось в Національному стандарті України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", який затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 5 липня 2004 року N 130 і введеного в дію з 1 липня 2005 р. У вказаному ДСТУ зазначалось, що торговельний об'єкт - це майновий комплекс, який займає окрему капітальну споруду або який розміщено в спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної або некапітальної споруди та має приміщення для провадження торговельної діяльності.

Отже, торговельний об'єкт може займати як капітальну споруду, так і споруду полегшеної конструкції (некапітальну).

При цьому, капітальною спорудою, згідно пункту 6.21 ДСТУ 4303:2004, є будь-який будівельний об'єкт, зведений на заглибленому фундаменті та приєднаний до інженерних мереж життєзабезпечення, який має постійне просторове місце розташування. Пункт 6.23 ДСТУ 4303:2004 наводить поняття павільйону, яким є торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації та продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Отже, за своїм функціональним призначенням торгівельний павільйон не є капітальною спорудою.

З цією точкою зору погодився і місцевий господарський суд, який у судовому рішенні зазначив, що відповідно до пункту 2 Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 4 вересня 2006 року N296 та які діяли на час укладення договорів оренди, павільйон віднесено до стаціонарних малих архітектурних форм, тобто споруди, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м.

Як вбачається із робочого проекту розміщення торгових павільйонів по АДРЕСА_2, проектом передбачено будівництво саме торгівельних павільйонів, які не є об'єктами капітального будівництва, тобто не є об'єктами нерухомості.

Місцевий господарський суд, прийшовши до вірного висновку, що «використання земельної ділянки згідно розділу 1 договорів оренди землі від 09.11.2006 р. №№ 302, 303 передбачає розміщення на ній торговельного об'єкту, а саме: торговельних павільйонів, як тимчасових споруд без улаштування фундаменту, тобто - малої архітектурної форми», не визначив і не надав оцінку фактичним обставинам будівництва на спірних земельних ділянках.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, зокрема, зазначив, що «відповідач у наданих до суду поясненнях не заперечив проведення робіт з будівництва капітальної споруди та вказав, що ним здійснюють будівельні роботи з розміщення об'єкту містобудування, а саме: торговельних павільйонів на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, виданого 20.12.2007 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю». При цьому суд не врахував, що згідно і робочого проекту, і дозволу на виконання будівельних робіт №113 від 20.12.2007 року, і інших матеріалів справи відповідач здійснював будівництво саме торгівельних павільйонів, які не є капітальними спорудами, з метою виконання умов договорів №№302 і 303.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Сторонами в розділі 13 договорів передбачено, що дія договорів оренди землі припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених договором, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України, законом України "Про оренду землі" та іншими законами України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

За ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» орендар має наступні обов'язки:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

У свою чергу, укладеними договорами №№302 і 303 встановлені наступні обов'язки орендаря (розділ 10):

- приступати до використання земельної ділянки з дня державної реєстрації, в установленому законом порядку договору оренди;

- виконувати встановлені щодо об'єкту оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримання режиму використання земель, на території яких розміщена дана земельна ділянка, відповідно до закону;

- ефективно використовувати надану йому земельну ділянку, не допускати погіршення екологічної обстановки на прилеглий території в результаті своєї господарської діяльності та утримувати територію для упорядкування у належному санітарному стані;

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби;

- своєчасно і в обов'язковому порядку повідомляти орендодавця про будь-які зміни в своїй діяльності, які б суперечили цьому договору. Такі зміни закріпляються додатковою угодою сторін;

- підтримувати художньо-естетичне оздоблення будівлі (споруди) щороку;

- своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату;

- у разі припинення або розірвання договору оренди землі повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором;

- нести ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкту оренди чи його частини.

Зазначені обов'язки відповідачем не порушені, як не порушувалися і істотні умови договору.

Таким чином, виходячи із норм цивільного і земельного законодавства, відсутні підстави для розірвання договорів оренди земельних ділянок і, як наслідок розірвання цих договорів, звільнення спірних земельних ділянок.

Місцевий господарський суд зазначені обставини не врахував, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення в частині задоволення позовних вимог. Щодо припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою від частини позовних вимог, то місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в зазначені частині позову відповідно до вимог ст.80 ГПК України, тому підстав для скасування судового рішення у цій частині позову не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49; 80, п.4; 103-105 ГПК України, Закону України «Про судовий збір», Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Кіровоград) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 березня 2013 року у справі №5013/1775/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позовних вимогах в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (25013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Кіровоградської міської ради (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (25013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1609 грн. 50 коп. судового збору (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку).

Зобов'язати господарський суд Кіровоградської області видати накази відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: П.П.Павловський

Р.М.Бахмат