Постанова № 31344886, 14.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа № 909/122/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Желік М.Б.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу, м.Івано-Франківськ № 67-32-69 від 21.03.13 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2013 р.

у справі № 909/122/13-г

за позовом: фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ,

до відповідача: Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу, м.Івано-Франківськ,

про: відшкодування майнової шкоди у розмірі 73 377,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- особисто (паспорт НОМЕР_1, виданий Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області 23.07.2012 року); ОСОБА_3- представник за довіреністю № 1024 від 06.08.2010 р;

від відповідача: Кравець О.А.- представник за довіреністю № 67-32-27 від 12.02.2013 року.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.13 р. у справі № 909/122/13-г позов Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ до Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу, м.Івано-Франківськ про відшкодування майнової шкоди у розмірі 73 377,10 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.13 р. у справі № 909/122/13-г, відповідач по справі - Івано-Франківський національний технічний університет нафти та газу, м.Івано-Франківськ - подав апеляційну скаргу. Скаржник мотивує її недоведеністю збитків в розмірі 100% вартості майна; протиправної поведінки відповідача, вини та причинового зв'язку. Посилається на не набрання чинності договором від 01.12.2003 р.. Чинності набув лише договір від 01.03.2006 р., а на цю дату торговий павільйон позивача вже було збудовано та введено в експлуатацію 27.02.2006 р. без погоджень відповідача.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.13 р. у справі № 909/122/13-г скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/122/13-г розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів- Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.05.13 р.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Малех І.Б. у відпустці, у склад колегії для розгляду справи № 909/122/13-г замість судді Малех І.Б. введено суддю Якімець Г.Г.

В судове засідання 14.05.2013 року представник позивача з'явився, проти апеляційної скарги заперечив повністю, рішення першої інстанції вважає правомірним та таким, що прийняте згідно норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених у ній. Надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити повністю, з наступних підстав:

між Івано-Франківським державним технічним університетом нафти і газу (орендодавець) та позивачем (орендар), 01.12.2003 р. підписано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності. Згідно із п.1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - площадку внутрішнього дворика, площею 23 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, внутрішній дворик головного корпусу університету (в приміщенні, що споруджується в процесі реконструкції внутрішнього дворика); майно передається в оренду з метою торгівлі квітами. Орендна плата погоджена сторонами в додатку №1 до договору оренди. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 2.1.договору). Строк оренди вищезазначеного майна становить 3 роки. Договір вступає в дію не раніше моменту введення в експлуатацію внутрішнього дворика головного корпусу університету та підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди. Дата підписання даного акта прийому-передачі є датою набуття договором чинності (п. 10.1.договору).

Враховуючи, що докази введення в експлуатацію внутрішнього дворика та підписання сторонами акту прийому-передачі відсутні, відсутні і докази сплати орендної плати, зазначений договір чинності не набрав, права та обов'язки, обумовлені цим договором, у сторін не виникли раніше 27.02.2006 р..

27.02.2006 р. складено акт комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництвом квіткового павільйону по АДРЕСА_1, який визначений як підстава для прийому-передачі площадки внутрішнього дворика площею 23 кв.м. в оренду згідно п. 10.1 договору б/н від 01.12.2003 р.. 27.02.2006 р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду. Відповідно, з вказаної дати підлягає обчисленню строк оренди.

01.03.2006 р. між сторонами укладено подібний договір оренди площадки внутрішнього дворика з терміном дії один рік з 01.03.2006р. до 01.03.2007р. (п. 10.1.договору). Однак, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 2.1.договору). Проте, орендоване майно за договором від 01.12.2003 р. повернуте не було, а після укладення договору від 01.03.2006 р. акт приймання-передачі майна в оренду не складався. Після 01.03.2007 р. договірні стосунки з відповідачем не припинялись (п.10.6 договору), що підтверджується узгодженими між сторонами розрахунками базової орендної плати за оренду державного майна, оплатою звітів про оцінку права оренди частини площі внутрішнього дворика. Чинність договору припинилась з 01.03.2011 р. за ініціативою орендаря, що не заперечувалось сторонами у судових засіданнях.

Посилання скаржника на самовільний характер будівництва павільйону позивачем на орендованій площадці не заслуговує на увагу як такий, що не стосується суті спору, оскільки оцінку цим відносинам надано судовим рішенням від 09.04.2010 р. у справі №3-22/16, яким у позові про визнання вказаного об'єкта самовільним будівництвом та його знесення було відмовлено; і яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. у справі №3-22/16; рішенням від 27.10.2010 р. у справі №з-8/59, яким відмовлено у позові про приведення земельної ділянки у первісний стан через знесення самовільного будівництва, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р.; постановою Івано-Франківського міського суду від 05.08.2010 р. у справі №2а-3305/2010, якою скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення від 19.11.2009 р. №5-20-15248 щодо ОСОБА_3. Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2011 р. у справі №5010/958/2011-3/29 ФОП ОСОБА_2 було відмовлено у позові до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу про стягнення 71805 грн. як відшкодування невідокремлюваних поліпшень орендованого майна після припинення договору оренди. Це рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 р., постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 р..

Позивач стверджує, що з вини відповідача він зазнав збитків, оскільки перед укладенням договору оренди майна та до початку проведення позивачем будівельних робіт, відповідач зобов'язаний дотриматись вимог щодо допустимої і безперешкодної забудови; саме відповідач узгодив дії позивача по зведенню кіоску; саме відповідачем надавалась позивачу для здійснення робіт по благоустрою дворику технічна документація; саме відповідачем укладались і узгоджувались умови договору оренди майна та визначалось місце розташування кіоску; позивач сплачував, а відповідач приймав орендні платежі на підставі оплачених позивачем, як орендарем, фінансових звітів. Отже, тільки зі згоди адміністрації університету позивач проводив торгівлю квітами. Позивач зазначав, що відповідач унеможливив користування цим майном за його цільовим призначенням, доступу до майна позивач не має. Відповідач свідомо спричинив збитки позивачу, при цьому завідомо знаючи, що на це не отримав згоди Фонду державного майна, тобто вчиняв неправомірні дії. Як наслідок позивач оцінює майнову шкоду у розмірі 7 377,10 грн. Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи жодного доказу відсутності у позивача доступу до майна та неможливості його використання як наслідок стверджуваної поведінки відповідача. Не було надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Згідно із ст. ст. 22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Однак, жодних належних доказів понесення позивачем шкоди у вартості кіоску суду надано не було, як і не доведено інших елементів складу цивільного правопорушення, обов'язок доказування яких лежить на позивачеві. Посилання суду першої інстанції на зворотнє є голослівним твердженням, доказів якого в матеріалах справи немає.

Зважаючи на норми п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, колегія суддів вважає, що судовий збір за розгляд спору в суді першої інстанції та судовий збір за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом слід покласти на позивача.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.13 р. у справі № 909/122/13-г у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу задоволити повністю. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2013 року у справі № 909/122/13-г - скасувати.

2. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

3. Судовий збір за розгляд спору в суді першої інстанції та судовий збір за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом слід покласти на позивача.

4.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2,76018, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу (вул. Карпатська ,13 , м.Івано-Франківськ, 76019 код ЄДРПОУ 02070855) 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

6.Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 20.05.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

суддя Желік М.Б.

суддя Якімець Г.Г.