Рішення № 31344865, 21.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.13 Справа № 914/1096/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ", с.Софіївська Борщагівка, Київська обл.

До відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м.Львів

Про: стягнення 765067,28 грн

Суддя Запотічняк О.Д.

При секретарі Колодці І.І.

Представники:

від позивача:не з'явився;

від відповідача:Поліщак Р.В. -представник;

Сторонам роз'яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. За клопотанням представників сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю"УкрЄвроМАЗ", (с.Софіївська Борщагівка, Київська обл.) звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (м.Львів) про стягнення 76 5067,28 грн. з яких: 752000,00 грн.- основний борг, 7185,2 грн.- пеня, 2874,08 грн.- 3% річних та 3008,00 грн.- інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності на підставі накладної №СФ-038 від 19.10.2012р. на суму 376000,00 грн. та №СФ-041 від 24.10.2012р. на суму 376000,00 грн., не сплатив їх вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 752000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2013 р.

Розгляд справи відкладався, з підстав викладених в ухвалі суду 02.04.2013р. 14.05.2013р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

13.05.2013р. від представника позивача поступила заява про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що станом на 29.04.2013р.-день подання позовної заяви зросла заборгованість відповідача, внаслідок невиконання господарського зобов'язання стосовно оплати за отриманий товар згідно договору №Л/НХ-122334 від 19.09.2012р. У поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 752 000,00 грн.-основного боргу, 15683,83 грн -пені, 752,00- інфляційні втрати та 6273,54 грн.-3% річних. Дана заява прийнята судом до розгляду. Крім того, 14.05.2013р. від представника відповідача поступило клопотання (вх..№16231) про розгляд справи без участі представника позивача.

Передбачені частиною четвертою ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Позивач має додержуватись правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Згідно п.2 ч.1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Вказана заява про збільшення розміру позовних вимог подана представником позивача з додержанням правил вчинення відповідної процесуальної дії .

В судове засідання позивач 21.05.2013р. явку повноважного представника не забезпечив, проте вимоги ухвали суду від 21.03.2013р. виконав повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 21.05.2013р. забезпечив, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні підписано та оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19 вересня 2012 року між ТзОВ «УкрЄвроМАЗ» (надалі-постачальник) та ДТГО «Львівська залізниця», в особі начальника відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання» (надалі-покупець) був укладений договір №Л/НХ-122334/НЮ. (далі по тексту-договір).

Згідно п.1.1 даного договору, постачальник зобов'язується у 2012 роках поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до даного договору), а покупець- прийняти і оплатити такий товар.

У Розділі IV «Порядок здійснення оплати» зазначено, що розрахунки проводяться шляхом:оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 банківських днів після отримання дати поставки товару. Усі платіжні документи за договором оформляюються з дотриманням законодавства.Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 банківських днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника..

Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDР за правилами ІНКОТЕРМС-2000, за реквізитами, зазначеними в заявці покупця (ВП «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця»»)(п.5.1 даного договору).

Згідно п.5.2. даного договору, поставка товару проводиться протягом 15 днів після письмової заявки покупця (ВП «Служба матеріально-технічного постачання ДТГО «Львівська залізниця»»).

У відповідності до п.5.4. датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 752000,00 грн. згідно накладних № СФ-038 від 19.10.2012р. на суму 376000,00 грн. та акту прийому-передачі по якості та комплектності транспортного засобу від 19.10.2012р. та № СФ-041 від 24.10.2012р. на суму 376000,00 грн. та акту прийому-передачі по якості та комплектності транспортного засобу від 24.10.2012р. (копії накладних та актів прийому-передачі містяться в матеріалах справи).

Позивачем на адресу відповідача 15.01.2013 року надіслано претензію № 07/02/04-12 про оплату боргу. У відповідь отримано лист № НХ-229 від 05.02.12р. відповідач просить відтермінувати погашення заборгованості, яке планується провести протягом лютого 2013р.

Однак, як зазначає позивач, на день подачі позову до суду, погашення заборгованості відповідачем не було здійснено.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 752000,00 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"і яка відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

У відповідності до п.7.5. договору, в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар , покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд здійснив перерахунок пені зазаначає, що збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню, а саме в сумі: 15683,83грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 752,00 грн. та 3% річних у розмірі 6273,54 грн., які підлягають до стягнення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.230 ГК України та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 80,82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(79007, м.Львів, вул..Гоголя, будинок 1, ідентифікаційний код 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрЄвроМАЗ" (08131, Київська область, с.Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 24, ідентифікаційний код 37474578) 752000,00 грн.- основного боргу, 15683,83 грн. пені, 6273,54 грн.- 3% річних, 752,00 грн. інфляційних втрат та 15494,19 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.