Рішення № 31344845, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5975/13 14.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва

про стягнення заборгованості,

Суддя Ониськів О.М.

Представники:

від позивача: Іващенко І.О., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва (далі - відповідач, споживач) та просить стягнути суму боргу за договором на постачання електричної енергії № 3408310 від 16.12.2003 у розмірі 259,69 грн., з яких 226,39 грн. основної заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 10,80 грн. та 3 % річних у розмірі 22,50 грн., а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.720,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання електричної енергії № 3408310 від 16.12.2003 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги в повному обсязі, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу та суму нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 порушено провадження у справі № 910/5975/13 та призначено до розгляду на 16.04.2013.

Ухвалою суду від 16.04.2013 розгляд справи було відкладено на 14.05.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2013 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача 04080, м. Київ, вул. Дмитрівська, 16-а, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до ЄДРПОУ, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та отримано уповноваженим представником відповідача 09.04.2013, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (04080, м. Київ, вул. Дмитрівська, 16-а), за якою було надіслано ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.05.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва (далі - відповідач, споживач) 16.12.2003 було укладено договір № 3408310 на постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1 якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідно до умов цього Договору, а відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконувати інші умови, визначені Договором та Додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.1 Додатку 2.6. до Договору розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач знімає показання розрахункових лічильників 19 числа кожного місяця та надає звіт за фактичним обсягом споживання.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті підтверджуються актом про використану електричну енергію, що складається за даними звіту про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини, який відповідач надає позивачу щомісяця 20 числа (п.п. 5, 6 Додатку 2.6 до Договору).

Згідно з п.13. вказаного Додатку до Договору встановлено, що відповідач до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснює 100% оплату від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії актів про використану електричну енергію за спірний період, рахунки-розшифровки за спірний період, акти приймання-передачі товарної продукції та довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, однак відповідач свої зобов'язання згідно з умовами договору виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за грудень 2011 року утворилась заборгованість за використану активну електричну енергію в сумі 226,39 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний між позивачем та відповідачем 01.01.2012, який також підтверджує заборгованість відповідача за спожиту електроенергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець обов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії та оригінали яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Поясненнями позивача, поданими ним актами про використану електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції та довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію підтверджується факт поставки відповідачу в грудні 2011 року електричної енергії вартістю 5.756,40 грн., за яку відповідач розрахувався частково лише в сумі 5.530,01 грн.

Доказів оплати грошових коштів у розмірі 226,39 грн. за спожиту активну електричну енергію в грудні 2011 року, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за Договором на постачання електричної енергії № 3408310 від 16.12.2003 в грудні 2011 року відповідача перед позивачем в сумі 226,39 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за Договором на постачання електричної енергії, позивач, крім стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 10,80 грн. та 3% річних у розмірі 22,50 грн. за період з 01.01.2012 по 27.03.2013, що вказаний позивачем в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом установлено, що дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.01.2012 по 27.03.2013. Зазначений розрахунок визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 10,80 грн. та 3% річних у розмірі 22,50 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва (04080, м. Київ, вул. Дмитрівська, 16-а, код ЄДРПОУ 03359701) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 226 (двісті двадцять шість) грн. 39 коп. основної заборгованості, 10 (десять) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 22 (двадцять дві) грн. 50 коп. та 1.720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013.

Суддя Ониськів О.М.