Ухвала суду № 31344770, 16.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6523/12

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Веретельник О.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Мельник О.Г., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Городокконсервмолоко» звернулось до суду з позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що усі господарські операції з контрагентами - ТОВ «ТД «Статус-Трейд», ПП «ТЕК «Неологістик» та ТОВ «Сістем Зерно МАркет» носили реальний характер їх здійснення, тому позивачем не порушено вимоги податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та доповнення до апеляційної скарги, та просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову про задоволення позову.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з мотивів викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0000092341 від 12.04.2012 року, встановлено порушення п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем - 2432491 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 345326 грн., та податковим повідомленням-рішенням №0000102341 від 12.04.2012 року, встановлено порушення п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 2354421 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №209/23/33177611 від 29.03.2012 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Городокконсервмолоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року».

Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок податкового органу про відсутність економічного змісту та реальних наслідків господарських операцій позивача із ТОВ "Торговий дім "Статус-Трейд", ПП "ТЕК "Неологістик", ТОВ "СістемЗерноМаркет", так як ТОВ "Городокконсервмолоко" тільки перераховував кошти цим контрагентам з метою отримання податкової вигоди, а саме заниження податку на прибуток, формування податкового кредиту і не сплати ПДВ до бюджету.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що суб'єкт владних повноважень довів законність визначення податкових зобов'язань позивачу у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не може бути задоволений.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

На підставі акту перевірки №209/23/33177611 від 29.03.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092341 від 12.04.2012 року, яким встановлено порушення п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ, на загальну суму 2777817 грн., з яких за основним платежем - 2432491 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 345326 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000102341 від 12.04.2012 року, яким встановлено порушення п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 2354422 грн., з яких за основним платежем - 2354421 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Представник позивача 13.12.2012 року подав заяву, у якій визнав правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань у податковому повідомленні-рішенні №0000092341 від 12.04.2012 року по ПДВ на суму 15282 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 3821 грн. та у податковому повідомленні-рішенні №0000102341 від 12.04.2012 року по податку на прибуток приватних підприємств - 40648 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття заяви про часткове визнання правильності прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки ці податкові зобов'язання підтверджені доказами, їх визнання не порушує Закон і чиї-небудь права, свободи чи інтереси, а також сторони не оспорюють часткове визнання виявлених правопорушень, тому відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України дані обставини не доказуються перед судом.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.9 ст5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У силу п.138. 2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Також, підлягають перевірці фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із системного аналізу наведених вище норм, наявність у покупця податкових та видаткових накладних, сплати коштів тощо, не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце.

01.01.2010 року між ПП "ТЕК "Неологістик" (експедитор) та ТОВ "Городокконсервмолоко" (замовник) було укладено договір №01/01-2010 на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно з яким експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника, а саме молоко згущене та тара в якій здійснюється перевезення молока, автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. виконує в інтересах замовника транспортно-експедиційні операції.

Так, відповідно до акту перевірки, позивачем в підтвердження здійснення цієї господарської операції надано акт здачі-прийняття робіт, проте в даних актах відсутні зміст та обсяги господарських операцій, що не дає можливості підтвердити факти транспортування ТМЦ та для їх подальшого використання в господарській діяльності. Крім того, позивачем до позову не додано копії зазначених актів, інших документів на підтвердження зазначеної господарської операції матеріали справи не містять, тай позивач у своїх поясненнях на них не посилається.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання позивача, в обґрунтування відсутності необхідності складати товарно-транспортні накладні під час здійснення поставки на те, що наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистки України від 29.12.1995 року № 488/346, яким затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, у зв'язку з чим не набув чинності у встановленому законодавством порядку.

Так, зазначеним наказом лише затверджені типові уніфіковані форми транспортної документації, які, дійсно не є обов'язковими для застосування саме у встановленій вказаним наказом формі. Проте, обов'язок складання товарно-транспортних накладних під час перевезення вантажів передбачений іншим нормативно правовим актом, а саме, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованими на відміну від вищезгаданого акта у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568.

Так, згідно з п. 11.1 зазначених Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п. 1 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Також, суд звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції та позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.

Разом з тим, у акті Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області №235/23-36533265 від 10.08.2011 року, зроблено висновок, що ПП "ТЕК "Неологістик" формувало податковий кредит на адресу інших контрагентів, у тому числі і позивача, тому є правильним висновок суду першої інстанції та податкового органу про відсутність факту реального виконання господарської операції з ПП "ТЕК "Неологістик", та правильно визначено в податкових повідомленнях - рішеннях податкове зобов'язання позивачу з ПДВ - 31894 грн. і по податку на прибуток - 43868 грн.

Також, 21.07.2011 року між ТОВ «Сістем Зерно Маркет» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №21-07, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує - Восстановитель Я16-ОПЖ.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок про відсутність реального виконання вказаного договору купівлі-продажу, оскільки як вказано в акті перевірки (та не додано до матеріалів справи) на підтвердження здійснення вказаної господарської операції було надано накладну №09-11 від 04.08.2011 року, яка не містила прізвищ осіб відповідальних за відвантаження, отримання ТМЦ та складання даного документу, а надана до перевірки податкова накладна №22 від 27.07.2011 року (яка також відсутня в матеріалах справи) не містила прізвища особи в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну». Інших доказів в підтвердження реального здійснення вказаної господарської операції позивачем не надано.

Крім того, у довідці ДПІ у м. Полтава №193/23-6/37530951 від 13.02.2012 року, зроблено висновок , що ТОВ «Сістем Зерно Маркет» документально не підтвердило первинними документами факт здійснення господарської операції з контрагентом-покупцем у липні 2011 року по податковій накладній виписаній ТОВ "Городокконсервмолоко" 27.07.2011 року на загальну суму 76200 гривень, ПДВ - 11200 гривень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про не доведеність реальності здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Сістем Зерно Маркет».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські відносини по договорам купівлі-продажу №02-01/09 від 01.02.2009 року, №02/06 від 01.01.2009 року (вказані договори позивачем не було додано до матеріалів справи), договору №2/10-ЮР від 02.10.2011 року (надання юридичних послуг) укладених позивачем з ТОВ "Торговий дім "Статус-Трейд" фактично не здійснювались, оскільки документи по цим договорам були підписані ОСОБА_5 Вказана особа, будучи допитаним у якості свідка по кримінальній справі №41/0287 пояснила, що за грошову винагороду погодився бути директором ТОВ "Торговий дім "Статус-Трейд", після чого він ніколи не підписував жодних документів даного товариства, не приймав участі у його діяльності та не давав доручень на ведення справ цього підприємства.

Крім того, відповідно до висновку експерта №78П від 28.05.2012 року НДЕКЦ Управління МВСУ в Хмельницькій області, виконаного у кримінальній справі №41/0287, підтверджено, що підписи у видаткових і податкових накладних виконані не ОСОБА_5, а іншою особою, тому даний висновок підтверджує факти відсутності реального характеру по правочинах з ТОВ "Торговий дім "Статус-Трейд" і законність визначення ТОВ "Городокконсервмолоко" податкових зобов'язань у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях по ПДВ і податку на прибуток.

Також, позивачем в підтвердження господарських операцій з ТОВ "ТД "Статус-Трейд" не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували здійснення поставок по договору постачання товару б/н від 21.12.2011 року відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність покупцю (ТОВ "ТД "Статус-Трейд") товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. У розділі 3 вказаного договору зазначено, що постачальник зобов'язується в момент передачі товару передати покупцю документи на даний товар а саме: накладні на відпуск товару , податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати необхідні для даного виду товару. Проте позивачем в підтвердження реального здійснення вказаного товару не було надано до суду жодних доказів, крім договору.

В матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні, датовані 2011, які складені на виконання договору №02-01/09 від 01.02.2009 року, проте сам договір позивачем не був долучений до матеріалів справи та наданий на ознайомлення суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач не міг отримувати від ТОВ "Торговий дім "Статус-Трейд" юридичні послуги по договору №2/10-ЮР від 02.10.2011 року, та відповідно до вказаного договору єдиним доказом чого є акти прийому передачі виконаних робіт, які позивачем не були надані до матеріалів справи. В акті перевірки є посилання податкового органу на акти здачі-прийняття робіт, проте в них не зазначено, які саме юридичні послуги було надано позивачу та який характер відносин мав місце, також не надано документів, які б підтверджували факт надання даного виду послуг. При цьому, в акті перевірки зазначено, що з вказаних актів не можливо ідентифікувати осіб відповідальних за складання актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Разом з тим, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ТД "Статус-Трейд" не займається таким видом діяльності, як юридичні послуги.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належним чином не доведено товарність господарських операцій з вищевказаними контрагентами. Посилаючись на протиправність висновків податкового органу, акцентуючи при цьому увагу на наявність у позивача всіх необхідних первинних документів, ТОВ «Городокконсервмолоко» не спростувало у суді належними доказами у справі безтоварний характер господарських операцій, що вчинялись між ним та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги постанову старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області від 28.02.2013 року про закриття кримінального провадження, оскільки вказана постанова не існували на момент розгляду судом першої інстанції спірних правовідносин по суті і винесення рішення по справі, при цьому її наявність не змінює правове регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом першої інстанції помилки при вирішенні спору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем правильно збільшено грошові зобов'язання по ПДВ та податку на прибуток, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000102341 від 12.04.2012 року та №0000092341 від 12.04.2013 року є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 травня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.