Рішення № 31341008, 21.05.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

21 травня 2013 року Справа № 927/501/13

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та

газифікації "Чернігівгаз",

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14000

про стягнення 1 269,50 грн. Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 16 січня 1998 року),

відповідача: Кузнєцова В.О. - начальник відділу договорів та правової роботи (довіреність №18/3852 від 3 грудня 2012 року).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" про стягнення 1 269,50 грн. боргу по оплаті вартості товару, поставленого по накладним за період квітень-травень 2010 року.

Відповідно до п. 1.1.1, 1.2.1 Статуту Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (ідентифікаційний код 03358104) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (ідентифікаційний код 03358104) відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства". Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз".

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у позові в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем подано позов до відповідача, який на даний час не зареєстрований як юридична особа; угоди купівлі-продажу будівельних матеріалів між позивачем та відповідачем не укладались, договірні зобов'язання у сторін відсутні; позивачем в обґрунтування своїх вимог належних доказів не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 за період квітень-травень 2010 року поставив Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" товар загальною вартістю 8 962,62 грн., що підтверджується: видатковою накладною № МК-0000008 від 28 квітня 2010 року на суму 4 125 грн., накладною № 10 від 28квітня 2010 року на сум 1 269,50 грн., видатковою накладною № МК-0000019 від 17 травня 2010 року на суму 1 500 грн., видатковою накладною № МК-0000020 від 17 травня 2010 року на суму 2 004,48 грн., видатковою накладною № МК-0000028 від 26 травня 2010 року на суму 63,64 грн. (а.с. 9, 10, 12, 13, 14).

Відповідач прийняв відповідний товар, про що свідчать довіреності відповідача № 210 від 28 квітня 2010 року та № 268 від 17 травня 2010 року, видані ОСОБА_3 на отримання цінностей від ФОП ОСОБА_1 (а.с. 8, 11).

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив той факт, що ОСОБА_3 є працівником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" і що відповідний товар був отриманий відповідачем.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу 7 693,12 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 15).

Як зазначив позивач, заборгованість відповідача становить 1 269,50 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом від 26 листопада 2012 року № 12 позивач звертався до відповідача з вимогою перерахувати заборгованість в сумі 1 269,50 грн.

Відповідач відповіді на лист не надав, заборгованість не сплатив.

Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30 квітня 2012 року відповідач не підписав (а.с. 17).

Відповідач доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, не надав.

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1 269,50 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з нього підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 749 від 11 квітня 2013 року позивачем сплачено в доход державного бюджету 1 721 грн. судового збору за розгляд даного позову в господарському суді Чернігівської області.

Проте, як встановлено судом, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено таку підставу повернення судового збору, як внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, надлишково сплачений судовий збір в сумі 0,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14000, код 03358104, р/р 2600904578 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в Чернігівське РУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Чернігів, МФО 353586) 1 269,50 грн. боргу та 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в Чернігівське РУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Чернігів, МФО 353586) 0,50 грн. судового збору з державного бюджету (отримувач УДКСУ м. Чернігова Державний бюджет, р/р 31217206783002, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКУ у Чернігівській обл., МФО 853592, призначення платежу: "Судовий збір, код 03500068 пункт 2…", код бюджетної класифікації 22030001).

Суддя В.В. Моцьор