Постанова № 31340372, 21.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 5017/3387/2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2013

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013

зі справи № 5017/3387/2012

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса,

про визнання недійсним рішення

та зустрічним позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (далі - Товариство)

про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

позивача - Хомутенко А.В.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 11.09.2012 № 83-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Відділення подало зустрічний позов про стягнення з Товариства (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) штрафу в сумі 34 000 грн., накладеного Рішенням АМК.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2013 (суддя Лічман Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 (колегія суддів у складі: Балух В.С. - головуючий суддя, судді Бандура Л.І., Таран С.В.), Товариству в задоволенні позову відмовлено, а зустрічний позов Відділення задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 12, 13, 50, 56 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законодавством підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У прийнятті судових рішень зі справи місцевий та апеляційний господарські суди виходили з відсутності передбачених законом підстав для визнання недійсним Рішення АМК, яким:

- визнано, що відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2210 Товариство на ринку надання послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у територіальних межах Одеської області протягом 2011 року - 1 півріччя 2012 року займало монопольне становище з часткою 99,7 % (пункт 1);

- дії Товариства у вигляді відключення від електричної енергії об'єкта споживача Князевої В.Г. без дотримання вимог діючого законодавства України, а саме Правил користування електричною енергією для населення, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у територіальних межах Одеської області, що призвело до ущемлення інтересів споживача (пункт 2);

- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 34 000 грн. (пункт 3).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем не спростовано фактичних обставин, наведених у Рішенні АМК стосовно відсутності доказів попередження Товариством споживача про намір припинити постачання електроенергії через порушення строків оплати спожитої електроенергії, яке споживач мав отримати.

З огляду на наведене господарські суди першої та апеляційної інстанцій, беручи до уваги те, що Рішення АМК прийнято відповідачем у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності залишення позовних вимог Товариства без задоволення.

Водночас попередні судові інстанції, беручи до уваги наявність чинного Рішення АМК, яке у встановленому порядку не скасовано, недійсним не визнано та є обов'язковим для виконання (частина друга статті 56 Закону № 2210), встановивши факт несплати Товариством накладеного штрафу протягом двомісячного строку, передбаченого частиною третьою статті 56 Закону № 2210, дійшли обґрунтованих висновків і стосовно необхідності задоволення зустрічних позовних вимог Відділення.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги щодо помилковості посилання попередніх судових інстанцій на пункт 5 частини другої статті 13 Закону № 2210 хоча й заслуговують на увагу, але наведене не призвело до прийняття місцевим та апеляційним господарськими судами неправильних судових рішень по суті справи.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 зі справи № 5017/3387/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов