Ухвала суду № 31340270, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року м. Київ К/9991/56948/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року

у справі № 2а/0470/11230/11 (9101/15441/2012)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросс» (далі - позивач, ТОВ «Агросс»)

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі - відповідач, ДПІ у м. Дніпродзержинську)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Агросс» звернулося у вересні 2011 року до суду з позовом до ДПІ у м. Дніпродзержинську, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002002301 від 01.08.2011 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 338 159,00 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року скасована та прийнята нова про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Дніпродзержинську в період з 10.06.2011 року по 25.07.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агросс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. Зазначена перевірка проводилась на підставі направлень від 10.06.2011 року № 413, 444, 442, 404, 405, 423, 424 та на підставі наказів ДПІ у м. Дніпродзержинську від 25.04.2011 року № 1178, від 11.07.2011 року № 1429, від 18.07.2011 року № 1485.

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 3448/50/23-206/25013096 від 01.08.2011 року, згідно висновків якого позивачем були порушені вимоги п. 1.3. ст. 1, пп. 7.2.1., пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року, в результаті чого ТОВ «Агросс» був занижений ПДВ на загальну суму 270 527,00 гривень, у тому числі в листопаді 2010 року - 136 000,00 гривень, в грудні 2010 року - 134 527,00 гривень.

На підставі акту перевірки № 3448/50/23-206/25013096 від 01.08.2011 року ДПІ у м. Дніпродзержинську було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002002301 від 01.08.2011 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Агросс» з ПДВ в розмірі 338 159,00 гривень, з них: за основним платежем - 270 527,00 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 67 632,00 гривні, яке було отримано останнім 18.08.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді, позивач перебував в господарських правовідносинах з ПП «Вікторія 2007». На підставі договору № 95 від 15.10.2010 року, укладеного між ТОВ «Агросс» (покупцем) та ПП «Вікторія 2007» (продавцем), останній протягом строку дії зазначеного договору, тобто до 31.12.2010 року, зобов'язався поставляти покупцю товар (пшеницю) в кількості 1000 т. по ціні 1000 грн.

Крім цього, в перевіряємому періоді, позивач також перебував в господарських правовідносинах з ТОВ «Аксіома». Згідно договору № 117 від 06.12.2010 року, укладеного між ТОВ «Агросс» (покупець) та ТОВ «Аксіома» (продавець), протягом строку дії зазначеного договору, тобто до 31.12.2010 року, покупець отримував від продавця товар-продукцію (пшеницю) в кількості 1000 т. зі ціною 1700 грн., без урахування ПДВ.

На виконання вказаних договорів зазначені контрагенти у перевіряємому періоді поставили позивачу товар, видали податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції посилався на відсутність у позивача доказів транспортування товару, оскільки відповідно до умов договорів між ТОВ «Агросс» та ТОВ «Аксіома» і ПП «Вікторія 2007» позивач зобов'язувався здійснювати самовивіз пшениці.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що умовами Договору № 95 купівлі-продажу зерна пшениці від 15.10.2010 року, укладеного між ТОВ «Агросс» та ПП «Вікторія-2007», так і умовами Договору № 117 купівлі-продажу зерна пшениці від 06.12.2010 року, укладеного між ТОВ «Агросс» та ТОВ «Аксіома», продавець зобов'язався передати покупцю, належне йому на праві власності зерно пшениці (товар) на умовах франко-склад (м. Дніпродзержинськ. вул. Азовська, 13), а покупець зі своєї сторони прийняти такий товар та оплатити його в обумовлений є такому правочині строк.

Термін «франко-склад покупця» покладає максимальні обов'язки на продавця, в тому числі і всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площі продавця до місця призначення на склад покупця, а покупець зобов'язаний оплатити придбаний товар відповідно до умов відповідного правочину.

Тобто умовами зазначених правочинів було передбачено обов'язок продавця доставити (організувати доставку) придбаного ТОВ «Агросс» за такими договорами товару безпосередньо на склад ТОВ «Агросс».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Агросс» було підтверджено відповідними доказами власні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, пов'язаних з придбанням (поставкою) продукції (товару), як і наявності кваліфікованого персоналу, основних фондів, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару, докази послідуючого його використання в своїй діяльності, доведено господарську мету такого придбання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що ПП «Вікторія 2007» та ТОВ «Аксіома» в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», не здійснили відповідного відображення сум, отриманих від правочинів, укладених з позивачем, в наслідок чого, у позивача відсутній об'єкт оподаткування при придбанні товарів, в результаті чого ТОВ «Агросс» було завищено податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, з таким висновком суду першої інстанції не погодився та обґрунтовано зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанцій правомірно не погодився з посиланням суду першої інстанції на акти перевірки ПП «Вікторія 2007» та ТОВ «Аксіома» як на докази нікчемності укладених правочинів, оскільки дані акти визнані протиправними постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року, які набрали чинності на момент постановлення оскаржуваного рішення.

Підставою для висновку суду першої інстанції про не підтвердження ТОВ «Агросс» зазначених сум податкового кредиту стали, серед іншого, визначені стани його контрагентів (ПП «Вікторія 2007», ТОВ «Аксіома»), та не декларування ними податкових зобов'язань по покупцю (ТОВ «Агросс»). Такий висновок зроблено посилаючись саме на базу співставлення (програмне забезпечення «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»).

Суд апеляційної інстанції вважав посилання податкового органу та суду першої інстанції на дані програмного забезпечення, на підставі якого зроблений висновок про завищенням позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, неправомірним, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанці вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі № 2а/0470/11230/11 (9101/15441/2012) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько