Ухвала суду № 31340264, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року м. Київ К/9991/63273/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року

у справі № 2а/1770/515/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія автобусних перевезень» (далі - позивач, ТОВ «Компанія автобусних перевезень»)

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Компанія автобусних перевезень» звернулась у лютому 2012 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про про скасування податкового повідомлення-рішення № 0022691541 від 26.12.2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інпекції у м. Рівне від 26.12.2011 року № 0022691541.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року здійснено заміну первинного відповідача ДПІ у м. Рівне на належного відповідача Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

20.10.2011 року працівниками ДПІ у м. Рівне була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року ТОВ «Компанія автобусних перевезень», за результатами перевірки складений акт від 20.10.2011 року № 309/15-200/36837548.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Компанія автобусних перевезень» до ДПІ у м. Рівне подала податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року (№ 9007832539 від 19.09.2011 року) із включенням до складу податкового кредиту суму ПДВ 659 580,20 гривень по контрагенту ПАТ «Рівнепасвантажтранс» згідно отриманої податкової накладної від 31.07.2011 року № 14 (придбання станції по тех.обслуговуванню). В додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», поданого до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, відображено період виписки зазначеної податкової накладної - серпень 2011 року, хоча податкова накладна виписана у липні 2011 року.

На підставі вищенаведеного в акті перевірки податковий орган прийшов до висновку, що невірне відображення ТОВ «Компанія автобусних перевезень» періоду виписки податкової накладної № 14 від 31.07.2011 року в додатку 5 призвело до завищення податкового кредиту ТОВ «Компанія автобусних перевезень» на суму ПДВ 659 580,20 гривень та заниження податкових зобов'язань контрагента ПАТ «Рівнепасвантажтранс» за серпень 2011 року на суму ПДВ 659 580,20 гривень.

Також, в акті перевірки з посиланням на пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що податкова накладна № 14 від 31.07.2011 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 18.08.2011 року, що не дає право ТОВ «Компанія автобусних перевезень» на формування податкового кредиту липня та серпня 2011 року.

28.10.2011 року ДПІ у м. Рівне було винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0019181541, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 659 580,00 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 164 895,00 гривень за порушення пункту 184.7 статті 184 ПК України.

Не погодившись за даним рішенням, 10.11.2011 року ТОВ «Компанія автобусних перевезень» звернулось зі скаргою до ДПА у Рівненській області.

06.12.2011 року рішенням ДПА у Рівненській області скарга ТОВ «Компанія автобусних перевезень» задоволена частково, а саме скасовані штрафні санкції у розмірі 164 895,00 гривень.

26.12.2011 року ДПІ у м. Рівне прийняте нове податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0022691541, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 659 580,00 гривень без зазначенням порушених позивачем норм ПК України.

28.12.2011 року ТОВ «Компанія автобусних перевезень» звернулось до Державної податкової служби України з повторною скаргою.

25.01.2012 року Державна податкова служба України винесла рішення про результати розгляду повторної скарги, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2011 року між ПАТ «Рівнепасвантажтранс» та позивачем укладений договір купівлі продажу мийки з очисними спорудами, трансформаторної підстанції, будівлі СТО, навісу з оглядовою ямою на загальну суму 3 957 480,00 гривень, у тому числі ПДВ на суму 659 580,20 гривень.

30.07.2011 року ПАТ «Рівнепасвантажтранс» (продавець) було виписано податкову накладну № 14 на загальну суму 3 957 480,00 гривень, у тому числі ПДВ на суму 659 580,20 гривень, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.08.2011 року.

18.08.2011 року позивач (покупець) отримав вищезазначену податкову накладну та сформував на підставі неї податковий кредит в серпні 2011 року, відобразив податкову накладну в пункті 80 реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2011 року, де зазначив дату отримання податкової накладної - 18.08.2011 року, дату виписки - 31.07.2011 року та інші дані, в тому числі ПДВ в сумі 659 580,00 гривень.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в пункті 43 цього ж реєстру зазначено податкову накладну від 11.08.2011 року № 1 видану ПАТ «Рівнепасвантажтранс» на суму 17 516,28 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 2919,38 гривень, де зазначена дата отримання та дата виписки податкової накладної - 11.08.2011 року.

У зв'язку з цим, судами встановлено, що позивачем в першому пункті розділу 2 додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (період виписки податкових накладних) поданого до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року відображено період виписки податкових накладних ПАТ «Рівнепасвантажтранс» - серпень 2011 року (2 шт.) в сумі 662 499,20 гривень.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.10.2011 року позивач отримав акт від 20.10.2011 року та лист з ДПІ у м. Рівне від 11.10.2011 року №33886/15-235, в якому зазначено, що за результатами співставлення з іншими документами, пов'язаними з нарахуванням і сплатою податків і зборів, можливе заниження податкових зобов'язань та або завищення податкового кредиту по операціях з ПАТ «Рівнепасвантажтранс» та запропоновано у разі невірного відображення періоду виписки податкових накладних подати уточнюючий розрахунок для усунення помилок протягом 10 днів після отримання такого запиту.

Відповідно пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідачем у разі встановлення розбіжностей у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця повинно бути надіслано повідомлення про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Проте таке повідомлення було надіслано разом з актом, яким встановлені порушення податкового законодавства позивачем, що є порушенням п. 201.6 ст. 201 ПК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що помилкове відображення позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних дати виписки податкової накладної № 14 як 31.07.2011 року, а не 30.07.2011 року, не було встановлено в акті перевірки та не призвело до втрати права на податковий кредит.

Суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися з твердженням відповідача, що податкова накладна від 30.07.2011 року № 14 на суму ПДВ 659 580,20 гривень не зареєстрована ПАТ «Рівнепасвантажтранс» в липні 2011 року, а отже позивач втратив право на формування податкового кредиту, оскільки вимога щодо 20 денного строку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлена лише Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року № 3609-VI, який набрав чинності в серпні 2011 року.

Відповідно пункту 2 «Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 року № 1246 внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Таким чином, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних не зазначає, що продавець повинен зареєструвати податкову накладну саме в день її виписки та не передбачає негативні наслідки у разі не реєстрації податкової накладної в день її виписки, а лише вказує, що реєстрація здійснюється протягом операційного дня.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що вищезазначений висновок підтверджується також тим, що Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних залишений без змін на день прийняття рішення судом, а Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011 року був доданий абзац 7 пункту 201.10 статті 210 ПК України, відповідно до якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Крім того, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на момент виписки податкової накладної № 14 від 30.07.2011 року, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Частина 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України зазначає, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які враховуючи, що податкова накладна від 30.07.2011 року № 14 на суму ПДВ 659 580,20 гривень була зареєстрована 18.08.2011 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, то ТОВ «Компанія автобусних перевезень» отримало право на формування податкового кредиту в серпні 2011 року. При цьому, суди правомірно взяли до уваги те, що податкова накладна була зареєстрована органом податкової служби в Єдиному реєстрі податкових накладних саме у серпні 2011 року, хоч вона була виписана 30.07.2011 року. При цьому, ПК України не встановлена відповідальність покупця за те, що продавець не зареєстрував податкову накладну в день її виписки.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які, в свою чергу не погодилися з твердженням ДПІ у м. Рівне, що невірне відображення ТОВ «Компанія автобусних перевезень» періоду виписки податкової накладної в додатку 5 призвело до заниження податкових зобов'язань контрагента ПАТ «Рівнепасвантажтранс» за серпень 2011 року на суму ПДВ 659 580,20 гривень, з огляду на наступне.

Відповідно 8 абзацу пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що згідно норм ПК України ПАТ «Рівнепасвантажтранс» повинно було збільшити свої податкові зобов'язання в липні 2011 року, тому ніяким чином дії ТОВ «Компанія автобусних перевезень» по формуванню податкового кредиту в серпні 2011 року не призвели до заниження податкових зобов'язань контрагента ПАТ «Рівнепасвантажтранс» у серпні 2011 року.

До того ж позивачем до суду надана копія податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Рівнепасвантажтранс» за липень 2011 року, яка була досліджена судами попередніх інстанцій та встановлено, що в 30-му пункті реєстру виданих податкових накладних ПАТ «Рівнепасвантажтранс» збільшені податкові зобов'язання з ПДВ за липень 2011 року по податковій накладній від 30.07.2011 року № 14 на суму ПДВ 659 580,20 гривень, покупець - ТОВ «Компанія автобусних перевезень».

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

При цьому підпункт 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 ПК України визначає презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 26.12.2011 року № 0022691541 винесено без зазначення норм законодавства України, яке порушило ТОВ «Компанія автобусних перевезень», що суперечить пункту 2.2 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року у справі № 2а/1770/515/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько