Ухвала суду № 31340250, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року м. Київ К/9991/59661/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року

у справі № 2а-18003/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корінф Буд Ейр» (далі - позивач, ТОВ «Корінф Буд Ейр»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва)

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Корінф Буд Ейр» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000502360 та № 0000512360 від 27.07.2011 року та визнати дії протиправними щодо невизнання податкового кредиту.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року, позов задоволено повністю: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. № 0000502360 та № 0000512360 від 27.07.2011 року. Визнані протиправними дії ДПІ у Подільському районі м. Києва щодо невизнання податкового кредиту в сумі 96 771,00 гривня та валових витрат в сумі 120 964,00 гривні, визначених ТОВ «Корінф Буд Ейр» за операціями з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

В період з 10.06.2011 року по 16.06.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Корінф Буд Ейр» з питань правильності та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 120 964,00 грн., а також підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 96 771,00 грн.

Внаслідок чого, ДПІ у Подільському районів м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання № 0000502360 від 27.07.2011 року за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 120 964,00 грн. та № 0000512360 від 27.07.2011 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 51 205,00 грн.

17.11.2011 року позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0000502360 від 27.07.2011 року та № 0000512360 від 27.07.2011 року, яку рішенням про результати розгляду первинної скарги № 10013/10/25-114 від 10.10.2011 року залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

19.10.2011 року позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті України скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0000502360 від 27.07.2011 року та № 0000512360 від 27.07.2011 року, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги № 4940/6/10-2115 від 04.11.2011 року залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Корінф Буд Ейр» мав правовідносини з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за договорами № 1510/-10 від 15.10.2010 року, № 28/10-10 від 28.10.2010 року, № 28-1/10-10 від 20.10.2010 року, № 08/11-10 від 08.11.2010 року, № 10/11-10 від 10.11.2010 року, предметом яких є здійснення поставки обладнання.

В Акті перевірки № 66/23-2/36756438 від 08.02.2011 року відповідач зазначає, що у контрагента позивача ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» - м. Київ, вул. Городецького, 11/Б та фактичну адресу товариства Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 46 в результаті чого встановлено, що підприємство та його посадові особи за зазначеними адресами не знаходиться, про що складено акти перевірки місцезнаходження б/н від 28.01.2011 року.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла копія протоколу допиту свідка від 18.01.2011 року, а саме директора ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» ОСОБА_4, здійснений старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітаном податкової міліції Горбатюком О.В., згідно якого встановлено, що ОСОБА_4, погодилась тимчасово перереєструвати на своє ім'я та побути директором ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» протягом декількох місяців, у зв'язку з тим, що попередній власник виїжджає за кордон, а також те, що вона не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, та вона як директор ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», будь-яких угод не підписувала та не здійснювала фінансово-господарську діяльності, з часу реєстрації на її ім'я ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 24.01.2011 року, що також надійшла до ДПІ у Печерському районі м. Києва, старший слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітан податкової міліції Горбатюк О.В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 70-00454, порушеної за фактом повторного вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, за фактом повторного підроблення документів невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 2 Кримінального кодексу України, за фактом співучасті в ухиленні від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, вчиненого невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого ст. 27 ч. 3, 212 Кримінального кодексу України постановив порушити кримінальну справу за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» вчиненого повторно, за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з якими також погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли висновку, що відповідач не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Серед іншого, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до положень пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, який перевірявся податковим органом, між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» були укладені договори поставки № 20/10-10 від 20.10.2010 року, № 28/10-10 від 28.10.2010 року, № 25/10/10 від 25.10.2010 року та додатки до них, якими є специфікації.

Фактичне виконання вищезазначених договорів підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками скудів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення ТОВ «Корінф Буд Ейр» п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки виконання умов укладених договорів сторонами оформлено актом виконаних робіт та податковими накладними та містить перелік виконаних робіт, передбачених умовами укладених договорів.

Відповідно до пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанцій, який вірно зауважив, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно вважає помилковими висновки податкового органу щодо заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року у справі № 2а-18003/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько