Ухвала суду № 31340191, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К/9991/16312/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач-Агро" (далі - Товариство)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2а-6047/10/2570

за позовом Товариства

до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Бахмацька МДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.10.2010 № 0000301520/0, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18084 грн. (у тому числі 13911 грн. за основним платежем та 4173 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, у позові відмовлено за необґрунтованістю.

На зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій Товариством подана касаційна скарга, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів положенням підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість та просить скасувати ухвалені у справі судові акти із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення Бахмацькою МДПІ документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, оформленої актом від 12.10.2010 № 1343/15-214-35173362.

Так, станом на 05.10.2010 позивачем не було подано до контролюючого органу декларації з ПДВ за липень 2010 року із задекларованою сумою податкових зобов'язань. У той же час у відповідь на запит податкового органу від 26.08.2010, направленого позивачеві з метою перевірки виявленої розбіжності за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Товариством було надано Бахмацькій МДПІ копії складених ним податкових накладних у липні 2010 року, на підставі яких позивачеві було визначено оспорювану суму податкового зобов'язання з ПДВ.

Як випливає зі змісту положень пункту 2 абзацу шостого статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», неподання в установлений строк податкової декларації є підставою для проведення податковим органом позапланової виїзної перевірки платника.

У розглядуваному випадку податковим органом було фактично проведено невиїзну документальну перевірку, якою вважається перевірка, що проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі (абзац третій пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, (далі - Порядок)).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що оспорювану суму ПДВ було визначено позивачеві податковим органом на виконання повноваження, передбаченого підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в силу вимог якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Заперечуючи ж проти законності оспорюваного донарахування Товариство посилається на те, що Бахмацькою МДПІ не було враховано суму від'ємного значення з ПДВ за попередній звітний період, яке перевищувало суму податкового зобов'язання з цього податку за липень 2010 року.

В силу вимог пунктів 1.6, 1.7 Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, незалежно від факту подання чи неподання платником податкової декларації за звітний період при визначенні платникові податкового зобов'язання за результатами проведення податкової перевірки контролюючий орган повинен врахувати усі обставини його діяльності та за наслідками цього об'єктивно встановити наявність або відсутність у платника обов'язку зі сплати податку до бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності.

У даному ж разі оспорювану суму ПДВ було донараховано Товариству лише за наслідками дослідження поданих ним на запит податкового органу податкових накладних без перевірки будь-яких інших документів його податкової та бухгалтерської звітності.

У той же час для правильного вирішення цього спору судам слід було з урахуванням доводів та заперечень позивача та відповідача по справі перевірити усі фактичні дані щодо суми дійсного та об'єктивно існуючого обов'язку зі сплати Товариством ПДВ до бюджету за спірний звітний період (липень 2010 року), витребувавши за необхідності додаткові докази.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач-Агро" задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-6047/10/2570 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко