Постанова № 31339053, 22.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа№ 927/121/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Бонтлаб В.В., від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівка АГ»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 року

у справі №927/121/13-г (суддя Мацьор В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Арго», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівка АГ»,

Чернігівська область, Чернігівський район, с. Іванівка,

про стягнення заборгованості 189276,73 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року ТОВ «Імперія-Арго» (далі - позивач) подало до господарського суду Чернігівської області позов до ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 189276,73 грн., а саме стягнення 108284,93 грн. 20% річних за період з 05.05.2012 року по 31.12.2012 року та 80991,80 грн. пені за період з 05.05.2012 року по 31.12.2012 року. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним, що встановлено рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012 року у справі №5028/15/37/2012.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 року у справі №910/9 позов ТОВ «Імперія-Арго» задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Іванівка АГ» на користь ТОВ «Імперія-Арго» 108284,93 грн. 20% річних, 80991,80 грн. пені, 3800,00 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем, а також про правомірність нарахування останнім на суму боргу відповідача 20% річних та пені.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Іванівка АГ» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 року у справі №927/121/13-г повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що спірне рішення суду прийнято за відсутності представників відповідача всупереч ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Також, на переконання скаржника, 1500,00 грн. на оплату послуг Бонтлаб Василя Васильовича як адвоката не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44, ст. 48 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги просить їх відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі №927/121/13-г апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 року у справі №927/121/13-г прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.05.2013 року.

В судовому засіданні 22.05.2013 року представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд спірне судове рішення залишити без змін.

В судове засідання 22.05.2013 року представники відповідача не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2011 року між ТОВ «Імперія-Агро» (постачальник) та ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» (покупець) укладено договір поставки №200/11 (далі-договір, а.с. 12-15).

Відповідно до п. 1.1 договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно умов п. 2.2 договору асортимент, кількість, ціна товару визначаються додатками та або накладними та або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього договору.

01.06.2011 року між сторонами укладено додаток №1 до договору щодо поставки товару Тарзан в кількості 1000 л. на загальну суму 167000,00 грн., умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 33400,00 грн. в строк до 10.06.2011 року, а залишок суми - 133600, грн., сплатити до 15.10.2011 року.

22.06.2011 року між сторонами укладено додаток №2 до договору щодо поставки товару Тарзан в кількості 1000 л. на загальну суму 167000,00 грн., умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 33400,00 грн. в строк до 30.06.2011 року, а залишок суми - 133600,00 грн., сплатити до 15.10.2011 року.

13.07.2011 року між сторонами укладено додаток №3 до договору щодо поставки товару Тарзан в кількості 250 л. на загальну суму 41750,00 грн., умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 8350,00 грн. в строк до 20.07.2011 року, а залишок суми - 33400,00 грн., сплатити до 15.10.2011 року.

08.08.2011 року між сторонами укладено додаток №4 до договору щодо поставки товару Канонір 150 кг. та Атрікс 300 л. на загальну суму 132000,00 грн., умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 26400,00 грн. в строк до 31.08.2011 року, а залишок суми - 105600,00 грн., сплатити до 15.10.2011 року.

31.08.2011 року між сторонами укладено додаток №5 до договору щодо поставки товару Ларимар в кількості 100 л. та Квантум СРКЗ 200 л. на загальну суму 33200,00 грн., умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 6640,00 грн. в строк до 10.09.2011 року, а залишок суми - 26560,00 грн., сплатити до 15.10.2011 року.

09.09.2011 року між сторонами укладено додаток №6 до договору щодо поставки товару Річард в кількості 12500 л. на загальну суму 387500,00 грн., умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 77500,00 грн. в строк до 10.09.2011 року, а залишок суми - 310000,00 грн., сплатити до 15.10.2011 року.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивач поставив відповідачу товар всього на загальну суму 928450,00 грн. згідно видаткових накладних №626 від 02.06.2011 року на суму 167000,00 грн., №779 від 23.06.2011 року на суму 167000,00 грн., №881 від 13.07.2011 року на суму 41750,00 грн., №939 від 08.08.2011 року на суму 132000,00 грн., №1054 від 02.09.2011 року на суму 33200,00 грн. та №1091 від 09.09.2011 року на суму 332916,67 грн.

Факт отримання відповідачем вказаного товару на загальну суму 928450,00 грн. відповідачем не заперечується та підтверджується підписами представника особи відповідача та відтисками печатки відповідача на зазначених вище видаткових накладних.

Також, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за договором №200/11 від 01.06.2011 року за період з 01.01.2011 року по 21.03.2012 року, згідно якого сума боргу відповідача становить 835000,00 грн.

Як стверджував позивач, відповідач сплатив 108450,00 грн., а тому сума боргу відповідача за договором поставки №200/11 від 01.06.2011 року станом на 30.10.2012 року становить 820000,00 грн.

Вказане підтверджується рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012 року у справі №5028/15/37/2012. При цьому, колегія суддів встановила, що у вказаному рішенні нарахування пені та 20% річних на суму боргу відповідача відбулось до 04.05.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар, як і доказів виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012 року у справі №5028/15/37/2012.

На підставі наведеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 108284,93 грн. 20% річних за період з 05.05.2012 року по 31.12.2012 року та 80991,80 грн. пені за період з 05.05.2012 року по 31.12.2012 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних не встановлений відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1.1 договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.8 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 років.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 108284,93 грн. 20% річних, 80991,80 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 20% річних та пені, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання скаржника на те, що 1500,00 грн. на оплату послуг Бонтлаб Василя Васильовича як адвоката не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44, ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів відхиляються. Вказані витрати є саме оплатою послуг адвоката, на підтвердження чого позивачем надано суду всі необхідні та достатні докази, а саме: договір про надання адвокатських (правових) послуг №05/2013 від 03.01.2013 року, згідно якого Бонтлаб В.В. (виконавець) зобов'язався надати замовнику (позивачу) комплекс адвокатських правових послуг щодо правовідносин, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки №200/11 від 01.06.2011 року та невиконанням рішення господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012 року по справі №5028/15/37/2012; платіжне доручення №92 від 10.01.2013 року про сплату ФОП Бонтлаб В.В. 1500,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за надання адвокатських послуг, згідно договору №05/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 3.01.2013 року»; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 24.04.2008 року №3280 на ім'я Бонтлаб В.В. При цьому, Бонтлаб В.В. приймав участь у розгляді справи №927/121/13-г в господарському суді Чернігівської області.

Доводи відповідача про те, що спірне рішення суду прийнято за відсутності представників відповідача всупереч ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів відхиляються, оскільки відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком господарського суду. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що відповідач був обізнаний про розгляд справи №927/121/13-г господарським судом Чернігівської області та не забезпечив явку своїх представників у чотири судові засідання 31.01.2013 року, 12.02.2013 року, 26.02.2013 року та 19.03.2013 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 року у справі №927/121/13-г.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 року у справі №927/121/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013 року у справі №927/121/13-г залишити без змін.

Справу №927/121/13-г повернути до господарського суду Чернігівської

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.