Рішення № 31338279, 08.05.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 1214/8831/2012

провадження № 2/415/315/13

08.05.2013 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Томчишена С.В.,

при секретарі судового засідання Мішиній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 150737 грн. 94 коп. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав перед позивачем, як новим кредитором, своїх зобов'язань за кредитним договором № CL-900/130/2006, укладеним 25 травня 2006 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем у справі.

Представник позивача у судове засідання не з'явилася, у наданій до суду письмовій заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач у судове засідання, в якому оголошувалася перерва, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив. У наданих до суду письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на те, що укладав вищевказаний договір з АКБ «Райффайзен Банк», але як боржник за кредитним договором він не був повідомлений про заміну кредитора за кредитним договором.

Відповідач звертався до суду з клопотанням про залучення до участі у справі ПАТ «ОТП Банк» як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 ЦПК України листом від 11 березня 2013 р. повідомив ПАТ «ОТП Банк» про розгляд даної справи. Повідомлення про участь у справі від третьої особи до суду не надходило, у зв'язку з чим, справа розглядалася без третьої особи.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: копія кредитного договору № CL-900/130/2006 від 25 травня 2006 р.; копія досудової вимоги позивача № 900/44 від 29 грудня 2011 р.; копія розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 26 грудня 2011 р.; копії сторінок зі статуту позивача; копія довідки АБ № 624314 з ЄДРПОУ; копії сторінок зі статуту ПАТ «ОТП Банк»; копія довідки АБ 230048 з ЄДРПОУ; копія договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 р.; копія додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 р.; копія реєстру листів відправлених з поштового відділення Луганськ-55 від 11 січня 2012 р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі обставини та характер спірних правовідносин між сторонами у справі, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що 25 травня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № CL-900/130/2006. Відповідно до умов цього договору відповідачу було надано кредит у розмірі 62815 грн. 00 коп. на купівлю автомобіля марки HYUNDAI GETZ (п. 2 договору) зі сплатою процентів за користування кредитом за плаваючою процентною ставкою (п. 3 договору) з строком остаточного повернення кредиту до 25 травня 2011 р. (п. 2 договору).

Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим кредитним договором. Відповідно до п.п. 1.5.1., 1.6.1., 3.1.1. частини № 2 договору повернення кожної окремої частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів - додаток № 1 до договору.

За порушення прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, відповідач зобов'язався сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору.

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував. Доказів повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами після настання строку остаточного повернення кредитних коштів відповідач суду не надав. Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідачем на виконання умов кредитного договору було сплачено лише 18191 грн. 21 коп. у період з 27 червня 2006 р. по 18 липень 2007 р. (а.с.10).

В обґрунтування невиконання своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач, посилався на своє право як боржника відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України не виконувати обов'язку перед новим кредитором ЗАТ «ОТП Банк» і в подальшому перед позивачем, якому було відступлено право за вищевказаним кредитним договором, до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, вважаючи, що відбулася заміна кредитора у правовідносинах, які виникли між ним та АКБ «Райффайзенбанк Україна» за кредитним договором № CL-900/130/2006 від 25.05.2006 р (а.с.58).

Відповідно до на явної в матеріалах справи копії статуту ПАТ «ОТП Банк», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол № 54 від 23 липня 2009 р.), державну реєстрацію якого було проведено 27 серпня 2009 р., ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків АКБ «Райффайзенбанк Україна» (а.с.19).

Згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 09 жовтня 2006 р. (протокол № 40) АКБ «Райффайзенбанк Україна» змінив свою назву на ЗАТ «ОТП Банк». В подальшому ЗАТ «ОТП Банк» з метою приведення статуту у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. на підставі рішенням загальних зборів акціонерів від 23 квітня 2009 р. (протокол № 53) змінив свою назву на ПАТ «ОТП Банк» (а.с.19).

Виходячи з аналізу змісту ч. 1 ст. 104 ЦК України та ч. 1 ст. 59 ГК України правонаступництво виникає тільки у разі припинення іншої юридичної особи шляхом передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні замінюється іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відбулася лише зміна в назві банку, з яким відповідач уклав кредитний договір, зокрема АКБ «Райффайзенбанк Україна» на ЗАТ «ОТП Банк», та в подальшому на ПАТ «ОТП Банк», суд доходить висновку, що було відсутнє правонаступництво в розумінні змісту зазначених норм цивільного та господарського законодавства, оскільки не відбувалася припинення АКБ «Райффайзенбанк Україна» та утворення нової юридичної особи ПАТ «ОТП Банк», які ж до цього мають однаковий ідентифікаційний номер у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 21685166.

Таким чином, оскільки до відступлення ПАТ «ОТП Банк» своїх прав вимоги позивачу не відбулася заміна нового кредитора у зобов'язанні за кредитним договором, укладеним з відповідачем, суд, виходячи зі змісту ст. 512 ЦК України, вважає безпідставним посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на ч. 2 ст. 517 ЦК України щодо його права не виконувати обов'язку ЗАТ «ОТП Банк».

Окрім того, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що у 2007 році, тобто після зміни у жовтні 2006 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» своєї назви на ЗАТ «ОТП Банк» відповідач здійснював частково погашення своєї заборгованості (а.с.10).

10 грудня 2010 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого останнє продало (відступило) позивачу майнові права вимоги за кредитним портфелем, який включає в себе кредитні договори, перелік яких міститься у додатку № 1 до договору (а.с.24-31).

Відповідно до п. 3.3. ст. 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю до позивача переходять права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у додатку № 1: усі права вимоги за кредитним договором, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також щодо сплати штрафних санкцій; право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами.

Згідно із п. 4.4. ст. 4 купівлі-продажу кредитного портфелю розрахунки боржників з покупцем за кредитними договорами здійснюються в порядку та на умовах, встановлених кредитними договорами (а.с.25-26).

Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю на підставі цього договору до позивача перейшли зазначенні в ньому права вимоги, в тому числі за договором № CL-900/130/2006 від 25 травня 2006 р., позичальником за яким є відповідач - ОСОБА_1, а саме: право вимоги на суму заборгованості за кредитом у розмірі 44623 грн. 79 коп. та на суму відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 23113 грн. 90 коп. (а.с.31) з правом відповідно до п. 3.3. ст. 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю нараховувати в подальшому штрафні санкції на підставі п. 3.1. розділу 3 частини 2 кредитного договору.

Згідно з приписом ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України відбулася повна заміна кредитора у зобов'язанні за кредитним договором № CL-900/130/2006 від 25 травня 2006 р., укладеним між АКБ «Райффайзен Банк» (який було перейменовано у ЗАТ «ОТП Банк» та в подальшому - в ПАТ «ОТП Банк») та відповідачем у справі, в внаслідок чого його новим кредитором став позивач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», до якого перейшли усі права вимоги до відповідача за цим кредитним договором, зокрема щодо сплати: суми основного боргу, відсотків за користування кредитом, а також щодо санкцій за порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, при цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор згідно із ч. 2 цієї статті несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а також у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові вважається належним виконанням.

Серед таких несприятливих наслідків ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачає право боржника не виконувати свій обов'язок перед новим кредитором до надання йому доказів переходу до нього прав у зобов'язанні. Разом з цим боржник, якого не було повідомлено про перехід до нового кредитора права вимоги, відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України не може вважатися таким, що прострочує виконання зобов'язання перед новим кредитором, оскільки в цьому випадку має місце прострочення кредитора.

Згідно із ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок перед ним, виконання зобов'язання відстрочується на час прострочення кредитора. Відповідно до ч. 4 цієї статті боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує кредитору проценти за час його прострочення, а також за цей час не може нараховуватися неустойка, оскільки прострочення кредитора виключає вину боржника, як обов'язкову згідно із ч. 1 ст. 614 ЦК України підставу для його відповідальності.

Таким чином відповідно до приписів вищевказаних правових норм відповідач до моменту його повідомлення про відступлення ПАТ «ОТП Банк» прав вимоги за кредитним договором мав право не виконувати свій обов'язок перед позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ставши новим кредитором відповідача, лише 11 січня 2012 р. направив на його адресу досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 900/44 від 29 грудня 2011 р. (а.с.9), в якій повідомив про придбання прав вимоги, а також про необхідність сплати протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги заборгованості, яка утворилася станом на 26 грудня 2011 р., у складі якої: 44623,79 грн. - залишок заборгованості за кредитом, 23113,90 грн. - сума відсотків за користування кредитом; 83000,25 грн. - сума пені за прострочення виконання зобов'язань; 75,00 грн. - штрафні санкції за несвоєчасне виконання умов кредитного договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру відправленої поштової кореспонденції (а.с.32).

Вказана досудова вимога була отримана відповідачем лише 13 січня 2012 р., що підтверджується копією повідомлення рекомендованого поштового відправлення (а.с.33).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін виникає спір.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 26 грудня 2011 р. у загальному розмірі 150737 грн. 94 коп., яка відповідно до наданого ним до матеріалів справи розрахунку складається із: заборгованості за кредитом - 44623,79 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 23113,90 грн., та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання умов кредитного договору - 83000,25 грн. (а.с.9).

Вищевказану заборгованість за тілом кредиту позивач розрахував станом 26 грудня 2011 року, а відсотки за користування кредитними коштами позивач нарахував за період починаючи 18 липня 2007 року по 30 грудня 2009 року у розмірі, який, як зазначено у додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, існував на дату відступлення йому права вимоги.

Зважуючи на вказане суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність в нього на дату розгляду даної справи обов'язку здійснювати виконання свого зобов'язання за кредитним договором безпосередньо позивачу, оскільки його було повідомлено про перехід до останнього прав вимоги вищевказаною досудовою вимогою, а окрім того, відповідачу після відкриття провадження уданій справі було надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджують перехід до позивача прав вимоги за кредитним договором.

Тому суд відхиляє доводи відповідача з посиланням на неповідомлення його про перехід прав вимоги від АКБ «Райффайзенбанк Україна» до ЗАТ «ОТП Банк» та в подальшому до ПАТ «ОТП Банк» та відсутність відповідних договорів про відступлення прав вимоги, що, на його погляд, тягне несприятливі для них правові наслідки, оскільки, як вже було зазначено вище, в даному випадку відбувалася зміна назви банку, а відступлення прав вимоги мало місце лише між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем.

Окрім того, позивач сам подав до суду клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення від 16 липня 2007 року про перерахування на користь ЗАТ «ОТП Банк» страхового відшкодування за автомобіль, придбаний за кредитні кошти, в сумі 19202,16 грн. згідно договору страхування № 162001/43100276 від 25 травня 2006 р., укладеного між зазначеною страховою компанією та відповідачем на виконання умов п. 2 ч. 1, п. 2.3.8 ч. 2 кредитного договору (а.с.5,7,66-68), а тому йому було відомо про зміну назви банку.

Проте з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що в ньому цей платіж не було зараховано первісним кредитором ані, на погашення заборгованості за тілом кредиту, ані за відсотками у послідовності, що визначена п. 1.5.1.4. кредитного договору, яка передбачає погашення спочатку прострочених відсотків, потім процентів, нарахованих на прострочений кредит, а вже потім прострочену до повернення суму кредиту (а.с.10,6).

За таких обставин, суд доходить до висновку, що розмір права вимоги за тілом кредиту та відсотками, яке було відступлено позивачу, фактично був меншим ніж 67737 грн. 69 коп., як про це зазначено у розрахунку заборгованості та додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю (а.с.10,31).

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Таким чином, оскільки отримані ЗАТ «ОТП Банк» як первісним кредитором грошові кошти у сумі 19202,16 грн. повинні були бути зараховані в якості погашення заборгованості відповідача, чого не було зроблено, суд вважає, що розмір заборгованості за кредитом та відсотками, який позивач просить стягнути з відповідача підлягає зменшенню на вказану суму. Тому з відповідача підлягає стягненню грошова сума на погашення його заборгованості з повернення кредиту та відсотків за користування ним станом на 26 грудня 2011 року у розмірі 48535 грн. 53 коп.

При цьому суду не може взяти до уваги на спростування обов'язку відповідача сплатити вказану грошову суму відкриття виконавчого провадження ВП № 1829399 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 9706 від 21 жовтня 2009 року про звернення стягнення на автотранспортний засіб марки HYUNDAI GETZ - державний номер НОМЕР_1 (а.с.68), на придбання якого відповідач отримав кредитні кошти, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснення п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, відповідно до припису ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599- 601, 604- 609 ЦК. Отже, наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. Тому, у разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставне майно з вимогою про стягнення кредитної заборгованості, суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Проте всупереч цього та маючи відповідну можливість відповідач не надав суду доказів того, що за вказаним виконавчим написом ним було сплачену заборгованість стягувачу - АТ «ОТП Банк».

Разом з цим суд вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 83000 грн. 25 коп. пені за несвоєчасне виконання умов кредитного договору, виходячи з наступного. Так, відповідно до умов п. 3.3. вищезазначеного договору купівлі-продажу кредитного портфелю, новий кредитор (позивач у справі) набув право нараховувати штрафні санкції на суму основного боргу за кредитним договором з дати набрання чинності цим договором.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.10) позивач нарахував пеню, яку просить стягнути з відповідача, за період починаючи з 14 червня 2011 р. по 26 грудень 2011 р. - всього за 186 днів, у сумі 83000,25 грн.

Вказаний розмір пені позивач нарахував за період часу після переходу до нього права вимоги за кредитним договором (дата укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю - 10 грудня 2010 року), але до дати фактичного повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором (дата отримання відповідачем досудового повідомлення - 13 січня 2012 року).

Під час судового розгляду справи, позивач не змінював підстави позовних вимог та не заявляв вимогу про стягнення з відповідача пені за період часу, після того як відповідачу фактично стало відомо про позивача як нового кредитора у зобов'язанні, тобто після 13 січня 2012 року - дата отримання відповідачем досудового повідомлення.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач згідно з приписом ч. 2 ст. 517 ЦК України мав право не виконувати свого обов'язку перед позивачем до моменту його фактичного повідомлення про заміну кредитора у кредитному зобов'язанні, ризик несприятливих наслідків чого відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України повинен нести саме позивач, оскільки згідно з правилом ч. 1 ст. 613 ЦК України в даному випадку мало місце прострочення позивача як нового кредитора, що виключає вину відповідача, оскільки йому не було відомо, ані про нового кредитора, ані про платіжні реквізити для сплати заборгованості.

Тому враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України вина є обов'язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 83000,25 грн., нарахованої за вищевказаний період часу (з 14 червня 2011 р. по 26 грудень 2011 р.) задоволенню не підлягає.

Зокрема, подібна правова позиція щодо застосування приписів ст.ст. 613, 614 ЦК України викладена в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 травня 2009 року у цивільній справі № 6-19874св08.

Судові витрати понесенні позивачем у зв'язку із розглядом даної справи підлягають розподілу між сторонами у справі з урахуванням наступних обставин. Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовий збір стягується з відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог. Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання позову майнового характеру становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, тобто не менше 229 грн. 40 коп., та не більше трьох її розмірів. Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише 485,35 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CL-900/130/2006 від 25.05.2006 р. у загальній сумі 48535 (сорок вісім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 53 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 35 коп.

У задоволенні позову в іншій частині заявленого розміру позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні, рішення може бути оскаржене в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя С.В. Томчишен