Ухвала суду № 31337960, 12.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р.

справа № 2а-10949/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Купецький дім»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року

у справі № 2-а-10949/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Купецький дім»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Купецький дім» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення предмету позову, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 16.12.2008 №0016141502/0/32535/10/15-240; від 25.02.2009 №0016141502/1/4791/10/15-240; від 01.06.2009 №0023491502/0/14277/10/15-240 та №0023481502/2/14277/10/15-240; від 24.06.2009 №0023491502/2/16342/10/15-240 та №0024781502/2/16343/10/15-240; від 10.08.2009 №0024781502/3, №0023481502/3 та №0023491502/3; від 18.08.2009 №0023491502/3, прийняті на підставі акту перевірки від 02.12.2008 №4413/152/33516273.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки Указом Президента від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не передбачені вимоги щодо обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість при переході на загальну систему оподаткування. Також позивач вказує, що вимоги п.2.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поширюються на платників єдиного податку лише з моменту їх переходу на загальну систему оподаткування, а отже 300-тисячне обмеження щодо здійснення операцій з поставки товарів (послуг) поширюється на платників єдиного податку лише з моменту переходу на загальну систему оподаткування. Крім того, відповідачем порушено порядок складання та оформлення акту перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку повноти нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складений акт №4413/152/33516273 від 02.12.2008.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.12 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 134680,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2008 року №0016141502/0/32535/10/15-240, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 161631,78 грн., в тому числі: 134680 грн. – за основним платежем, 26951,78 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем оскаржено вищезазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0016141502/1/4791/10/15-240 від 25.02.2009, яке не змінило суми визначених до сплати податкових зобов’язань.

За результатами розгляду повторної скарги прийнято рішення від 29.05.2009 №14155/10/25-008, яким зменшено суму основного платежу на 13630,00 грн., а суму штрафних санкцій збільшено на 33573,22 грн., про що відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0023481502/2/14277/10/15-240 від 01.06.2009 та повідомлення-рішення №0023491502/0/14277/10/15-240 від 01.06.2009, відповідно.

24 червня 2009 року відповідачем додатково до раніше винесених податкових повідомлень-рішень прийнято податкові повідомлення-рішення №0023491502/2/16342/10/15-240 та №0024781502/2/16343/10/15-240.

В подальшому, за результатами оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової адміністрації України, останні залишені без змін, а відповідачем додатково прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2009 №0024781502/3, №0023481502/3 та №0023491502/3 та від 18.08.2009 №0023491502/3.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується той факт, що з 01.01.2005 позивач був зареєстрований як платник єдиного податку за ставкою 10% та не був зареєстрований платником податку на додану вартість.

У 2007 році позивач перевищив обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 1000000,00 грн., про що свідчать подані відповідачу розрахунки платника єдиного податку – юридичної особи за 2007 рік, та, як наслідок, з січня 2008 року перейшов на загальну систему оподаткування, але зареєструвався платником податку на додану вартість лише 16 вересня 2008 року. Протягом звітних періодів 2008 року позивачем надавались відповідачу декларації на прибуток підприємства з показниками, які свідчили про здійснення ним фінансово - господарської діяльності.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно пункту 5 вказаного Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Так, відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3. Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. (п.9.3 ст.9 Закону).

Пунктом 12 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №79 від 01.03.2000, встановлено, що не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746), зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого такою особою здійснюється перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності (п.п.12.1 п.12 Положення).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість з лютого 2008 року.

Відповідно до п.п.17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону).

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 134680,00 грн. та правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №253 від 21.06.2001, у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги (інформації про подання повторної скарги) уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.

Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та: а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним; б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, приймаючи до уваги, податкові повідомлення-рішення від 16.12.2008 та 25.02.2009 є відкликаними, а податкові повідомлення-рішення від 01.06.2009 та 24.06.2009 є такими, що не підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено обставини справи відповідно до наданих доказів у їх сукупності з дотриманням норм процесуального права та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Купецький дім» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі № 2-а-10949/09/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко