Постанова № 31335279, 17.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Справа № 5023/5746/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Білецька А.М., суддя Потапенко В.І., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Романаускаса В.І., довіреність без номера від 03.01.2013 р., Карпінської Г.Л., довіреність без номера від 03.01.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1177 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27 лютого 2013 року у справі № 5023/5746/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Ейвім", м. Харків

про стягнення 51169,75 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Ейвім" про стягнення 51169,75 грн. заборгованості за поставлений згідно з видатковими накладними товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 лютого 2013 року у справі № 5023/5746/12 (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 51169,75 грн. заборгованості та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції не було прийнято до уваги обставин, які свідчать про невиконання позивачем зобов'язання щодо належної якості товару, поставленого по видатковій накладній № 308 від 14.09.2012 р на суму 51169,75 грн.

Відповідач посилається на те, що 24.09.2012 р. ним в ході переговорів з потенційним покупцем-Локомотивним депо Миколаїв Одеської залізниці (ТЧ-8) і тестування поставленої позивачем продукції були виявлені приховані недоліки товару, поставленого по видатковій накладній № 308 від 14.09.2012 р, які перешкоджають його використання за призначенням, а саме - невідповідність металу, з якого виготовлений товар (підшипники) Державним стандартам.

Відповідач вказує на те, що ним, відповідно до п. 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 р., затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р., за участю спеціалістів Локомотивного депо Миколаїв Одеської залізниці (ТЧ-8) було складено відповідний акт про виявлені приховані недоліки, направлено позивачу відповідну претензію з копією цього акту та запрошено його представника для участі у складанні двостороннього акту про виявлення прихованих недоліків, а також з приводу заміни або повернення товару.Як вказує відповідач, позивач не направив представника для участі у складанні двостороннього акту про виявлені приховані недоліки та відповіді на претензію не надав.

Представники позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечують, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач представника для участі в судове засідання не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням його директора Март'янова О.В. у терміновому відрядженні та участю представника за довіреністю Курила М.М. в розгляді іншої справи в Харківському окружному адміністративному суді.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів залишає його без задоволення, оскільки відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не був позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято через своїх повноважних представників товар - підшипники та кульки на загальну суму 74223,99 грн., що підтверджується видатковими накладними №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р., №308 від 14.09.12р., №464 від 03.10.12р., податковими накладними та довіреностями на отримання цінностей (арк.с.27-56). Факт отримання вказаного товару не заперечується відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, у вказаних видаткових накладних в якості підстави для поставки товару зазначено договір постачання №1710/1 від 17.10.2011р.

Згідно з поясненнями сторін договір поставки №1710/1 від 17.10.11р. між ними не укладався.

У позовній заяві позивач посилався на укладання між сторонами договору поставки у спрощений спосіб- шляхом складання видаткових накладних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 72-73) посилався на укладання між сторонами договору поставки №1608/1 від 16.08.2012 р., додавши до матеріалів справи копію відповідного договору (а.с.98-99), однак, жодних доказів на підтвердження того, що поставка за спірними накладними здійснювалася на підставі даного договору, відповідачем не надано. Вказані накладні не містять жодних посилань на договір поставки №1608/1 від 16.08.2012р.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наведене, враховуючи визнання сторонами факту неукладання ними договору постачання №1710/1 від 17.10.11р. та відсутність в матеріалах справи доказів здійснення поставки товару за видатковими накладними №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р., №308 від 14.09.12р., №464 від 03.10.12р. на виконання договору №1608/1 від 16.08.2012р., на який посилався відповідач, господарський суд Харківської області дійшов правильного висновку, що поставка товару за вказаними видатковими накладними здійснювалась не в межах договірних правовідносин сторін, оформлених єдиним документом, а в межах договірних правовідносин сторін, оформлених у спрощений спосіб - шляхом складання видаткових накладних.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виникнення між сторонами господарсько-майнових зобов'язань з поставки товарів за наведеними видатковими накладними.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, поставлений позивачем за вказаними видатковими накладними товар було оплачено відповідачем частково, а саме у сумі 23054,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №222_7Р/ від 25.07.2012р., №157_73007 від 03.07.2012р., від 13.09.2012р., №455_А3015 від 03.10.2012р. (а.с.56-58), у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з оплати поставленого товару в сумі 51169,75 грн .

У зв"язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов"язань з оплати поставленого позивачем товару, останній направив відповідачеві претензію №09/11 від 09.11.2012р.( т. 1 а.с. 13), в якій вимагав протягом десяти днів з дня отримання претензії сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 51169,75 грн. Факт направлення даної претензії та її отримання відповідачем підтверджується поштовим чеком, описом поштового вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с.15-17). Претензію було отримано представником відповідача 26.11.2012 р.

Однак, відповідач залишив вказану претензію позивача без відповіді та без задоволення, в порушення прийнятих на себе господарсько-майнових зобов'язань заборгованість за поставлений товар в сумі 51169,75 грн. не сплатив.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на невідповідність якості поставленого позивачем товару вимогам Держстандартів, технічним умовам та вимогам, що пред"являються до продукції даного типу, пославшись на наступне.

Відповідно до п.11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. N П-7 (далі - Інструкція), одночасно із прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Приймання продукції по якості і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні (п.14 Інструкції).

Згідно з п.16 Інструкції, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач припиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

При одногородній поставці виклик представника виготовлювача(відправника) та його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції і складання акта є обов'язковими

Однак, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, ним не складалося акту про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, не викликався представник відправника -позивача для продовження приймання продукції та складання двостороннього акту, як то передбачено наведеними положеннями Інструкції.

Згідно з вимогами статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Оскільки поставка спірного товару здійснювалось в межах договірних правовідносин, оформлених у спрощений спосіб, а отже без визначення іншого моменту відповідності товару вимогам щодо його якості, цей товар відповідно до наведеної норми ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України мав відповідати таким вимогам в момент його передання покупцеві - відповідачеві.

У видаткових накладних №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р. зазначено, що підписанням цих накладних покупець засвідчує факт отримання всіх супроводжувальних документів на товар, а також те, що дані накладні є актом приймання продукції за якістю та комплектністю.

Видаткові накладні №308 від 14.09.12р. та №464 від 03.10.12р. не містять відміток про передачу одночасно з поставкою за ними товару супроводжувальних документів на нього.

Втім, як правильно зазначив місцевий господарський суд, вказана обставина не може свідчити про невиконання позивачем свого обов"язку з передачі цих документів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, спірний товар було прийнято ним без заперечень щодо його якості, кількості, комплектності тощо. Зокрема, відповідачем не було зроблено зауважень щодо відсутності документів щодо якості товару (сертифікатів/паспортів заводу виробника), як не було ним і заявлено вимог про надання йому цих документів позивачем.

Відповідачем також не надано й належних та допустимих доказів на підтвердження його звернення до позивача з претензіями щодо якості товару і після здійснення ним поставки або з вимогами щодо заміни товару на товар належної якості. Твердження ж відповідача про такі звернення в телефонному режимі жодним доказом не підтверджені.

Представники позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу отримання таких претензій заперечують.

До того ж, після отримання претензії позивача щодо оплати поставленого товару (а.с.13) відповідач зі свого боку не звертався до позивача з претензіями щодо якості товару.

Також місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача щодо надання поставленого позивачем товару (підшипників) на проведення незалежної експертизи щодо його якості до лабораторії ДП "Завод ім..Малишева", пославшись на те, що надані відповідачем документи - рахунок-фактура №146М від 18.12.12р. та платіжне доручення №652 від 19.12.12р., з огляду на положення ст..ст.32, 33, 34 ГПК України, не можуть бути ані належними та допустимими доказами на підтвердження того, що поставлений позивачем товар є неналежної якості, ані взагалі підтвердити передання на експертизу саме того товару, який був поставлений позивачем за видатковими накладними №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р., №308 від 14.09.12р. та №464 від 03.10.12р.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача в апеляційній скарзі на виявлення ним прихованих недоліків продукції, поставленої позивачем по видатковій накладній № 308 від 14.09.2012 р. та здійснення ним для оформлення цього факту необхідних дій згідно з п. 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 р., а саме: складання за участю спеціалістів Локомотивного депо Миколаїв Одеської залізниці (ТЧ-8) акту про виявлені приховані недоліки; направлення позивачу відповідної претензії з копією цього акту та повідомлення про направлення представника для участі у складанні двостороннього акту про виявлення прихованих недоліків.

Так, на підтвердження вказаних обставин відповідачем до апеляційної скарги надано: копію акту від 24.09.2012 р.(т. 2 а.с. 17); копію листів-повідомлень відповідача на адресу позивача про виклик його представника для складання акту про виявлені приховані недоліки від 24.09.2012 р. та від 12.11.2012 р (т. 2 а.с. 18,19); копія опису вкладення до цінного листа про направлення позивачу вказаного листа-повідомлення від 12.11.2012 р. з копією акту про приховані недоліки від 24.09.2012 р.( т. 2 а.с. 18 на звороті)

Колегія суддів не приймає вказані докази, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Наведені вище документи не надавались суду першої інстанції та відповідач не обґрунтував неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а тому не можуть прийматися апеляційним господарським судом як докази по справі.

Окрім того, що вказані документи не можуть прийматись апеляційним господарським судом як докази по справі згідно з вимогами ч. 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено вимоги належності та допустимості доказів.

Відповідно до ч. 1 цієї статті господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 цієї статті обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Інструкцією передбачено підстави і порядок складання акту про приховані недоліки поставленої продукції.

Пунктом 8 Інструкції передбачено, що торговельні організації мають право незалежно від перевірки якості товарів, здійсненої у строки, вказані у п. 6 Інструкції, актирувати виробничі недоліки, якщо такі недоліки будуть виявлені при підготовці товарів до розничного продажу чи при розничному продажу на протязі чотирьох місяців після отримання товарів.

Згідно з пунктом 9 Інструкції передбачено, що акт про приховані недоліки повинен бути складений на протязі 5 днів після їх виявлення, однак не пізніш чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад отримувача.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці та виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажа, випробування, використання та зберігання продукції.

Згідно з пунктом 33 Інструкції акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією якщо інше не передбачено Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язкомими правилами і договором.

Надана відповідачем до апеляційної скарги копія акту від 24.09.2012 р. не є належним та допустим доказом складання акту про приховані недоліки, як то передбачено Інструкцією.

Вказаний акт від 24.09.2012 р. (т. 2 а.с. 17) в порушення вимог ч. 2 статті 34 та ч. 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України не містить даних про обставини, які мають значення для справи, тобто є неналежним доказом по справі.

Так, в наведеному акті зазначено, що комісією у складі директора ТОВ «Виробниче об'єднання «Ейвім», заступника начальника депо Миколаїв з ремонту та інженера-технолога депо в ході дослідження і тестування запропонованої ТОВ «Виробниче об'єднання «Ейвім» для продажу продукції-підшипників 66322 та 32322 було виявлено невідповідність твердої сталі, з якої виготовлено підшипники, Держстандартам, що тягне за собою неможливість використання підшипників за їх призначенням.

Зі змісту вказаного акту не вбачається, що в ньому зазначено продукцію, що була поставлена відповідачу -ТОВ «Ейвім» позивачем -ТОВ «ПК Індустрія» за спірними видатковими накладними, в тому числі за видатковою накладною № 308 від 14.09.2012 р. (т. 1 а.с. 43), не вбачається кількість продукції з прихованими недоліками, а вказується лише на її родові ознаки-підшипники 66322 та 32322, які до того ж не повністю збігаються з родовими ознаками продукції, вказаної в наведеній накладній ( в накладній зазначено підшипники 20-32322М; підшипники 66322Л; підшипники 76-180309С9Ш2У).

Також в акті від 14.09.2012 р. не зазначено, яким Державним стандартам не відповідає продукція.

Крім цього відповідач в обгрунтування доводів апеляційної скарги не надав жодних доказів надсилання позивачу у встановлений Інструкцією строк повідомлення про виклик представника для участі у складанні двостороннього акту про виявлені недоліки щодо якості продукції (п. 16, 17, 18,), оскільки до апеляційної скарги додано опис вкладення про надсилання повторного повідомлення про виклик представника від 12.11.2012 р. (а.с. 18 на звороті), тоді як доказів надсилання первісного повідомлення від 24.09.2012 р. ( т. 2 а.с. 19) про виклик представника на 27 вересня 2012 року на 10:00 год. не надано.

Представники позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу отримання таких повідомлень заперечують.

Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарський суд першої інстанції в порушення статті 41 Господарського процесуального кодексу України для з'ясування питання відповідності поставленої за накладною№ 308 від 14.09.2012 р. продукції державним стандартам не призначив за клопотанням відповідача судової експертизи.

Відхиляючи зазначене клопотання відповідача господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що заявник не обгрунтував належним чином необхідності призначення експертизи, не надав мотивованих пояснень щодо того, в чому саме полягає неякісність вказаного товару, його невідповідність Держстандарту (якому саме Держстандарту).

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв оскаржуване рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Ейвім" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 лютого 2013 року у справі № 5023/5746/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Постанову складено в повному обсязі 16.05.2013 р.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Гребенюк Н. В.