Рішення № 31334357, 21.05.2013, Господарський суд Чернігівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?21? травня 2013 року справа № 927/456/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка», 43026, Волинська обл.., м. Луцьк, вул.. Єршова,11Відповідач : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1Про стягнення 31653,83 грн. Суддя Н.О. Скорик

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31243,80 грн. неповернутих коштів за договором від 24.10.2012 р., 124,98 грн. інфляційних,285,05 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив, повноважного представника в судове засідання не направив.

Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача 30.04.2013 р. надійшла заява, 16.05.2013 р. клопотання про розгляду справи без участі представника. Суд заяву прийняв, клопотання задовольнив.

Позивачем надано докази направлення копії позовної заяви з додатком відповідачу.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

Встановив:

Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

24.10.2012 р. між сторонами укладено договір поставки № КВ -ВЗ-1-2-541 відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача насіння соняшникове в кількості 500 тон+/-5% по заліковій вазі, за ціною однієї тонни 4600,00 грн.,з яких ПДВ складає 766,66 грн., в подальшому іменується товар, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Загальна вартість товару становила 2300000 грн., ПДВ з яких складає 383333,33 грн. (п. 1.1.,1.2. договору).

Згідно з п. 1.3. договору постачальник (відповідач) продає, а покупець (позивач) приймає і оплачує товари в асортименті, кількості та за цінами, які є погодженими сторонами і вказуються в накладних на відпуск товару, що є невід'ємною частиною даного договору. Товар має бути переданий до 10.11.2012 р. (п. 1.6. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціни на товар у відповідності до даного договору є погодженими між сторонами і вказуються в накладних на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за одиницю товару, загальна вартість товару по даному договору є фіксованими протягом усього терміну дії договору та не підлягають зміні, окрім зменшення за взаємною згодою сторін. Відповідно до п. 5.4. договору оплата товару за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах протягом банківського дня згідно виставленого рахунку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем виставлялись рахунки позивачу: рахунок - фактура № 5 від 25.10.2012 р. на суму 1610000 грн., рахунок - фактура № 6 від 05.11.2012 р. на суму 460000 грн., рахунок - фактура № 7 від 09.11.2012 р. на суму 1150000 грн.

Платіжними дорученнями № 50 від 26.10.2012 р. на суму 120000 грн., № 379 від 30.10.2012 р. на суму 1500000 грн., № 106 від 05.11.2012 р. на суму 460000 грн., № 54 від 13.11.2012 р. на суму 600000 грн. позивачем перераховано відповідачу на виконання договору 2680000 грн.

Згідно видаткових накладних № 1 від 01.11.2012 р. на суму 143127 грн., № 2 від 03.11.2012 р. на суму 305900 грн., № 3 від 04.11.2012 р. на суму 638112 грн., № 4 від 06.11.2012 р. на суму 158332 грн., № 5 від 06.11.2012 р. на суму 146832 грн., № 6 від 08.11.2012 р. на суму 97612 грн., № 7 від 09.11.2012 р. на суму 534060 грн., № 8 від 10.11.2012 р. на суму 140852 грн.,№ 9 від 11.11.2012 р. на суму 280968 грн., № 10 від 12.11.2012 р. на суму 110961,20 грн. відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 2556756,20 грн.

З вищевикладеного вбачається, що позивачем надлишково проплачені кошти для придбання насіння соняшника в сумі 123243,80 грн. Відповідач на зазначену суму насіння соняшника не поставив. 12.12.2012 р. відповідач повернув позивачу надлишково сплачені кошти в сумі 92000 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.30).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст.. 693 Цивільного кодексу України).

28.01.2013 р. позивачем листом № 1-4/64 від 17.01.2013 р. направлено відповідачу претензію № 4 про повернення коштів в сумі 31243,80 грн. протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії. Відповідач отримав зазначену вимогу 31.01.2013 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 03031874.

Доказів поставки товару, доказів повернення 31243,80 грн. на момент винесення рішення по справі відповідач не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 31243,80 грн. надлишково сплачених коштів є правомірними,підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 124,98 грн. інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 01.12.2012 р. по 28.02.2013 р. та 285,05 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.12.2012 р. по 21.03.2012 р.

Відповідач не надав доказів сплати даних сум нарахувань.

Вимоги позивача по стягненню інфляційних задоволенню не підлягають на підставі слідуючого:

Відповідно до ст.. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає зі змісту претензії від 17.01.2013 р. відповідачка повинна була повернути надлишково сплачені кошти протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії. Згідно поштового повідомлення претензію остання отримала 31.01.2013 р. Таким чином, зобов'язання по поверненню коштів ФОП ОСОБА_1 повинна була виконати в строк до 05.02.2013 р., включно, з чого випливає, що право вимоги у позивача настає з 06.02.2013 р. . Пред'явлені позивачем вимоги по стягненню інфляційних за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2013 р. безпідставні. Ставка індексу інфляції за лютий 2013 р. становила 99,9 %, відповідно за лютий 2013 р. інфляційні позивачем не нараховувались

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача по стягненню 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.12.2012 р. по 05.02.2013 р., оскільки право вимоги у позивача настало тільки з 06.02.2013 р.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача по стягненню 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 112,99 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 06.02.2013 р. по 21.03.2013 р. В решті вимог по стягненню 3% річних в позові має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.526,530,625,693 Цивільного кодексу України, ст.49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р. НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк «Аваль» м. Київ, МФО 380805, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка», Волинська обл.., м. Луцьк, вул.. Єршова,11 (р. 26006799961199 в ПАТ КБ «Правекс Банк» м. Київ, МФО 380838, код 21750952)31243,80 грн. суми надлишково сплачених коштів, 112,99 грн. 3% річних, 1704,35 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити.

Суддя Н.О. Скорик