Ухвала суду № 31333658, 16.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 33510/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Березнівське відділення) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року в справі за позовом Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Березнівське відділення) до приватного підприємства «Євробуд - М», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агрос Україна ЛТД» про стягнення коштів отриманих на виконання нікчемних правочинів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція (Березнівське відділення) в серпні 2009 року звернулася з позовом в суд до приватного підприємства «Євробуд - М», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агрос Україна ЛТД» та просила стягнути з приватного підприємства «Євробуд-М» на користь держави вартість послуг отриманих за нікчемним правочином в розмірі 178 035,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що під час проведення планової перевірки ПП "Євробуд-М" було встановлено наявність взаємовідносин з ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД". Вказане товариство виконувало для ПП "Євробуд-М" субпідрядні будівельні роботи на загальну суму 1068211,20грн., в т.ч. 178035,20грн. ПДВ. Згідно з поясненнями, отриманими від директора ТзОВ "Торговий Дім Агрос" ОСОБА_1, останній не має жодного відношення до створення та діяльності ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД", жодних фінансово-господарських документів не підписував, субпідрядних робіт не виконував, про ПП "Євробуд-М" йому нічого не відомо, із засновником ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД" він не знайомий. Додатково позивач зазначає, що ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД" за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження підприємства невідоме. Щодо даного товариства господарським судом м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство. Вищевказане свідчить про відсутність у ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином, на думку податкового органу, у ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД" відсутній намір на створення правових наслідків, як наслідок угода носить фіктивний характер і спрямована на отримання ПП "Євробуд-М" податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту та валових витрат. Враховуючи нікчемність правочинів, вчинених ПП "Євробуд-М" та ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД", в силу ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України Костопільська МДПІ вважає, що існують підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 Господарського кодексу України у вигляді стягнення в доход державного бюджету вартості послуг за нікчемними правочинами.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року в справі №2а-5892/09 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією (Березнівське відділення) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року в справі №2а-5892/09 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд не довів обставини, що мають значення у справі, які порахував встановленими, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи і порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Окрім того апелянт зазначає, що під час проведення планової перевірки ПП "Євробуд-М" було встановлено наявність взаємовідносин з ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД". Вказане товариство виконувало для ПП "Євробуд-М" субпідрядні будівельні роботи на загальну суму 1068211,20грн., в т.ч. 178035,20грн. ПДВ. Згідно з поясненнями, отриманими від директора ТзОВ "Торговий Дім Агрос" ОСОБА_1, останній не має жодного відношення до створення та діяльності ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД", жодних фінансово-господарських документів не підписував, субпідрядних робіт не виконував, про ПП "Євробуд-М" йому нічого не відомо, із засновником ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД" він не знайомий. Додатково позивач зазначає, що ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД" за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження підприємства невідоме. Щодо даного товариства господарським судом м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство. Вищевказане свідчить про відсутність у ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином, на думку податкового органу, у ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД" відсутній намір на створення правових наслідків, як наслідок угода носить фіктивний характер і спрямована на отримання ПП "Євробуд-М" податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту та валових витрат. Враховуючи нікчемність правочинів, вчинених ПП "Євробуд-М" та ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД", в силу ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України Костопільська МДПІ вважає, що існують підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 Господарського кодексу України у вигляді стягнення в доход державного бюджету вартості послуг за нікчемними правочинами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Березнівське відділення) слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Працівниками Костопільської МДПІ проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Євробуд-М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., за наслідками якої складено акт №1066/23/32600531 від 02.12.2008р.

Під час проведення планової документальної перевірки було встановлено, що у червні 2007 року ПП "Євробуд -М" було укладено договір на виконання субпідрядних робіт з ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД". Виконання вказаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних робіт та податковою накладною №2906.7 від 29.06.2007р. на загальну суму 1068211,20грн., в т.ч. ПДВ 178035,20грн.

Як вбачається з акту про визнання договору втраченим від 02.09.2008 р., договір на виконання субпідрядних робіт, укладений між ПП "Євробуд-М" та ТзОВ "Торговий Дім Агрос Україна ЛТД", було втрачено (а.с.59).

Розрахунки по вказаних договірних зобов'язаннях проведено в повному обсязі.

Згідно з поясненнями, отриманими ст. о/у ВПМ Сарненської МДПІ УПМ ДПА в Рівненській області ст. лейтенантом податкової міліції Гамузою В.І. від гр. ОСОБА_1, встановлено, що гр. ОСОБА_1 (1976 року народження, проживає в м. Києві, у 2002 році перед першою судимістю втратив паспорт) до реєстрації та діяльності ТзОВ «Торговий Дім Агрос Україна ЛТД» не має жодного відношення гр. ОСОБА_1 ніколи не займався підприємницькою діяльністю чи будівництвом. Згідно з поясненнями, гр.ОСОБА_1 нічого не відомо про ПП «Євробуд -М» та гр. ОСОБА_3 (засновника ТзОВ «Торговий Дім Агрос Україна ЛТД»).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно директора ПП «Євробуд -М» відсутній.

Позивачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачем та ТзОВ «Торговий Дім Агрос Україна ЛТД» правочинів.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Позивачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Позивачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як відповідачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання позивача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Колегія суддів, разом з тим зазначає, що відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Так, як зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських, як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України і тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 250 ГК України (в редакції на час спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки правочин, який оспорює податковий орган, вчинений між відповідачами у червні 2007 року, а позов про застосування правових наслідків його нікчемності до суду поданий у серпні 2009 року, є підстави для відмови в його задоволенні в силу того, що строк для застосування адміністративно-господарських санкцій з дня порушення здійснення господарської діяльності сплив, а можливості його поновлення законодавством не передбачено.

Водночас застосування приписів норми ст. 250 ГК України можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Березнівське відділення) є неаргументованими, а тому в задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (Березнівське відділення) залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року в справі №2а-5892/09 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор