Постанова № 31331785, 16.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Справа № 5015/3282/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «СЦ-Сервіс- Центр Стрий» м. Стрий б/н від 04.03.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2013р.

у справі № 5015/3282/12

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю Мікро-Ф» м. Львів

до відповідача приватного підприємства «СЦ-Сервіс- Центр Стрий» м. Стрий

про стягнення 135 796,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пономарьова В.Б. - за довіреністю від 30.07.2012 р.;

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області позов задоволено частково. Стягнено з приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», м.Стрий на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф», м.Львів 31 466, 00 грн. заборгованості за договором оренди №11-11/30-1 ОР від 30.11.2011 р. та 2 682, 50 грн. судового збору; зобов'язано приватне підприємство «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» належний останньому на праві власності навантажувач Yale 03FL15PAXELD, серійний номер G1K-00194. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем неналежно виконувалися умови договору оренди, а також в матеріалах справи відсутній акт здачі-приймання (повернення) об'єкта оренди орендодавцеві, а тому, з відповідача підлягає до стягнення сума за фактичне використання об'єкту оренди та зобов'язано останнього повернути об'єкт оренди позивачу. Разом з тим, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 330, 65 грн. за виїзд працівника позивача на евакуаторі для примусового вилучення навантажувача, оскільки дані витрати хоч і підтверджені доказами, проте такі заходи були односторонньою ініціативою позивача і не випливають з договірних відносин сторін.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник в цілому зазначає, що суд першої інстанції не повинен був приймати уточнення до позовної заяви, оскільки вимоги, зазначені в уточненнях є новим позовом. Крім цього, відповідач стверджує, що метою укладення договору оренди між позивачем та відповідачем був подальший викуп навантажувача (об'єкта оренди). Означене додатково стверджується тим, що між сторонами в подальшому, а саме 10.01.2012 року, було підписано договір поставки вже згадуваного навантажувача. Однак, сторони замість того, щоб укласти договір найму-продажу, який найбільш повно охоплює і регулює правовідносини, що виникли між сторонами, уклали спочатку договір оренди, а згодом договір поставки. Відтак, відповідач вважає, що насправді між сторонами було укладено договір найму-продажу, а тому до правовідносин, що виникли між сторонами, необхідно застосовувати положення законодавства, що регулюють найм-продаж.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, а його представником підтримано у судовому засіданні, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення з посиланням та зазначенням обставин, які були прийняті судом першої інстанції під час прийняття оспорюваного рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф» та приватним підприємством «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» підписано договір оренди навантажувача № 11-11/30-1, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування навантажувач з технічними характеристиками, що відповідають вимогам орендаря, визначені в специфікації до даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди, найменування, модель, рік випуску, розмір напрацювання м/год, номер шасі, номер двигуна, ціна, загальна кількість навантажувачів, що передається в оренду за цим договором, визначається в актах приймання-передачі в оренду.

Специфікацією № 1 до договору оренди № 11-11/3001 ОР від 30.11.2011 р., сторонами визначено та погоджено предмет оренди; п.1 договору встановлено наступні технічні характеристики об'єкту оренди: газовий навантажувач Yale 03FL15PAXELD; вантажопідйомність - 1500 кг; висота підйому - 4500 мм; 2006 рік випуску; довжина вил - 1070 мм; КПП - АТМ; напрацювання - 8445 м/год.; серійний номер G1K-00194; ціна - 104 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору оренди, строк оренди визначається виробничою необхідністю орендаря, що обліковується з моменту підписання акту приймання-передачі навантажувача в оренду та закінчується датою підписання акту приймання-передачі навантажувача з оренди (повернення), та становить не менше 1 (одного) місяця.

Відповідно до п. 4.2. договору оренди, відвантаження навантажувача для оренди здійснюється 06.12.2011 р., за умови підписання даного договору обома сторонами та за умови зарахування на розрахунковий рахунок орендодавця попередньої оплати згідно п.5.4 даного договору, а саме здійснення 100%-вої попередньої оплати за місячний термін оренди навантажувача. Навантажувач був переданий в оренду 06.12.2011 р. на підставі акту приймання-передачі в оренду.

Відповідно до п.5.4. договору, оренди орендар зобов'язаний щомісяця, на підставі виставленого рахунку орендодавцем, шляхом прямого перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, здійснити 100%-ву попередню оплату за місячний термін оренди навантажувача, в термін до 2-х банківських днів з дати виставлення рахунку.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем (орендарем за договором) були допущені неодноразові порушення зобов'язань за договором, а саме:

попередня оплата за користування навантажувачем у грудні була здійснена із затримкою на три банківських дні, замість 06.12.2011 р., кошти були перераховані 09.12.2011р.; орендна плата за січень була перерахована лише 23.02.12 р. після численних усних та письмових (лист № МФ-001536 від 06.02.12 р.) нагадувань та вимог, що підтверджується рахунком № МФ-0000013 від 05.01.2012 р., тобто мало місце прострочення оплати з 11.01.2011 р. по 23.02.2012 р.; орендна плата за лютий була перерахована лише 19.03.2012 р. після надсилання листа № МФ-001536 від 14.03.2012 р., що підтверджується рахунок № МФ-0000260 від 13.02.2012р., в даному випадку прострочення оплати було допущено з 16.02.2012 р. по 19.03.2012 р.; орендна плата за березень була перерахована лише 04.04.2012 р. після надсилання листа № МФ-01646 від 28.03.2012 р., що підтверджується рахунком № МФ-0000697 від 28.03.2012 р., а відтак прострочення оплати - з 30.03.2012 р. по 04.04.2012 р.

Згідно з п. 8.1. договору оренди навантажувач повинен бути поверненим орендодавцю не пізніше, ніж через 2 (два) робочих дні після закінчення виробничої необхідності орендаря чи після пред'явлення орендодавцем вимоги про повернення навантажувача на підставі п. 6.1.2 цього договору у справному стані, із всією супроводжуючою документацією та з урахуванням нормального зносу, пов'язаного зі сплином часу та цільовим використанням.

Згідно п.6.1.2 договору оренди, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди, чи його розірвання та повернення орендованого майна орендодавцю у разі погіршення стану орендованого навантажувача внаслідок його неналежного використання чи невиконання умов даного договору.

З огляду на вказаний пункт договору, випливає, що орендодавець у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням умов договору має право звернутися з пропозицією до орендаря про розірвання договору та повернення орендованого майна, що і було зроблено позивачем.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, згоди між сторонами щодо розірвання договору досягнуто не було, заборгованість по орендній платі не погашена, вказаний навантажувач не повернутий відповідачем.

Разом з тим, необхідно зазначити, що згідно ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно умов договору, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату в термін до 2-х банківських днів з дати виставлення рахунку. Як підтверджується матеріалами справи, позивачем був виставлений рахунок за березень місяць - 28.03.2012 р., тобто, оплата орендної плати повинна була бути здійснена до 30.03.2012 р. Натомість, оплата за вказаним рахунком була здійснена 04.04.2012 р. Таким чином, дата з якої необхідно рахувати три місяці просторочення платежу є 30.03.2012 р.

Враховуючи прострочення сплати орендних платежів протягом трьох місяців підряд, позивачем було направлено лист-претензію № 03-07/2012 від 03.07.2012 р. про розірвання договору з вимогою стягнення заборгованості за фактичне використання орендованого майна, а саме - автонавантажувача та повернення останнього позивачу.

Однак, відповідачем такий лист було проігноровано: предмет оренди - автонавантажувач не повернено, сплату заборгованості не здійснено.

Як наслідок вищевикладеного, орендодавець скористався своїм правом на звернення до суду. Так як, станом на день подання позовної заяви, спірний договір оренди був розірваний (припинений) в силу закону, позивач подав позов про повернення орендованого майна та сплату заборгованості за фактичне використання предмету оренди.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем були допущені неодноразові порушення умов договору, зокрема, несплата орендних платежів протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неналежне виконання умов договору відповідачем. А тому, обґрунтовано стягнув з орендаря суму орендної плати за фактичне використання об'єкту оренди та повернення останнього орендодавцю.

Щодо посилань скаржника на те, що метою укладення договору оренди між позивачем та відповідачем був подальший викуп навантажувача (об'єкту оренди), судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, в матеріалах справи є наявний договір поставки № 12-01/10-2 від 10.01.2012р., укладений між сторонами.

Згідно п.1.1., п.5.1., п.6.2. вказаного договору, постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товари, визначені в специфікації №1 даного договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Відвантаження товару покупцю на умовах FCA - м.Львів, здійснюється після зарахування на розрахунковий рахунок постачальника 100 % вартості товару, згідно п.6.2. договору, в термін до 2-х робочих днів.

Покупець зобов'язаний здійснити 100%-ву попередню оплату за товар, а саме 79 000, 00 грн., в термін до 08.03.2012 р., шляхом прямого перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В матеріалах справи відсутні докази вищевказаної оплати за товар, а відтак відповідачем не вчинені жодні дії на виконання вказаного договору поставки. А тому, твердження скаржника, що між ним та позивачем виникли правовідносини поставки не можуть братися судом до уваги.

Окрім цього, колегія суду звертає увагу на наступне.

Предметом спору в даному провадженні є стягнення суми у зв'язку з неналежним виконанням договору оренди відповідачем. Таким чином, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції повинен був застосовувати положення законодавства, що регулюють найм-продаж, а не законодавчі норми, якими регулюються орендні відносини, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2013 р. у справі

№ 5015/3282/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.05.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.