Рішення № 31330869, 17.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А ЇН И

17.05.2013 Справа № 901/1233/13За позовом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму», м. Сімферополь.

до Кизіловського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово - комунального господарства Перовської сільської ради, Сімферопольський район, с. Кизилівка.

про стягнення 161 932,77 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Білоус О.В., довіреність № 24/1 від 17.04.2013 р., представник.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кизіловського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово - комунального господарства Перовської сільської ради про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водовідведення та водопостачання в сумі 161 944,57 грн., в тому числі суми основного боргу 156 941,56 грн., суми інфляції в розмірі 256,33 грн., пені в сумі 3 955,61 грн. та 3% річних в сумі 791,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушенні зобов'язання за договором № 766 від 01.06.2011 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації від 01.06.2011 р. в частині сплати коштів за спожиті послуги.

Ухвалою від 22.04.2013 р. у зв'язку з перейменуванням позивача, було зазначено його правильну назву - Кримське республіканське підприємство «Вода Криму».

Ухвалою від 07.05.2013 р. суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 161 932,77 грн., в тому числі суму основного боргу 156 941,56 грн., суму інфляції в розмірі 256,33 грн., пеню в сумі 3 945,99 грн. та 3% річних в сумі 788,89 грн.

Представник відповідача у засідання суду тричі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 33).

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

01 червня 2011 року між Кримським республіканським підприємством ««Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (надалі перейменоване у КРП «Вода Криму» (виробник) та Кизіловським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово - комунального господарства Перовської сільської ради (споживач) був укладений договір № 766 на водопостачання із комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію (а. с. 9-14).

Відповідно до п. 2.2 договору виробник зобов'язується на умовах договору забезпечувати споживача питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах та проводити водовідведення споживачу. Споживач приймає на себе зобов'язання споживати послуги водопостачання та водовідведення у кількості не більше встановленого нормативного об'єму (ліміту) (пункт 2.3). При цьому, споживач зобов'язується своєчасно оплачувати наданні йому послуги по з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж виробника, через які споживачу здійснюється подача води і здійснюється водовідведення, та (або) які знаходяться на балансі споживача, прилади та пристрої на них згідно з даним договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Судом встановлено, що згідно зазначеного у п. 2.2 договору, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Відповідно до п. 3.1 договору, водоканал надає абоненту послуги по водопостачанню та водовідведенню за тарифами, визначеними у відповідності до даного договору.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, оплата споживачем, який не є бюджетною організацією, здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок виробника у розмірі 75 %, від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який передував звітному). Авансовий платіж вноситься споживачем до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за послуги за послуги по водопостачанню та водовідведенню здійснюється на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання споживачем виставленого виробником рахунку за спожиті послуги.

03 вересня 2012 р. між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору № 766 від 01.06.2011 р.

01 жовтня 2012 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору № 766 від 01.06.2011 р.

У відповідності до договору, позивачем на оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, були виставленні наступні рахунки: № 766 від 20.09.2012 р. на суму 3 148,99 грн. (а.с. 22); № 766 від 20.09.2012 р. на суму 2,94 грн. (а.с. 23); № 766 від22.10.2012 р. на суму 17 433,49 грн. (а.с.24); № 766 від 22.10.2012 р. на суму 44 901,98 грн. (а.с. 25); № 766 від 21.11.2012 р. на суму 75 102,68 грн. (а.с. 26); № 766 від 19.12.2012 р. на суму 56 241,16 грн. (а.с. 27). Всього виставлено рахунків на 225 121,24 грн.

На підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення позивачем та відповідачем були складені та підписані акти виконаних робіт (а.с. 22-23 - зворот, 24, 25-27 - зворот).

Проте, в порушення умов договору та прийнятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив за спожиті послуги у повному обсязі, у зв'язку з чим сума основного боргу останнього складає 156 941,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 156 941,56 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути пеню за період з 26.09.2012 р. по 08.01.2013 р. у розмірі 3 945,99 грн.

Пунктом 7.4 договору визначено, що виробник має право на своєчасну оплату за наданні послуги за договором. У випадку порушення споживачем строку внесення платежів стягувати неустойку (пеню) згідно законодавства України та (або) даного договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок суми позову у частині нарахування пені (а. с. 61), суд знаходить його вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 945,99 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані до стягнення збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 256,33 грн. та 3 % річних у розмірі 788,89 грн. з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Перевіривши розрахунок суми позову у частині нарахування 3 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції (а. с. 59-60), суд знаходить його вірним та обґрунтованим.

Приймаючи до уваги встановлення судом факту прострочення з боку відповідача оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3 % річних обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості, 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, а також не надав контррозрахунок зазначених сум.

За викладених обставин суд вважає, що зменшенні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 238,89 грн. покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кизіловського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово - комунального господарства Перовської сільської ради (код ЄДРПО України 24877127) на користь Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» (код ЄДРПО України 20671506) заборгованість за спожиті послуги з водовідведення та водопостачання в сумі 161 932,77 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 156 941,56 грн., суму інфляції у розмірі 256,33 грн., пеню в сумі 3 945,99 грн., 3 % річних в сумі 788,89 грн. та судовий збір у розмірі 3 238,89 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 17.05.2013р.

Повне рішення складено - 22.05.2013р.

Суддя С.О. Лукачов