Постанова № 31330661, 20.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1256/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

16 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ТОВ «Цивільжитлобуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000402250,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд» (надалі - ТОВ «Цивільжитлобуд») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402250 від 08.02.2013 р. щодо донарахування податкових зобов'язань на суму 143 048 грн. за основним платежем та 37 493 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що працівниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну документальну перевірку щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період квітень-липень 2011 року. За наслідками перевірки був складений акт № 382/22-5/34672770 від 25.01.2013 року та на підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402250 від 08.02.2013 року, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області від 25.12.2012 року № 3183 та направлень від 25.12.2012 року № 000012/3698, № 000011/3697, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-YI проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код ЄДРПОУ 35554567 за період квітень-липень 2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Цивільжитлобуд» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період квітень-липень 2001 року № 382/22-5/34672770 від 25.01.2013 року.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Цивільжитлобуд», внаслідок порушення п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI, занизило податок на додану вартість на суму 143 048 грн. у тому числі по періодам: квітень 2011 року - 64 223 грн.; травень 2011 року - 70 889 грн.; червень 2011 року - 7 936 грн.

На підставі акту перевірки № 382/22-5/34672770 від 25.01.2013 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000402250 від 08.02.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 143 048 грн., в тому числі за основним платежем - 143 048 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Не погодившись із прийнятим ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби податковим повідомленням-рішенням № 0000402250 від 08.02.2013 року позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Висновки перевірки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою було встановлено, що податковий кредит позивачем сформовано за період діяльності ТОВ «Цивільжитлобуд», у якому присутні взаємовідносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а саме з 01.04.2011 року по 30.07.2011 року, встановлено суми податкового кредиту у розмірі 1873439 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.07.2011 року встановлено його завищення на сумі 143 048 грн.

З урахуванням викладеного, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби був зроблений висновок про те, що ТОВ «Цивільжитлобуд» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», їх вид, обсяг, якість та розрахунки на суму ПДВ - 143048 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за квітень - червень 2011 р. у сумі 143048 грн. внаслідок порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI.

Суд не погоджується із висновками відповідача, відображеними в акті перевірки № 382/22-5/34672770 від 25.01.2013 року, з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що між ТОВ «Цивільжитлобуд» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» був укладений контракт № 4-07/С-10, на будівництво 3-х секційного житлового будинку у мкр. «В» ж/р Таірова м. Одеса № 4а, відповідно до якого Субпідрядник у межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і притягнутими силами та засобами всі передбачені замовленням роботи: загальнобудівельні і санітарно-технічні роботи. Згідно з п.1.2. Контракту обсяг, характер і перелік робіт визначаються кошторисом та договірною ціною, узгодженими сторонами і є невід'ємними частинами цього Контракту обсяг, характер і перелік робіт визначається кошторисом та договірною ціною, узгодженими сторонами і є невід'ємними частинами цього контракту і підставою для розрахунків.

В підтвердження виконання сторонами умов контракту, позивачем були надані копії актів форми КБ-2в: 20.04.2011 року за актом форми КБ-2в. Вартість робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за квітень 2011 року та проведена повна оплата, що підтверджується платіжним дорученням № 353 від 06.05.2011 року; 30.05.2011 року за актом форми № КБ-2в. Вартість робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за травень 2011 року та проведена повна оплата, що підтверджується платіжним дорученнями №443 від 30.05.2011 року, № 452, № 458 від 02.06.2011 року; 30.06.2011 року за актом форми № КБ-2в. Вартість робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2011 року та проведена повна оплата, що підтверджується платіжним дорученням № 564 від 11.07.2011 року.

Крім того, при укладенні контракту № 4-07/С-10 було встановлено правосуб'єктність контрагента - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію від 16.11.2007 року, довідкою про взяття на облік платника податків від 19.11.2007 року, Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.06.2010 року. Можливість виконання будівельних робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджено довідкою Головного управління статистики у Луганській області з зазначенням видів діяльності, Ліцензією інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Луганській області від 17.08.2010 року строком дії з 30.07.2010 року по 04.04.2012 року на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI.

Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, в тому числі податкові накладні, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Цивільжитлобуд».

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентом були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Також, наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджено виконання контракту від 22.03.2011 року № 4-07/С-10 ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», в підтвердження вчинення зазначених операцій судом були досліджені акти виконаних робіт та податкові накладні.

Крім того, в підтвердження належного розрахунку між сторонами позивачем в ході судового розгляду справи були копії платіжних доручень

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем в ході судового розгляду податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийому виконаних робіт прийшов до висновку, що зазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402250 від 08.02.2013 року, за яким ТОВ «Цивільжитлобуд» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на грн. 143 048 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000402250.

Відтак, при проведені позапланової виїзної документальної перевірки позивача відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення прийняті податковим органом необхідно скасувати.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ТОВ «Цивільжитлобуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000402250 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000402250, прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний 20.05.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

16 травня 2013 року

Адміністративний позов ТОВ «Цивільжитлобуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000402250 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000402250, прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

20 травня 2013 року.

.