Ухвала суду № 31327221, 15.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 р.Справа № 1570/5614/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Димерлія О.О. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника відповідача Хлопка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року ТОВ «Автодор» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0000602200.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 08 по 11 травня 2012 року посадовою особою ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автодор» щодо отриманих відомостей по взаємовідносинах з ТОВ «Імекс Юг» за грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 18 травня 2012 року за № 832/22-0302/01/13888197, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 93912 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0000602200, яким ТОВ «Автодор» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 93912 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23478 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Автодор» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року позовні вимоги ТОВ «Автодор» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 05 червня 2012 року № 0000602200.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги рекомендації Вищого адміністративного суду України, викладені в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, щодо обов'язковості дослідження судом всіх первинних документів, які повинні підтверджувати товарність угоди та технічної і технологічної можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції. Крім того, судом не враховано, що перерахування грошових коштів позивачем на адресу ТОВ «Імекс Юг» здійснювалось з формулюванням призначення платежу «автопослуги згідно договору від 01 грудня 2011 року», що не відповідає змісту господарської операції з придбання гранітної продукції. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 08 по 11 травня 2012 року посадовою особою ДПІ у м. Іллічівську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автодор» щодо отриманих відомостей по взаємовідносинах з ТОВ «Імекс Юг» за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 травня 2012 року за № 832/22-0302/01/13888197, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 93912 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0000602200, яким ТОВ «Автодор» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 93912 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23478 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Автодор», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 93912 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Імекс Юг».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за грудень 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Імекс Юг».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір поставки з ТОВ «Імекс Юг» від 01 грудня 2011 року № 01-12, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Імекс Юг») продає, а покупець (позивач) приймає та оплачує товар (гранітну продукцію) на умовах договору. Асортимент, кількість, ціна товару, загальна сума поставки зазначається у видаткових накладних. Всі витрати по транспортуванню товару від постачальника до вантажоотримувача здійснює покупець (т. 1 а. с. 63).

Витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд - т. 1 а. с. 10) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі п. 5 названого Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором поставки (купівлі - продажу) підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які, в супереч доводам апелянта, були досліджені судом першої інстанції.

При цьому помилкове зазначення в окремих платіжних дорученнях призначення платежу «автопослуги згідно договору від 01 грудня 2011 року» не спростовує реальний зміст господарської операції, який підтверджено як договором від 01 грудня 2011 року, так і наявними у позивача видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, а також первинними документами бухгалтерського обліку - матеріальними звітами по складу інертних матеріалів, актами списання матеріалів та прийняття під звіт, матеріальними звітами відповідального зберігача, оборотно-сальдовими відомостями тощо.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Імекс Юг» податковими накладними за вказаною вище угодою були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2011 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «Автодор» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 20 травня 2013 року.

Головуючий:

Судді: