Ухвала суду № 31326825, 15.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1203/13 15.05.2013 15.05.2013 15.05.2013

Провадження №22-ц/784/1260/13

Справа № 22-ц/784/1260/13 Головуючий першої інстанції: Висоцька Г.А.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Галущенка О.І.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Скопенко В.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2013 року, ухваленого за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ КБ «Приватбанк»)

про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору поруки.

Позивач вказував, що 23 вересня 2008 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір поруки, відповідно до якого він як поручитель зобов'язався відповідати в солідарному порядку за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №252204 - CRED від 23 вересня 2008 року. За твердженням позивача, перед укладанням договору поруки працівник ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 запевнили його, що інших зобов'язань за кредитними договорами останній не має. Проте, у серпні 2012 року йому стало відомо, що станом на 23 вересня 2008 року ОСОБА_3 було укладено чотири кредитні договори з різними кредитними установами.

Посилаючись на викладене та ст.230 ЦК України, ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір поруки, укладений 23 вересня 2008 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк», як такий, що вчинений під впливом обману, оскільки якби йому було відомо про наявність у ОСОБА_3 інших кредитних зобов'язань - договір поруки він би не уклав.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №252204 - CRED (а.с. 5-7). В цей же день у забезпечення виконання зазначеного кредитного договору між ЗАТ КБ «Приватбанк» та позивачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с.65).

Положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК Українипередбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання, кредитного договору, характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.

Обставиною, яка має істотне значення у цьому випадку, вважається помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 дійшов обґрунтованого висновку, що позивач розумів природу вчинюваного ним правочину, а саме договору поруки, був ознайомлений із правами та обов'язками поручителя, про що свідчить його особистий підпис на договорі, а тому замовчування обставин наявності у ОСОБА_3 інших кредитних зобов'язань не є обставиною, що має істотне значення при укладанні оспорюваного правочину.

Таким чином, суд з'ясував усі обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: