Рішення № 31325689, 14.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2013 р. Справа № 911/1092/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши справу за позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області до Фізичної особи-підприємця Кисленко Тетяни Гаврилівни про стягнення боргу, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

прокурора: не з'явилися;

позивача: Новиков М.А. (дов. № 82 від 28.01.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області до Фізичної особи-підприємця Кисленко Тетяни Гаврилівни про стягнення боргу, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2007 № 1317 щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму боргу, розірвати вищезазначений договір та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.04.2013.

Ухвалою від 19.04.2013 розгляд справи було відкладено на 14.05.2013.

В судовому засіданні 14.05.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Він підтримав позовні вимоги у повному обсязі

Відповідач у судові засідання 19.04.2013 та 14.05.2013 не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що реалізація норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення пункту 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив

23.03.2007 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки № 1317, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в селі Проліски на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області .

Відповідно до п. 1.3. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1568 гектарів. Пунктом 2.2. договору визначено, що цільове призначення земельної ділянки - для організації автомобільних послуг автодорожнього сервісу.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35359 грн. 72 коп.

Договір укладений на термін 15 років з дня його державної реєстрації (п. 2.3.1. договору).

Відповідно до п. 2.7.1. орендна плата встановлюється та справляється у грошовій формі за рік в розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки: 3535 грн. 97 коп. щорічно. Орендна плата вноситься на рахунок позивача. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції і збільшується на такі індекси без складання додаткових угод відносно зміни розміру орендної плати.

Пунктом 5.3.1 договору встановлено, що підставою для розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема, несплата орендної плати протягом 6-ти місяців.

Відповідно до розрахунку Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції, що міститься у матеріалах справи, відповідач припинив сплачувати орендну плату з 30.12.2011.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного внесення орендної плати, прокурор звернувся до господарського суду та просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки та повернути земельну ділянку.

Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата.

Статтею 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Стаття 24 Закону України "Про оренду землі" надає право орендодавцю вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2007 № 1317 щодо своєчасного внесення орендної плати належним чином не виконав.

Судом встановлено, що у відповідача станом на час звернення прокурора до суду існувала заборгованість перед позивачем за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2007 № 1317.

Відповідно до п. 6 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 12.04.2001 № 01-8/442 невиконання обов'язку щодо внесення у встановлений законом строк орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 07.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст.ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Така сама відповідальність передбачена п. 5.3.1 договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 № 1317.

Враховуючи те, що, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо своєчасного внесення орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2007 № 1317 доведено прокурором та позивачем належними та допустимими доказами та не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки є обґрунтованими, правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також, у позовній заяві прокурор просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2007 № 1317 у сумі 47391 грн. 46 коп. Суд вважає цю суму необґрунтовано нарахованою, а відтак не підлягаючою задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що будь-які зміни до договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень наданих сторонами, позивач не звертався до відповідача з пропозицією внести зміни у договір в частині розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а відтак розміру орендної плати. Виходячи з цього, сума боргу повинна нараховуватися відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене, суму боргу, нараховану Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцію суд вважає необґрунтованою, а відтак, вимогу про її стягення такою, що не підлягає задоволенню.

Перерахувавши суму боргу, виходячи з положень п. 2.7.1. договору,а також враховуючи індексацію орендної плати, суд встановив що стягненню за період з 30.12.2011 по 31.01.2013 підлягає лише сума у розмірі - 3831 грн. 22 коп.

Крім того, відповідно п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення боргу, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії, тобто вимога майнового та дві не майнового характеру.

Відповідно до п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відтак, судовий збір має сплачуватися відповідно до підпунктів 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»: за позовну заяву майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007 № 1317, укладений між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем Кисленко Тетяною Гаврилівною.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Кисленко Тетяну Гаврилівну (код 2318714761) повернути Щасливській сільській раді Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04527520) земельну ділянку площею 0,1568 гектарів, яка знаходиться в селі Проліски на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кисленко Тетяни Гаврилівни (код 2318714761) на користь Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04527520) 3831 грн. 22 коп заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2007 № 1317.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кисленко Тетяни Гаврилівни (код 2318714761) в доход Державного бюджету України 4014 грн. 50 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Черногуз А.Ф.