Постанова № 31325026, 15.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.05.2013р. справа № 820/3518/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус"

до

Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про

скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нертус», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, №000082210 від 27.02.2013 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових висновках, викладених податковою інспекцією в акті перевірки, а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов’язок по оплаті грошового зобов’язання на користь Державного бюджету України. Так, за твердженням позивача, судження Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, викладені в акті про заниження платником податків ПДВ внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв’язку із придбанням ТМЦ за цінами, які не відповідають рівню звичайних цін, є помилковими, бо ґрунтується лише на припущеннях про знаходження підприємства-позивача у складі Угорського агрохімічного Холдінгу Peter&Burg Ltd.. Також позивач посилався на ту обставину, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом у зв'язку із невиконанням підприємством вимог податкового повідомлення-рішення №0000602211 від 23.11.2012 р, яке ТОВ «Нертус» оскаржило в судовому порядку, що суперечить п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Індустріальна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Нертус», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 31942246, перебуває на обліку як платник податків і зборів в Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

У період з 27.09.2012 р. по 10.10.2012 р. Індустріальною МДПІ м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Нертус» (ідентифікаційний код - 31942246) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., а також по контракту №1 від 15.04.2011 р. з ОАО «Минскоблагросервис» Республіка Бєларусь за період з 06.03.2012 р. по 28.-8.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р., в якому викладені висновки податкового органу про порушення платником податків вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті за бюждет, у загальній сумі 7.260.338,00 грн. Також перевіркою зменшено від’ємне значення суми ПДВ у розмірі 586.128,00 грн.

23.11.2012 р. з посиланням на даний акт Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0000602211 від 23.11.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10.890.507,00 грн. (основний платіж – 7.260.338,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 3.630.169,00 грн.).

Відносно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем була розпочата передбачена ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного (позасудового) оскарження рішень контролюючих органів.

Рішенням ДПС у Харківській області від 01.02.2013 р. №487/10/10.2-17 скаргу ТОВ «Нертус» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000602211 від 23.11.2011 р. залишено без змін, а Індустріальну МДПІ м. Харкова ДПС зобов’язано прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 586.128,00 грн. за червень 2012 р.

На виконання згаданого рішення ДПС області та з посиланням на акт перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082210 від 27.02.2013р. про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ за червень 2012 р. у розмірі 586.128,00 грн.

Саме вказане рішення суб'єкта владних повноважень і є предметом судової перевірки по даній справі.

Зі змісту акту перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. судом встановлено, що юридичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення – рішення суб’єкт владних повноважень обрав положення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про безпідставне збільшення платником податків податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Паритет і К», ТОВ «Віконт плюс», ТОВ «Фавіст» раніше імпортованих на митну територію України іншими суб'єктами господарювання ТМЦ – пестицидів та агрохімікатів, позаяк ці господарські операції проводились між пов’язаними особами, а придбання ТМЦ відбувалось за економічно необґрунтованими цінами, які перевищують рівень звичайних цін – митну вартість імпортованого товару.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб’єктом владних повноважень в акті № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд відмічає, що в силу п.1 розділу ХІХ Податкового кодексу України положення ст.39 згаданого акту законодавства набирають чинності з 01.01.2013р.

Згідно з п.8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

Отже, до 01.01.2013р. при застосуванні процедури обчислення податкових зобов’язань за правилами звичайної ціни податковий орган був зобов’язаний керуватись п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За приписами п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

З положень наведеної норми закону слідує, що за загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у таких сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови існування можливості реального виконання зобовязань за договором без докладання сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі й витрат).

Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до приписів п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Складання податковим органом письмового запиту до платника податків з приводу застосування процедури визначення податкових зобов’язань за звичайними цінами передбачено також і приписами п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення наведених норм закону, а також приписів ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом – Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом – Порядок №985), суд доходить висновку, що застосування податковим органом процедури визначення податкових зобов’язань за звичайними цінами вимагає дотримання з боку суб’єкта владних повноважень низки умов: 1) складання та направлення на адресу платника податків письмового запиту з приводу рівня цін за правочином, вчиненим за участю такого платника податків; 2) здобуття податковим органом у встановленому законодавством порядку та дослідження інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах; 3) відображення в акті перевірки обставин відносно згаданого запиту, обставин відносно правочинів, вчинених та виконаних з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, обставин відносно наявності у платника податків змоги без докладання додаткових значних зусиль придбати ТМЦ за цінами таких правочинів.

Між тим, як з'ясовано судом зі змісту акту № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р., у спірних правовідносинах податковий орган в ході перевірки письмового запиту з приводу звичайних цін не складав, такого запиту на адресу платника податків не надсилав, а натомість вдався до оцінки інформації з мережі Інтернет, хоча такого порядку дій законом не передбачено.

Також у ході розгляду справи судом встановлено, що у спірних правовідносинах податковий орган не виявив та не зафіксував в акті № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. жодних обставин укладання та виконання будь-якими суб'єктами господарювання правочинів з ідентичними товарами у співставних умовах, не навів жодного доводу на підвердження співставності умов.

Суд відмічає, що акт № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. взагалі не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків реальної можливості придбати ТМЦ за цінами, що дорівнюють митній вартості товарів.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що положення п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дають жодних підстав для ототожнення звичайної ціни товару з митною вартістю товару.

З огляду на викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах податковий орган помилково керувався показниками митної вартості товару при самостійному обчисленні податкових зобов'язань платника податків з ПДВ, адже згідно з законом станом на момент проведення ТОВ «Нертус» господарських операцій, відображення показників цих господарських операцій у податковому обліку з ПДВ та проведення МДПІ перевірки, законодавець чітко розрізняв митну вартість товару та звичайну ціну товару, наведених визначень не ототожнював, а відтак, суб”єкт владних повноважень не мав підстав для підміни згаданих понять.

За визначенням п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

В акті перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. суб’єктом владних повноважень не викладено жодних доводів, котрі б спростовували твердження платника податків про дотримання рівня звичайних цін за правочинами між ТОВ “Нертус” та ТОВ “Віконт Плюс” (договір купівлі-продажу № 01/04-1 від 01.04.2009 року), між «Нертус» та ТОВ “Фавіст” (договір купівлі-продажу № 09/02 від 09.02.2012 року, № 17/02 від 17.02.2012р.), між ТОВ «Нертус» та ТОВ Паритет і К” (договір купівлі-продажу № 22/02 від 22.02.2010 року).

Таким чином, слід дійти висновку, що податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з застосування процедури визначення податкових зобов’язань за правилами звичайної ціни, не добув в ході перевірки та не виклав в акті доказів про обставини, котрі визначені законодавцем як підстави для застосування звичайних цін.

Самостійне добуття судом таких доказів на виконання приписів ст.11 КАС України в даному конкретному випадку прямо суперечить ст.ст.6, 8, 19 Конституції України, ч.ч.1, 3 ст.2 КАС України, позаяк є нічим іншим як додатковим обґрунтуванням з боку суду припущення податкового органу про скоєння платником податків податкового правопорушення.

З огляду на викладене суд не вбачає за необхідне витребовувати, приєднувати до справи та досліджувати правочини, укладені між позивачем, ТОВ «Нертус» та ТОВ «Паритет і К», ТОВ «Віконт плюс», ТОВ «Фавіст», а також первинні документи про виконання зобов’язань за цими правочинами, в тому числі і податкові накладні, позаяк з даного приводу між сторонами відсутні будь-які розбіжності, тобто відсутній спір.

З приводу доводу відповідача про формування ТОВ «Нертус» податкового кредиту за господарськими операціями з пов'язаними особами, суд зазначає, що відповідно до п.14.1.159 ст.14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання. Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї;

В акті перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. суб’єктом владних повноважень не викладено жодних фактичних даних, котрі б засвідчували, що ТОВ «Нертус» та ТОВ «Паритет і К», ТОВ «Віконт плюс», ТОВ «Фавіст» є пов'язаними особами.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач, Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не ставить під сумнів реальність укладання правочинів між ТОВ «Нертус» та ТОВ «Паритет і К», ТОВ «Віконт плюс», ТОВ «Фавіст» та виконання зобов’язань за цими правочинами у період вересень 2011 року - червень 2012 року, а посилається виключно на необхідність застосування рівня звичайних цін.

Проте, визнавши в акті перевірки № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ вересня 2011 року - червня 2012 року, не встановивши недоліків в оформленні податкових накладних, не піддавши сумніву законність та реальність господарських операцій платника податків, за якими було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган водночас вдався до процедури визначення податкових зобов’язань за правилами звичайної ціни, хоча в матеріалах справи відсутні обставини, з якими закон пов’язує можливість застосування процедури звичайної ціни.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження суб’єкта владних повноважень про завищенням позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок скоєння податкового правопорушення – недодержання положень п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки замість дійсних правильно та повно встановлених фактичних обставин базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Окрім того, розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що законність первісно винесеного відповідачем, МДПІ за актом № 2639/22.1-06/31942246 від 24.10.2012р. податкового повідомлення-рішення №0000602211 від 23.11.2011р. була предметом судової перевірки по справі Харківського окружного адміністративного суду №820/987/13-а за позовом ТОВ «Нертус» до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення.

Постановою від 11.03.2013 р. по даній справі позов ТОВ «Нертус» було задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0000602211 від 23.11.2011 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 р. дане судове рішення залишено без змін.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "Нертус" до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення - задовольнити

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000082210 від 27.02.2013 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко