Рішення № 31324023, 14.05.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/1796/13-ц Номер провадження 2/123/1479/2013

14.05.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про виселення та зняття з реєстрації,

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує що між останнім та ОСОБА_1 11.12.2007 р. був укладений кредитний договір №SIIPG40000002241. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Банк зобов'язався надати позивальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 178012,50 грн. строком до 11.12.2020 p., а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. 04.09.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору №SIIPG40000002241, відповідно до якої кредитні зобов'язання останньої перераховано з валюти гривна в валюту - долар США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 11.12.2007 р. уклали договір іпотеки № SIIPG40000002241, за умовами якого (п. 1.1) остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Проте остання не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку із чим, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Київського районного суду м. Сімферополя з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. 12.11.2010 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідно до ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" та с. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідачі були повідомлені про звільнення притчового приміщення, але вимога залишилася без задоволення.

Позивач просить, виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/ або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку за вказаної адреси, а також покласти на відповідачів судові витрати.

Відповідачі та їх представник, проти позову заперечували посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, зокрема те, що у позивача не має правових підстав для позбавлення відповідачів, один з яких є неповнолітньою особою, житла.

Представники третьої особи в судове засідання не з'явились, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухав сторони, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2007 року між ВАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотечного кредиту №SIIPG40000002241, Банк зобов'язався надати позивальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 178012,50 грн. строком до 11.12.2020 p., а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. 04.09.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору №SIIPG40000002241, відповідно до якої кредитні зобов'язання останньої перераховано з валюти гривна в валюту - долар США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 11.12.2007р. був укладений договір іпотеки № SIIPG40000002241, за умовами якого (п. 1.1) остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Вказаний договір було посвідчено Приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером - 1692.

Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Проте, остання належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополь від 12 листопада 2010 року, було ухвалено: в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № SIIPG40000002241 від 11.12.2007року у розмірі 305093,71 гривні, що еквівалентно 39622,56 доларів США, звернути стягнення на предмет Іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною 237350,00 гривень.

Зазначене рішення набрало законної сили, у зв`язку із чим ПАТ «ПриватБанк» було направлено на адресу відповідачів відповідні повідомлення про виселення, які були отримані останніми 27.06.2012 року - ОСОБА_1 та 27.08.2013року - ОСОБА_2 Проте, станом на день звернення позивача до суду останні квартиру АДРЕСА_1 не звільнили, що явилося підставою для звернення до суду.

Згідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У відповідності ч.ч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи вимогу про виселення відповідачі отримали особисто, на підтвердження чого в матеріалах справи є відповідні поштові повідомлення ( ас. 18).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Згідно до п. 43 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України , статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що вимоги ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» позивачем виконані в повному об'ємі.

Що стосується вимоги позивача про виселення із спірного приміщення неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, то суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" № 2823-VI від 21.12.2010 року, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Між тим, слід також враховувати й те, що згідно зі статтею 32 ЦК , статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Зазначені положення відбиті в п. 44 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Пунктом 6.1.6 Договору іпотеки, зокрема, встановлено, що Іпотекодавець ( ОСОБА_1) підтверджує, що на момент набуття чинності цим Договором: Предмет Іпотеки, який передасться в іпотеку, не є спільною сумісною власністю, оскільки на час набуття та підписання цього договору вона не є одружена, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на передану в іпотеку квартиру, немає, та малолітні або неповнолітні, за .вищевказаною адресою не зареєстровані.

Таким чином, інтереси неповнолітньої дитини ні яким чином не можуть бути порушені умовами іпотечного договору.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про виселення відповідачів, в тому числі неповнолітньої дитини, зі квартири АДРЕСА_1, оскільки останні отримали завчасно вимогу про добровільне звільнення майна, яке перебуває в іпотеці і на яке звернено стягнення. З часу отримання вимоги пройшло більш ніж 30 днів.

Що стосується вимог позивача про зняття з реєстраційного обліку за вказаної адреси відповідачів, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, в тому числі, судового рішення, яке набрало законної сили про виселення. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Таким чином, зазначені вимоги про зняття з реєстраційного обліку не ґрунтуються на законі.

На підставі викладеного, ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 9, 109 ЖК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Висилити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відшкодування понесених судових витрат 114,70 грн. за сплату судового збору, тобто по 57,35 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.