Постанова № 31323243, 13.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 р. Справа №2а/0570/2847/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бойка М.І.,

при секретарі Кусти Ю.Ф.,

за участі

представника позивача Письменного В.Ю.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Краснолиманського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 6447,85 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Краснолиманський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 6447,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 з 26.09.2005 р. по 03.07.2006 р. знаходився на обліку в Краснолиманському міському центрі зайнятості. Відповідачу надано статус безробітного та з 25.12.2005 р. призначена допомога по безробіттю. 03.07.2006 р. відповідача знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням останнього. Відповідач отримував допомогу по безробіттю з 25.12.2005 р. по 02.07.2006 р. в розмірі 6447,85 грн. Позивачем відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2

16.08.2010 р. до позивача надійшла інформація від Донецького обласного центру зайнятості стосовно осіб, які мали статус фізичної особи-підприємця водночас із статусом безробітної особи. За результатами отриманих відповідей із Слов'янської ОДПІ, управління Пенсійного фонду України в м Красний Лиман, державного реєстратора Краснолиманської міської ради було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності на підставі розпорядження міського голови Краснолиманської міської ради № 222 від 16.05.2003 р. та 26.01.2009 р. припинив підприємницьку діяльність за власною заявою. Згідно довідки з ЄДРПОУ, наданої державним реєстратором станом на 18.08.2010 р., включення відомостей про відповідача до ЄДРПОУ відбулося лише 11.11.2008 р. та державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача - 26.01.2009 р. В цей же час (з 25.12.2005 р. по 02.07.2006 р.) відповідач отримував допомогу по безробіттю.

За результатами зазначеної перевірки позивачем складено акт № 141 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним від 15.10.2010 р. Відповідач не повідомив службу зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, чим порушив вимоги п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за якими застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до п. 3 ст.36 зазначеного Закону сума виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості з 26.09.2005 р. по 02.07.2006 р. та незаконно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 6447,85 грн.

Наказом позивача від 15.10.2010 р. № 190 прийняте рішення про забезпечення повернення суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття з ОСОБА_2 в розмірі 6447,85 грн.

18.10.2010 року відповідачу був направлений відповідний лист-претензія від 18.10.2010 р. № 05-12/1824 з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 6447,85 грн. (отримана відповідачем 22.10.2010 р.), проте відповідачем вимоги щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю виконані не були.

На зазначену претензію відповідачем була надана відповідь від 09.11.2010 р. (отримана позивачем 09.11.2010 р.), в якій вимоги позивача не були визнані з тих підстав, що відповідачем при звернені до позивача в період з 2005 - 2006 років не приховувався факт про те, що він зареєстрований як приватний підприємець. Також в період 2005-2006 років відповідач не отримував доходу від підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою про відсутність доходів із Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції. Також зазначив, що на час взяття на облік у центрі зайнятості позивач мав можливість та був зобов'язаний сам перевірити інформацію з пенсійного фонду та податкової інспекції щодо отриманих доходів та обґрунтованості призначення та виплати допомоги по безробіттю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав пояснення аналогічні тим, що були викладені ним у відповіді на претензію позивача. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом враховані висновки, що викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 р. у справі № 9991/60176/11 про скасування ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2011р. та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р. у даній справі про залишення позову Краснолиманського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду з позовом в межах шестимісячного строку, з урахування дати отримання претензії відповідачем - 22.10.2010 р. та датою звернення до суду - 22.02.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2, 19.09.2005 року звернувся до Краснолиманського міського центру зайнятості з заявою про пошук роботи. 26.09.2005 року відповідачу згідно наказу центру зайнятості було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

03.07.2006 року відповідача було знято з обліку безробітних осіб у зв'язку з працевлаштуванням.

Позивачем відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 За результатами отриманих відповідей із Слов'янської ОДПІ, управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман, державного реєстратора Краснолиманської міської ради було встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності на підставі розпорядження міського голови Краснолиманської міської ради № 222 від 16.05.2003 р. та 26.01.2009 р. припинив підприємницьку діяльність за власною заявою. Згідно довідки з ЄДРПОУ, наданої державним реєстратором станом на 18.08.2010 р., включення відомостей про відповідача до ЄДРПОУ відбулося лише 11.11.2008 р. та державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача - 26.01.2009 р. В цей же час (з 25.12.2005 р. по 02.07.2006 р.) відповідач отримував допомогу по безробіттю.

За результатами зазначеної перевірки позивачем складено акт від 15.10.2010 р. № 141 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним,яким встановлено, що відповідач протягом періоду перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний з 19.09.2005 р. по 03.07.2006 р., отримував з 25.12.2005 р. по 02.07.2006 р. допомогу по безробіттю в розмірі 6447,85 грн. був зареєстрований як фізична особа - підприємець та не надав достовірних відомостей, що впливають на рішення щодо надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.

Наказом позивача від 15.10.2010 р. № 190 прийняте рішення про забезпечення повернення суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття з ОСОБА_2 в розмірі 6447,85 грн.

18.10.2010 року відповідачу був направлена претензія від 18.10.2010 р. № 05-12/1824 з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 6447,85 грн. (отримана відповідачем 22.10.20010 р.).На зазначену претензію відповідачем надана відповідь від 09.11.2010 р. (отримана позивачем 09.11.2010 р.), в якій вимоги позивача не були визнані з тих підстав, що відповідачем при звернені до позивача в період з 2005 - 2006 років не приховувався факт про те, що він зареєстрований як приватний підприємець. Також в період 2005-2006 років відповідач не отримував доходу від підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою про відсутність доходів із Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції. Крім того, зазначив, що на час взяття на облік у центрі зайнятості позивач мав можливість та був зобов'язаний сам перевірити інформацію з пенсійного фонду та податкової інспекції щодо отриманих доходів та обґрунтованості призначення та виплати допомоги по безробіттю.

Позивач посилався на те, що відповідач не повідомив про факт реєстрації підприємницької діяльності службу зайнятості, чим порушив вимоги п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за якими застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірного отримання відповідачем допомоги по безробіттю одночасно державною реєстрацією фізичної особи - підприємця.

Проте, суд не погоджується з доводами відповідача про законність отримання ним допомоги по безробіттю одночасно із реєстрацією його як фізичної особи - підприємця з урахуванням нездійснення останнім підприємницької діяльності та не отриманням ним будь-якого доходу від підприємницької діяльності у цей період.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до абзацу 5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст.36 Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності з п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219, із змінами та доповненнями, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Крім того, у відповідності з п.5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, із змінами та доповненнями, допомога по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Також, відповідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до розрахунку повернення матеріального забезпечення ОСОБА_2 згідно наказу позивача в період з 25.12.2005 року по 02.07.2006 року склав всього 6447,85 грн.

Судом встановлено, що відповідачу 18.10.2010 року була направлена претензія з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 6447,85 грн., проте заборгованість відповідачем на час розгляду справи сплачена не була.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути отриману допомогу по безробіттю в розмірі 6447,85 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ПОСТАНОВИВ

Позов Краснолиманського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 6447,85 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Краснолиманського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття отриману допомогу по безробіттю у розмірі 6447 (шість тисяч чотириста сорок сім) грн. 85 коп. на р/р 37170001004269, отримувач ГУДКС в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25774091.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 13 травня 2013 року. Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.