Рішення № 31322113, 17.05.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2013 р. Справа № 926/316/13.

За позовом заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області

до відповідачів:

1.Міського комунального підприємства «Історико-культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій» (відповідач-1);

2.Приватного підприємства "Лігор Сік'юріті"

про визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів, договору про охорону громадського порядку та безпеки та зобов'язання відповідача-1 повторно провести оцінку пропозицій конкурсних торгів

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача - Пендерецький П. В., довіреність від 28.03.2013;

від відповідача-1 - Ніколаєва А. І., директор, Ставчанська О. В., довіреність від 08.04.2013 № 43;

від відповідача-2 - Ленку І. М., директор;

за участю прокурора Шевчук С. І.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Чернівецької області (далі - прокурор) звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до міського комунального підприємства «Історико-культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій» та Приватного підприємства «Лігор Сік'юріті» про визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів відповідача-1, оформленого протоколом від 05.02.2013, договору про охорону громадського порядку та безпеки від 25.02.2013, укладеного між відповідачами у справі, та зобов'язання відповідача-1 повторно провести оцінку пропозицій конкурсних торгів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що замовник державних закупівель в особі відповідача-1 є історико-культурним заповідником, який входить у затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності» від 10.08.1993 № 615 Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України за договорами. Тому, на думку прокурора, оспорюванні рішення комітету з конкурсних торгів та договір прийнято та укладений відповідно з порушенням вимог статей 27-29 Закону України «Про здійснення державних закупівель», названої постанови та Інструкції з організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників, інших важливих об'єктів культури підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством культури і мистецтв України від 30 липня 2004 року N 846/489 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за N 1033/9632.

Відповідачі позов не визнали з підстав, викладених у наданих ними письмових відзивах, у тому числі у зв'язку з тим, що заявлена прокурором вимога про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів суперечить статті 18 Закону України «Про здійснення державних закупівель», яка встановлює порядок оскарження процедур закупівлі, а Міське комунальне підприємство «Історико-культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій» не визнаний у встановленому порядку історико-культурним заповідником.

До прийняття рішення, відповідно до статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача в адресованій господарському суду письмовій заяві від 17.05.2013 відмовився від заявленої прокурором позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 повторно провести оцінку пропозицій конкурсних торгів. Прокурор, який прийняв участь у розгляді справи, названу заяву представника позивача підтримав та на розгляді усіх вимог позовної заяви не наполягав.

За своєю правовою природою заява представника позивача про виключення з тексту позовної заяви зобов'язання відповідача-1 щодо повторного проведення оцінки пропозицій конкурсних торгів погоджена з прокурором, який брав участь у розгляді справи, є частковою відмовою від позову, підстав для неприйняття якої немає.

В контексті викладеного суд дійшов висновку, що в частині названої вимоги провадження у справі належить припинити на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України.

В судовому засіданні представники прокуратури Чернівецької області та позивача позовні вимоги з урахуванням наведеної вище письмової заяви підтримали, а представники відповідачів проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у позові та відзивах на нього.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність позову.

28 січня 2013 року Міським комунальним підприємством «Історико-культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій» (далі - Кладовище) проведено конкурсні торги щодо закупівлі послуг з проведення розслідувань і забезпечення безпеки кладовища, за результатами яких відповідно до протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 05.02.2013 комітету з конкурсних торгів (далі - конкурсний комітет) переможцем визнано Приватне підприємство «Лігор Сік'юріті».

06 лютого 2013 року конкурсним комітетом прийнято рішення про акцепт пропозицій переможця торгів із закупівлі вказаних послуг.

25 лютого 2013 року між Кладовищем та ПП «Лігор Сік'юріті» укладено договір про охорону громадського порядку та безпеки, за умовами якого відповідач-2 зобов'язується протягом 2013 року надати відповідачеві-1 послуг з проведення розслідувань і забезпечення безпеки (послуг з фізичної охорони).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюванних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про здійснення державних закупівель» (далі - Закон), який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та прийнятий з метою створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.

Пунктом 19 частини першої статті 1 Закону встановлено, що органом оскарження процедур закупівель являється Антимонопольний комітет України.

Відповідно до імперативної норми, яка міститься в частині четвертій статті 18 Закону, скарги на процедури закупівель подаються до органу оскарження не пізніше 14 днів з дня отримання суб'єктом оскарження повідомлення про відповідне рішення чи дію замовника, що порушує права чи законні інтереси суб'єкта скарження, або з дня, коли суб'єкту оскарження стало відомо про порушення його прав чи законних інтересів прийнятим рішенням, дією чи бездіяльністю замовника, але до моменту укладення договору про закупівлю. Скарги щодо укладених договорів про закупівлю розглядаються у судовому порядку.

Викладене достеменно свідчить про те, що процедури закупівель підлягають оскарженню виключно в територіальні органи Антимонопольного комітету України, а в судовому порядку можуть бути оскаржені тільки договори, які укладені за результатами торгів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в частині заявленої прокурором вимоги про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів Кладовища спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У пункті 1 частини першої статті 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, в частині першій вимоги, викладеної в позовній заяві, провадження у справі належить припинити.

Визначальний факт, від якого, насамперед, залежить законність оскарженого прокурором, укладеного відповідачами за результатами торгів договору про охорону громадського порядку та безпеки Кладовища від 25.02.2013 є твердження прокурора про те, що Кладовище є історико-культурним заповідником.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ), комплекс (ансамбль) пам'яток з усією сукупністю компонентів, що становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами, може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.

Історико-культурним заповідником державного значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що має особливу культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, безпосередньо пов'язаний з видатними історичними подіями.

Історико-культурним заповідником місцевого значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що відображає характерні особливості історії, культури, архітектури чи містобудування окремого регіону або населеного пункту.

Залежно від домінуючого виду об'єктів культурної спадщини історико-культурні заповідники чи історико-культурні заповідні території можуть бути історико-архітектурними, архітектурно-історичними, історико-меморіальними, історико-археологічними, історико-етнографічними.

Положення про історико-культурний заповідник затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником.

Згідно із абзацом третім статті 4 Закону № 1805-ІІІ занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини.

Частиною третьою статті 33-1 Закону № 1805-ІІІ встановлено, що рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником державного значення або території історико-культурною заповідною територією приймає Кабінет Міністрів України.

Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником місцевого значення приймає відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, Київська і Севастопольська міські ради.

Як зазначено в частині першій статті 13 названого вище закону, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Відповідно до статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:

а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам'ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, надає органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, відповідному виконавчому органу сільської, селищної, міської ради витяги з Реєстру щодо пам'яток, які розташовані на їхніх територіях.

Втім, в ході розгляду справи ані прокурором, ані позивачем, всупереч вимогам статті 33 ГПК України, доказів про те, що Кладовищу у встановленому порядку присвоєно статус історико-культурного заповідника, як це вказано в самій назві відповідача-1, не надали.

Разом з тим, на відміну від прокурора та позивача, відповідач-1 надав вичерпні докази, з яких вбачається, що Кладовище не являється заповідником державного або місцевого значення.

Зокрема, в адресованому Кладовищу листі Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради від 30.01.2013 № 12-13/19-235/34 чітко визначено, що Кладовище не являється заповідником державного або місцевого значення.

Статтями 203, 204 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки Кладовище не являється заповідником державного або місцевого значення, твердження прокурора та позивача про недійсність оскарженого договору, у зв'язку з тим, що Кладовище належить охороні виключно Держаною службою охороною, критеріями якої відповідач-2 як переможець торгів не відповідає, судом взагалі не аналізуються та визнаються голослівними та безпідставними.

Факт знаходження на території Кладовища могил письменниці ОСОБА_5 та письменника і громадського діяча ОСОБА_6, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як зазначено в письмових поясненнях прокурора, який брав участь у розгляді справи, не означає, що Кладовище являється історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що вартість запропонованих переможцем торгів згаданих вище послуг на 69729,60 грн. менше, ніж запропонував позивач, що позволило суттєво зменшити витрати територіальної громади м. Чернівці, пов'язані із охоронною Кладовища.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у решті позову належить відмовити за безпідставністю.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», з позивача в доход державного бюджету України слід стягнути судовий збір в сумі 1147,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. В частині вимоги про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів МКП "Історико-культурний заповідник" "Кладовище по вул. Зеленій", оформлене протоколом №2-о від 05.02.2013 про визнання найбільш економічно вигідною пропозицією ПП "Лігор Сік'юріті", визнання вказаного підприємства переможцем конкурсних торгів та акцепту його пропозиції припинити провадження на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України.

2. В частині вимоги про зобов'язання МКП "Історико-культурний заповідник" "Кладовища по вул. Зеленій" повторно провести оцінку пропозицій конкурсних торгів згідно із Законом України "Про здійснення державних закупівель" припинити провадження на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області судовий збір в розмірі 1147,00 грн. в дохід державного бюджету.

Суддя А. Паскарь