Постанова № 31315802, 13.05.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

9:45 год.

13 травня 2013 року справа № 2а-590/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Щедрова Є.В.,

представника відповідача: Макаренко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПАТ "Зангас-НГС", вул. Мала Морська, 34/3, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.11 р. № 0000011502/0 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000011502/0, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 14 січня 2011 р., визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати ПАТ "Зангас-НГС" судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

9:45 год.

13 травня 2013 року справа № 2а-590/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Щедрова Є.В.,

представника відповідача: Макаренко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПАТ "Зангас-НГС", вул. Мала Морська, 34/3, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.11 р. № 0000011502/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось закрите акціонерне товариство "Зангас-НГС", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Зангас-НГС" (далі - позивач, Товариство) (а. с. 213-214) до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) (а. с. 186-187), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2011 р. № 0000011502/0.

В обґрунтування вимог позивач вказав на наступне. Ним від постачальника була отримана податкова накладна і вказана в ній сума податку на додану вартість (далі - ПДВ) протягом декількох податкових періодів включалась до складу податкового кредиту. Правомірність таких дій Товариства вже була предметом судового розгляду і згідно рішень суду, позивач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, які за своїм змістом повторюють акт перевірки, в яких навів такі доводи: перевіркою Товариства встановлено факт розбіжності між сумою ПДВ у податковій накладній та сумою ПДВ задекларованій в уточнюючому розрахунку, а тому слід вважати, що сума ПДВ, яка включена Товариством до складу податкового кредиту не підтверджена податковою накладною і позивач не скористався своїм правом подати скаргу на постачальника, відповідно, він завищив податковий кредит і занизив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (а. с. 61-63).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, статтею 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Вирішуючи спір між сторонами, суд встановив наступні обставини, якім він надає таку правову оцінку.

В грудні 2010 р. ДПІ провела документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за уточнюючим розрахунком за грудень 2007 р., результати якої оформлені актом від 30 грудня 2010 р. № 5115/152-14/20919780 (далі - акт перевірки) (а. с. 34-39).

У висновку акту перевірки відповідач вказав про порушення Товариством ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6., п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.7. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час проведення перевірки, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2007 р. на суму 8405214,0 грн. та занижені податкові зобов'язання на суму 3546,0 грн.

На підставі акту перевірки 14 січня 2011 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000011502/0, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 3546,0 грн. і застосовувала штраф в розмірі 886,5 грн. (а. с. 33).

Як слідує із змісту акту перевірки і заперечень, єдиною обставиною, з якою відповідач пов'язує порушення Товариством податкового законодавства, є невідповідність між сумою ПДВ, яка міститься в податковій звітності позивача, зокрема в уточнюючому розрахунку і сумою цього податку, зазначеною в податковій накладній - на думку ДПІ, ці дві суми повинні повністю збігатись, а оскільки вони різні, така різниця не підтверджена податковою накладною.

Суд знаходить ці доводи відповідача помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

26 грудня 2007 р. постачальник позивача виписав податкову накладну № 1379-Т на поставку товару загальною вартістю 80001961,0 грн., з яких 13333660,20 грн. ПДВ (а. с. 32).

Сума ПДВ, визначена вказаною податковою накладною, декларувалась позивачем наступним чином:

- в лютому 2008 р. до складу податкового кредиту включено 2970102,79 грн.;

- в вересні 2008 р. до складу податкового кредиту включено 1722416,0 грн.;

- в жовтні 2008 р. до складу податкового кредиту включено 235927,0 грн.,

а всього 4928445,79 грн. (2970102,79+1722416+235927=4928445,79).

З приводу цих обставин спору між сторонами не існує, оскільки на них вказує як позивач, так і відповідач в акті перевірки, а в матеріалах справи мається відповідна податкова звітність Товариства (а. с. 15-25).

20 грудня 2010 р. позивач подав до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якій задекларував такі показники: рядок 8.5. збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 8405214,0 грн. і рядок 8.2. зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету - 3546,0 грн. (а. с. 8-10).

Оскільки відповідач встановив розбіжності між сумою ПДВ в податковій накладній (13333660,20 грн.) і сумою ПДВ в уточнюючому розрахунку (8405214,0 грн.), останній заперечив право позивача на включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 8405214,0 грн., що і потягло за собою заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 3546,0 грн.

Правомірність включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 8405214,0 грн. вже була предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі, за результатами розгляду якої 27 вересня 2011 р. Миколаївський окружний адміністративний суду прийняв постанову, якою скасував податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1024904,0 грн. і зменшення бюджетного відшкодування цього податку на суму 7380310,0 грн. Постанова суду першої інстанції за апеляційною скаргою ДПІ була переглянута Одеським апеляційним адміністративним судом, який своєю ухвалою від 28 листопада 2012 р. залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (а. с. 171-173, 197-203).

З правилами ст. 254 ч. 5 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, з приводу правомірності віднесення Товариством до складу податкового кредиту 8405214,0 грн. мається таке, що набрало законної сили рішення суду, в якому визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ, якими були збільшені податкові зобов'язання і зменшено бюджетне відшкодування.

Враховуючи, що нарахування Товариству 3546,0 грн. і застосування штрафу в розмірі 886,5 грн., які є предметом спору в цій справі, є наслідком невизнання ДПІ за позивачем права на віднесення до податкового кредиту 8405214,0 грн. (різниця між кредитом і зобов'язаннями), а рішеннями судів підтверджено правомірність дій позивача із формування податкового кредиту з урахуванням 8405214,0 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Не може бути підставою для відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні і збільшенні податкового зобов'язання з ПДВ факт розбіжності між даними податкової накладної та податкової звітності - позивач має накладну, яка визначає загальну суму ПДВ в розмірі 13333660,20 грн., суми цього податку ним віднесені до податкового кредиту, але не одночасно, а протягом декількох податкових періодів і Закон України "Про податок на додану вартість" не містив обмежень для платника податків на такі дії.

З приводу заперечень відповідача про необхідність отримання позивачем від постачальника окремої податкової накладної на суму 8405214,0 грн., суд знаходить їх безпідставними, оскільки в такому випадку позивач матиме 2 податкові накладні, загальна сума ПДВ за якими буде більше фактичної сплати податку, адже податкова накладна від 26 грудня 2007 р. № 1379-Т із сумою ПДВ 13333660,20 грн., вже включає в себе ПДВ в розмірі 8405214,0 грн.

Як безпідставні суд оцінює і посилання відповідача на ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість", яка на думку ДПІ встановлює порядок часткового відображення у податковому кредиті сум ПДВ, адже вказана норма визначає, що у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5, тобто ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.2. Закону регулює не порядок часткового відображення у податковому кредиті чи податковій звітності сум ПДВ, як то помилково вважає відповідач, а передбачає правила відображення у податковій накладній операцій, які в силу приписів Закону звільнені від оподаткування, а тому її застосування відповідачем до спірних правовідносин невірне.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією від 1 лютого 2011 р. (а. с. 3), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000011502/0, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 14 січня 2011 р., визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати ПАТ "Зангас-НГС" судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

17 травня 2013 р.

Суддя А. О. Мороз