Рішення № 31315421, 29.04.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/27109/2012

Провадження №2/761/2534/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року до Шевченківського районного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(далі - відповідач, ПАТ Альфа-Банк») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що 02.11.2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачем було укладено іпотечний договір № 800002457-И(далі - іпотечний договір). Цим же договором було накладено заборону на відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Користуючись своїм правом передбаченим п. 4.3.2 Договору, позивачі повністю виконали основне зобов'язання, а саме повернули наданий відповідачем їм кредит, достроково. 07.07.2008 року відповідач надав позивачам довідку про те, що позичальник ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору № 800002457 від 02.11.2007 року отриманому в ЗАТ «Альфа-Банк» не має. Позивачі, користуючись правом власності на нерухоме майно, у зв'язку із складним фінансовим становищем, вирішили укласти договір міни квартир з доплатою, а саме, передати у власність іншій особі квартиру АДРЕСА_1 та прийняти від особи у власність квартиру меншу, ніж позивачів, за адресою: квартира АДРЕСА_2 14.10.2011 року за розпискою ОСОБА_1 прийняла від власника квартири АДРЕСА_2 завдаток в розмірі 1500 доларів США. За цією розпискою загальна доплата по обміну квартир складала 16500 доларів США. 03.12.2011 року позивач та інша особа по договору міни квартир, після виконання всіх необхідних дій, звернулися до приватного нотаріуса для укладання договору міни квартир, проте, при укладенні договору міни, нотаріус перевіривши реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, повідомив що на квартиру АДРЕСА_1 накладено обтяження. Як зазначають позивачі, інша сторона по договору міни негайно повідомила позивачів про свою відмову в укладенні договору міни квартир, пояснивши, що не бажає укладати правочинів стосовно сумнівної квартири на яку з невідомих причин накладено обтяження і попросив повернути йому суму завдатку, яка була отримана за розпискою. Згідно рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.09.2012 року ОСОБА_1 повинна сплатити ОСОБА_5 - особі по договору міни 11989,50 грн. та судові витрати у розмірі 3295,50 грн.

Оскільки,відповідач не виконав свого обов'язку щодо звернення до реєстратора про виключення з реєстру запису про обтяження предмета іпотеки після припинення іпотеки, позивач на підставі ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України просять стягнути з відповідача 16 500 доларів США, що складає 131 884,50 грн. та 3 295,50 грн. витрат понесених у зв'язку з розглядом судового процесу в Апеляційному суді міста Києва. Крім того, позивачі просять стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.12.2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.04.2013 року, ОСОБА_1, представник позивачів ОСОБА_6 підтримали позов з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Мосійчук О.В. у судовому засідання заперечував проти позову з тих підстав, що ст. 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди, враховуючи, що між позивачем та відповідачем існували договірні зобов'язання, на підставі даної статті не може бути відшкодована шкода. Представник зазначав, що позивачами не вжито достатніх підстав, щоб запобігти можливих ризиків. Крім того, посилався на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.09.2012 року відповідно до якого, сторони лише домовилися укласти договір та сплачений в рахунок виконання договору платіж визнається авансовими, а тому даний платіж не можна визначити як збитки у розумінні ст. 22 ЦК України. Зазначав і те, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника позивачів, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.10.1999 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.10.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2(а.с. 14-16).

Як вбачається з рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.09.2012 року, у 2007 році між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» був укладений Кредитний договір у зв'язку з чим було накладено обтяження на квартиру ОСОБА_1

02.11.2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачем було укладено іпотечний договір № 800002457-И(а. с. 8-12).

Як вбачається з довідки від 07.07.2008 року виданої відповідачем ОСОБА_1, заборгованості по кредитному договору № 800002457 від 02.11.2007 року отриманому в ЗАТ «Альфа-Банк» позичальник не має(а. с. 13).

Відповідно до п. 4.2.3 Іпотечного договору, іпотекодержатель зобов'язаний не пізніше 10(десяти) днів після припинення іпотеки, що виникла згідно з цим Договором, надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення с Реєстру запису про обтяження предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 03.12.2011 року, відповідач вимоги п. 4.2.3 Іпотечного договору не виконав, не надіслав реєстратору письмове повідомлення про виключення с Реєстру запису про обтяження предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_2

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.09.2012 року, 14.10.2011 року між сторонами по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було досягнута усна домовленість про укладення в майбутньому договору міни квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_5, та квартиру АДРЕСА_1(а. с. 33-36).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження домовленості, ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1500 доларів США від загальної суми доплати в розмірі 16 500 доларів США, що підтверджується копією розписки(а. с. 17).

Як зазначають позивачі та вбачається з рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.09.2012 року, 03.12.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до приватного нотаріуса ОСОБА_8 для посвідчення договору міни, але під час оформлення документів з'ясувалося, що на квартиру, де проживає ОСОБА_1, накладено обтяження, згідно кредитного договору № 800002457 від 02.11.2007 року.

Як зазначають позивачі, інша сторона по договору міни негайно повідомила позивачів про свою відмову в укладенні договору міни квартир, пояснивши, що не бажає укладати правочинів стосовно сумнівної квартири на яку з невідомих причин накладено обтяження і попросив повернути йому суму завдатку, яка була отримана за розпискою.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити те, що позивачі в обґрунтування відмови інших осіб в укладенні договору міни з вищезазначених підстав, не надали жодних належних та допустимих доказів.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 добровільно відмовилася повернути ОСОБА_5 суму авансу за розпискою від 14.10.2011 року, яка становила 11 989,50 грн.(1500 дол. США), згідно рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.09.2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_5 11 989,50 грн. авансового платежу та 3295,50 грн. судових витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази причинного зв'язку між протиправною поведінкою ПАТ «Альфа-Банк» та збитками на які посилаються позивачі у позовній заяві. А саме, позивачі не надали суду належних та допустимих доказів, що ОСОБА_5 та члени його сім'ї відмовилися укладати договір міни через те, що на момент укладення договору міни, а саме, 03.12.2011 року, на квартиру позивачів було накладено обтяження банком.

Слід зазначити те, що позивачами не заявлялося клопотань з приводу виклику свідків. В свою чергу суд розглядав цивільну справу на підставі доказів сторін і в межах заявлених вимог.

Крім того, з рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.09.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 16.12.2011 року, разом із членами сім'ї з'явилася до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори для укладення Договору міни, але ОСОБА_5 не з'явився.

Приймаючи до уваги вищевикладене, спростовуються доводи позивачів, що 03.12.2011 року інша особа по договору міни, а саме, ОСОБА_5 відмовився укладати договір міни, оскільки 16.12.2011 року, знаючи про відмову ОСОБА_5 від укладення договору міни, позивачам не було необхідності з'являтися до нотаріуса для укладення Договору міни.

З приводу посилань позивачів на ст. 1166 Цивільного кодексу України, суд погоджується з доводами відповідача, що положення даної статті не можуть бути застосовані судом до договірних зобов'язань. На думку суду, між сторонами існували договірні відносини на підставі кредитного договору та іпотечного договору.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до приписів ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не надано достатніх доказів про те, що позивач зазнав втрат немайнового характеру, а також те, що дії відповідача вимагали від нього додаткових зусиль для організації їх життя, втрати нормальних життєвих зв'язків, крім того, позивачами не доведено причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, а тому не знаходить підстав для задоволення вимог позивачів в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя