Постанова № 31314849, 15.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-10478/12/0170/2

15.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Карпової І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг"- Боровкова Аліна Віталіївна, довіреність № б/н від 19.10.11

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг"- Твердюков Євген Миколайович, довіреність № 30.08.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м .Євпаторії АР Крим Державної податкової служби- Винятинський Максим Сергійович, довіреність № 5404/10-024 від 12.11.12

розглянувши матеріали справи № 2а-10478/12/0170/2 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг" та Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 29.10.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг" (вул. Інтернаціональна, буд.117 офіс.4,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97403)

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова 2 Б,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.12 позов задоволено частково.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.12 року в частині відмови в задоволені частини позовних вимог та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволені частини позовних вимог. Апелянт наголошував, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем надані усі необхідні документи для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між контрагентами та у податкового органу не було підстав для висновку, про невиконання КП "Альянс" робіт по договорам №04/02/2011-2 від 04.02.2011 р., № 09/08/2010 від 09.08.2010 р. , № 18/10/2010 від 18.10.2010 р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг"

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на ті обставини, що судом першої інстанції було не вірно застосовано норми діючого законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Працівниками відповідача проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 30.08.2012 р. був складений акт №1292/22-01\30274164.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1, ст.44, п.138.1, п.138.2. , п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139 ст.139 Податковго кодексу України , що спричинило донарахування податку на прибуток підприємства на суму 109571 грн., порушення п. 1.7, ст.1, п. 4.1, п.4.2. ст.4, п.п. 7.2.1., п.7.2., п.п.7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 112453 грн.

За результатами матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 18.08.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0001252302, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 109571 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 9949,25 грн., № 0001262302 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 112453 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7614,25 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг" підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2009 р.- грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).

Відповідно до п.1.4. ст.1 цього Закону під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено , що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - березні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно зп. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №1292/22-01\30274164 від 30.08.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені КП "Альянс" під час проведення розрахунків за послуги , яки надавались на виконання укладених сторонами договорів. Відповідач наполягав на тому, що діяльність КП "Альянс" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. Крім того на думку податкового органу позивачем до складу валових витрат віднесені кошти , витрачені на оплату вартості послуг, нібито наданих КП "Альянс" , яки не використовувались в подальшому у власній господарській діяльності позивача.

До матеріалів справи залучена копія договору № 17012011/1 на будівельно - оздоблюванні та ремонтні роботи, який 17.01.2011 р. укладений з КП "Альянс". Предметом зазначеного договору було здійснення будівельних та ремонтних робіт в офісі платника податків, розташованому за адресою : м.Євпаторія, вул.Інтернаціональна117.

Позивачем надані копії оформлених КП "Альянс" податкової накладної №214 від 31.01.2011 р., рахунку - фактури № 308 від 31.01.2011 р. , підписаного сторонами акту здачі - приймання робіт, довідки про вартість виконання будівельних робіт за січень 2011 р.

При вивчені наведених документів встановлено, що КП "Альянс" на виконання умов договору № 17012011/1 на будівельно - оздоблюванні та ремонтні роботи від 17.01.2011 р. виконані будівельні та ремонтні роботи на суму 162000 грн. ( в тому числі ПДВ 27000 грн.) .

Позивачем надані документи, яки підтверджують облік коштів у розмірі 135000 грн., витрачених на поліпшення своїх основних фондів - офісу, розташованого за адресою : м. Євпаторія, вул.Інтернаціональна117, відповідно до вимог чинного законодавства, поступової амортизації цих витрат в порядку, передбаченому ст. ст. 144 - 146 ПК України. Відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надано доказів, яки спростовували б наведені вище твердження позивача.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки суми, сплачені платником податків КП "Альянс" в період часу, що перевірявся, за виконанні ним роботи по ремонту приміщення офісу , розташованого за адресою : м.Євпаторія, вул.Інтернаціональна117, не включались першим до складу його валових витрат за відповідні періоду часу, в наслідок чого висновок податкового органу про завищення валових витрат по цим операціям, зроблений в акті перевірки, №1292/22-01/30274164 від 30.08.2012 р. не відповідає фактичним обставинам.

При цьому, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах перевірки доказів встановлення факту невиконання КП "Альянс" ремонтних робіт в офісі позивача , розташованом за адресою : м.Євпаторія, вул.Інтернаціональна117, то висновки податкового органу про безпідставність включення сум ПДВ , сплачених першому за виконані ним роботи, до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди є такими , що зроблені на підставі припущень, без з'ясування дійсних обставин справи.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог мотивована тим, що позивачем не надані звіті про маркетингові, інформаційні і консалтингові послуги, виконанні КП "Альянс" в період часу, що перевірявся, а також, наданий позивачем звіт щодо аналізу та маркетинговим дослідженням ринку вугілля України не може бути доказом виконання КП "Альянс" робіт по договорам №04/02/2011-2 від 04.02.2011 р., № 09/08/2010 від 09.08.2010 р. , № 18/10/2010 від 18.10.2010 р . Також, суд першої інстанції виходив з того, що вивчивши статут позивача, зазначені в довідці № 44-107-34-28 з ЄДРПОУ види його діяльності за КВЕД, суд першої інстанції вважає недоведеним факт необхідності проведення такого аналізу для забезпечення його господарської діяльності.

Судова колегія зазначає, що позивач в період часу, що перевірявся відніс до складу валових витрат суми коштів , сплачених КП "Альянс", за проведені ним маркетингові дослідження на виконання укладених між сторонами договорів, при цьому перерахований ним ПДВ був віднесений до податкового кредиту.

До матеріалів справи залучені копії договору на проведення маркетингових досліджень ринку вугільної промисловості України №04/02/2011-2 від 04.02.2011 р., договору на проведення маркетингових, інформаційних та консалтингових послуг № 09/08/2010 від 09.08.2010 р. , договору на проведення маркетингових, інформаційних та консалтингових послуг № 18/10/2010 від 18.10.2010 р. , предметом яких було виконання КП "Альянс" маркетингових послуг.

Позивачем також надані копії податкової накладної № 2989 від 26.06.2010 р., рахунку - фактури №СФ-3061 від 09.08.2010р., акту № 2989 здачі-приймання робіт (послуг ) , якими підтверджено виконання КП "Альянс" робіт (надання послуг) на суму 182720 грн. ( в тому числі ПДВ 30453,33 грн.), копії рахунку фактури від 18.10.2010 р., акту здачі-приймання робіт (послуг ) від18.10.2010 р. , податкової накладної №3896 від 29.10.2010 р., якими підтверджено виконання КП "Альянс" робіт (надання послуг) на суму 200050 грн. ( в тому числі ПДВ 33341,67 грн.), копії рахунку фактури від 30.12.2010 р.., акту виконаних робіт від 30.12.2010 р., податкової накладної №4805 від 30.12.2010 р. , якими підтверджено виконання КП "Альянс" робіт (надання послуг) на суму 160000 грн. ( в тому числі ПДВ 26666,67 грн.) , докази перерахування наведених вище сум ( в тому числі ПДВ) КП "Альянс" .

В якості доказів виконання робіт КП "Альянс" по наведеним вище договорам позивачем надана копія звіту щодо аналізу та маркетинговим дослідженням ринку вугілля України.

В акті перевірки №1292/22-01/30274164 від 30.08.2012 р. зазначено , що позивачем не надані звіті про маркетингові, інформаційні і консалтингові послуги, виконанні КП "Альянс" в період часу, що перевірявся.

Проте, позивачем до суду апеляційної інстанції надані звіти про маркетингові, послуги, виконанні КП "Альянс" від 19.05.2010 року та від 01.04.2010 року.

Також, судова колегія зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився факт здійснення позивачем господарської діяльності, пов'язаної з розповсюдженням промислового обладнання для підприємств вугільної та гірничої промисловості України, оскільки найбільшу питому вагу у структурі податкових зобов'язань позивача склали податкові зобов'язання від здійснення продажу конвеєрної стрічки підприємствам вугільної промисловості України, зокрема, ТОВ "Інтер-Інвест-вугілля", ДП "Донбассантрацит", "Львіввугілля", ВАТ "Укрвуглебуд", ДП "Шахтарськантрацит", ВП "Шахтарськантрацит", "Шахта Шахтарська Глибока".

Судова колегія відмічає, що сума від реалізації товарів промислового призначення ПАТ "Укрвуглебуд" в 2010році склала 1330246,00грн., в 2011році-4013619,17грн., ТОВ "Інтер-Інвест-вугілля" в 2010році-610759,00грн., ТОВ "Трейд-Груп-Мар" в 2010році-331200,00грн., ПАТ "Донецькторгмаш" в 2011році-1196370,00грн., ПВП "Гірняк-95" в 2011році-54846,00грн., ТОВ "Компанія МАКС" в 2011році- 1896355,00грн., ТОВ "Олвін Інвест" в 2011році-3394409,20грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в 2011 році був визнаний Національним бізнес рейтингом "Лідер галузі" лідером галузі за основним видом діяльності КВЕД 51.87.0 - Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, що підтверджено відповідним сертифікатом.

Отже судом першої інстанції були не в повній мірі досліджені обставини справи стосовно господарської діяльності, зокрема, що позивач є офіційним дилером деяким європейських виробників товарів промислового призначення: Польщі, Нідерландів,Бельгії для чого позивачу видані на підставі відповідних договорів відповідні дилерські довіреності, що призвело до помилкового висновку про те, що з аналізу статуту позивача, довідки з ЄДРПОУ в частині визначених КВЕД є недоцільним такий аналіз для забезпечення його господарської діяльності.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено протиправність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №1292/22-01/30274164 від 30.08.2012 р. , щодо необґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, перерахованих позивачем в період часу , що перевірявся, КП "Альянс" при здійсненні розрахунків за послуги , надані на виконання договорів №04/02/2011-2 від 04.02.2011 р. , № 09/08/2010 від 09.08.2010 р., №18/10/2010 від 18.10.2010 р., безпідставності віднесення до складу витрат кошти, перерахованих КП "Альянс", по зазначеним вище договорам.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 18.09.2012 р. № 0001252302 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 106817,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 9701,25 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 18.09.2012 р. № 0001262302 в частині нарахування податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 85453,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5724,25 грн. та прийняття нової постанови в цій частині..

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг" задовольнити.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.12. по справі № 2а-10478/12/0170/2 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 18.09.2012 р. № 0001252302 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 106817,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 9701,25 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 18.09.2012 р. № 0001262302 в частині нарахування податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 85453,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5724,25 грн.

3. Прийняти нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 18.09.2012 р. № 0001252302 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 106817,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 9701,25 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 18.09.2012 р. № 0001262302 в частині нарахування податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 85453,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5724,25 грн.

6. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.12. по справі № 2а-10478/12/0170/2 залишити без змін.

7. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим (р/р 31210206784002) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг" (ЄДРПОУ 3027464) 2146,00 грн. судового збору з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

8. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополя (р/р 31217206781001) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комірційне підприємство Кримторг" (ЄДРПОУ 3027464) 1073,00 грн. судового збору з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко