Ухвала суду № 31314121, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К/9991/47880/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.08.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012

у справі № 2а-0770/738/11 (123231/11/9104)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.08.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 , задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» (надалі - позивач, ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад») до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року № 0000242340/0 в частині зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2010 року на суму 36 156 грн. та за грудень 2010 року на суму 388 330 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна операція по ввезенню на митну територію України на умовах оперативного лізингу підпадає під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в режимі імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розрахунку, поданого позивачем 16 грудня 2010 року до податкового органу, сума бюджетного відшкодування ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад» за листопад 2010 року становить 441 303,00 грн.

На виконання приписів п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 441 303,00 грн.

У відповідності до розрахунку суми бюджетного відшкодування, поданого позивачем 17 січня 2011 року, сума бюджетного відшкодування за грудень 2010 року становить 884 957,00 грн., на повернення якої позивачем подано заяву.

15 лютого 2011 року Мукачівською ОДПІ Закарпатської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку фінансового-господарської діяльності ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року та за грудень 2010 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в розмірі 36 156 грн. та за грудень 2010 року в розмірі 389 948 грн. Результати перевірки викладені в акті від 15 лютого 2011 року № 204/23-01/14307452.

На підставі вищевказаного акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242340/0 від 18 лютого 2011 року, яким позивачу зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2010 року на загальну суму 426 104,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад» (орендар) укладено договір оренди обладнання з фірмою EPCOS Elektronikai Alkatresz Kft. (орендодавець) від 06 листопада 2009 року № 261, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно виключно з єдиною метою: виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини від 06 листопада 2009 року № 260 та сплачує йому за користування орендну плату в розмірі 100 Євро в місяць незалежно від вартості всього майна. Термін оренди складає 3 роки, орендар не має права власності на майно, він має лише право користуватися ним на умовах цього договору.

ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад» (орендар) укладено договір оренди обладнання з фірмою «VT IMS Ktf.» (орендодавець) від 20 лютого 2009 року № 251, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно виключно з єдиною метою: виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини від 20 лютого 2009 року № 250 та сплачує йому за користування орендну плату в розмірів 1000 Євро в місяць не залежно від вартості всього майна. В пп. 5.1 розділу 5 даного договору зазначено, що юридичний власник є та завжди залишатиметься єдиним та виключним власником майна; орендар не має права власності на майно, він лише має право користуватися ним на умовах договору.

У жовтні 2010 року позивачем імпортовано обладнання згідно ВМД № 7583 від 07.10.2010, ВМД № 7989 від 18.10.2010. Сума податку на додану вартість, сплачена митним органам, складає - 11 902,33 грн. У листопаді 2010 року позивачем імпортовано обладнання згідно ВМД № 1028 від 10.11.2010, ВМД № 1652 від 22.11.2010. Сума податку на додану вартість, сплачена митним органам, складає - 386 042,67 грн.

Статтею 185 Митного кодексу України визначено, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення).

Згідно ст. 188 Митного кодексу України імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

У відповідності до ст. 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Суд першої інстанції встановив, що переміщення товару було здійснено в митному режимі імпорту і відповідає всім умовам, визначеним ст. 189 Митного кодексу України.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи із змісту наведених положень, ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Отже, правовий аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави дійти висновку про те, що ввезення імпортного майна (в тому числі, об'єкту лізингу) для його використання на митній території України, є об'єктом оподаткування та має наслідком нарахування і сплату податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сплачено до бюджету суми податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджено оформленими належним чином вантажними митними деклараціями (а.с.31-60).

Підсумовуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що спірна операція по ввезенню на митну територію України на умовах оперативного лізингу обладнання підпадає під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в режимі імпорту, що підтверджує право платника на збільшення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість та подальше включення сплачених позивачем сум податку на додану вартість до складу від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 у справі № 2а-0770/738/11 (123231/11/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.