Рішення № 31313334, 17.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2013 р.Справа № 916/873/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідачів: 1. не з'явились;

2. не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо";

до відповідачів: 1. Державного підприємства "Одеська залізниця";

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком";

про стягнення 1932 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів -Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком", згідно якої просить суд стягнути з відповідачів пропорційно ступеня їх вини вартість нестачі вантажу у розмірі 1932 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений 15 лютого 2012р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „ДОНПОСТАВКА АПБ" договір поставки №1.26, на підставі якого відправник - ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" відправив на адресу позивача по залізничній накладній №52269271 від 21.09.12р. , в вагоні №60494820 ПВ вугілля Антрацит у кількості 70000кг. При цьому, позивач зазначає, що вході перевезення вантажу, на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено недостачу вантажу у розмірі 2800 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в зв'язку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 1932 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2013р. суддею Невінгловською Ю.М. було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.13р., приймаючи до уваги, що суддя Невінгловська Ю. М. з 22.04.2013р. перебувала на лікарняному, справу №916/873/13, на підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області Новікової Р.Г. від 22.04.2013р., було передано на розгляд судді Гуляк Г. І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.13р., приймаючи до уваги, що суддя господарського суду Одеської області Невінгловська Ю.М. вийшла з лікарняного, згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 29.04.2012р., справу №916/873/13 передано на розгляд судді Невінгловської Ю. М. та призначено розгляд справи на 17.05.13р.

Позивач у судове засідання 17.05.13р. не з'явився, між тим про дату, час та місце проведення засідання суду повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал.(а.с. 33, 63,64)

Відповідач - ДП "Одеська залізниця" у судове засідання також не з'явився, але як вбачається з наявних в матеріалів справи документів, 22.04.13р. надав до канцелярії господарського суду Одеської області відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №13091/2013) відповідно до якого проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд у позові відмовити у повному обсязі. При цьому ДП „Одеська залізниця" зробила власний розрахунок вартості нестачі вантажу, згідно якого сума нестачі склала також 1932 грн., але ДП „Одеська залізниця" посилається, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа вантажовідправника, та зазначає про те, що в матеріалах справи наявний документ, а саме рахунок-фактура №СФ-0010099 від 21.09.12р., де постачальником зазначено ТОВ „Донпоставка АПБ", яке не є вантажовідправником, тому ДП „Одеська залізниця" зазначає, що вартість однієї тонни вантажу, яка вказана в позовній заяві, не може бути визнана залізницею за дійсну вартість, по якій вантаж відправлений вантажовідправником.

Відповідач - ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" у судове засідання також не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судової ухвали, які наявні у матеріалах справи. (а.с. 34,65) Разом з тим, 29.04.13р. від ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" до канцелярії господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №13846/2013), в якому відповідач зазначає, що проти позову заперечує, з наступних підстав: відповідно до залізничної накладної №52269271 від 21.09.12р. в напіввагоні №60494820 станцією Красний Луч Донецької залізничної дороги було прийнято вугілля марки АМ у кількості 70 000 кг.(нетто), на піввагон №60494820 переважно на станції Красний Луч і прийнято до перевезення після огляду вагону робітником вагонної служби, тобто в справному стані і залізниця - Перевізник - прийняла вантаж вагою, зазначеною в залізничній накладній без зауважень. Отже, ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" вважає, що ними, як вантажовідправником вжиті такі заходи щодо забезпечення транспортабельності і схоронності вантажу під час його перевезення, як розрівняння і ущільнення вугілля, як ущільнення зазорів нижніх люків, як маркування вантажу і після здійснення вищеперелічених заходів щодо забезпечення транспортабельності вантажу, вантаж був зданий до перевезення залізницею, у зв'язку з чим, ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" просить суд відмовити у задоволенні позову ДП „Одеська залізниця", у зв'язку з необґрунтованістю, а також просить суд припинити провадження у справі відносно ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком".

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд встановив:

15 лютого 2012 р. між ПрАТ "Вінницяоблпаливо" (надалі - покупець) та ТОВ „Донпоставка АПБ" (надалі - постачальник) укладено договір №1.26 (надалі -договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується відвантажити вугілля з якісними показниками, в асортименті та по цінам, визначених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти його згідно існуючих нормативних документів та оплатити.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що у випадку виявлення нестачі вугілля, „Постачальник" зобов'язаний надати довідку або рахунок вантажовідправника про кількість та вартість відвантаженого вугілля, а також документи, які підтверджують власність „Постачальника" на поставлене вугілля протягом 14 робочих днів з моменту отримання вимоги (претензії) від „Покупця". У випадку не представлення цих документів у вказаний термін, вантаж приймається по фактичній кількості, визначеній комерційним актом залізниці по встановленій формі. Якщо в залізничній накладній буде відсутнє посилання на причетність „Постачальника" до даної відправки, розмір нестачі вугілля відшкодовується „Постачальником".

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна вугілля, що поставляється за цим договором встановлюється на умовах станція перевізник, отже вугілля марки АМ (13-25), зольність 11%, волога 6%, вартість якого складає 1150 грн. за тонну.

21.09.12р. зі станції відправлення зі станції відправлення Красний Луч Донецької залізниці ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" (відправник) у вагоні №60494820 відправило на адресу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" (одержувач) вантаж - антрацит у кількості 70 000 кг, що підтверджується залізничною накладною №52269271.(а.с. 10)

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що антрацит завантажений у вагон навалом засобами вантажовідправника, нижче бортів, у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3,4, 7, 8 гл. 1 дод. 14 до СМГС гл. 2 пар. 3-5.

Згідно Акту загальної форми станції Знам'янка №28953 від 24.09.12р. стосовно вагону №60494820 ПВ встановлено, що при прибутті потягу після зваження на тензовагах системи відеонагляду у вагоні № 60494820 ПВ виявлена різниця у вазі за протоколом 90 300 кг по натурному листу - 94 000 кг, різниця у вазі - 3700кг. На поверхні вантажу наявна виїмка, теча вантажу відсутня. В вагоні глухі торцеві стінки люка щільно закриті.

Відповідно до Акту загальної форми станції Знам'янка №28977 стосовно вагону №60494820 ПВ встановлено, що при прибутті вантажу виявлено навантаження навалом нижче бортів, розмір навантаження відносно висоти бортів не зазначен, вантаж маркован вапном. Фактично навантаження вантажу навалом нижче бортів вагона 200 мм. На поверхні вантажу маються виїмки над 1,2,3,4,5 люками праворуч довжиною 7800мм, шириною 1500мм, глибиною 250 мм. Каток не застосовувався, вантаж маркован вапном. У місцях виїмки маркування відсутнє, існує доступ до вантажу, течі вантажу немає, глухі торцеві стінки люка щільно закриті, об'єм кузова 73 м3. Вагон відчеплен та затриманна ваги перевірку

Як встановлено комерційним актом серія АА№022844/759/4 від 25.09.12р., на станції Знам'янка Одеської залізниці при прибутті потягу було здійснено зважування вагону №60494820 ПВ на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 14.05.12р., внаслідок чого виявилось, що брутто 90100 кг, тара з документа 22900кг, нетто 67200 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2800 кг. Крім того, зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась, вантаж якого недостає в вагоні вміститись міг.

30.09.2012р. вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості нестачі вантажу з вантажовідправника і вантажоперевізника.

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахування норми недостачі 2% маси нетто вантажу (вантаж завантажений у вологому стані), становить 1400 кг, а її вартість 1932 грн. виходячи із вартості вантажу 1380,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ та без врахування залізничного тарифу, що встановлена у рахунку-фактурі ТОВ „Донпоставка АПБ" від 21.09.12р. №СФ-001099, згідно з яким, постачальниваниажу є ТОВ „Донпоставка АПБ".

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до п. 3, 4, 7, 8 глави 1 Додатку 14 СМГС, глави 2 п. 3-5 Технічних умов та відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу.

Параграфи 3-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що при завантаженні вантажу у вагони вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Одеською залізницею не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складені акти загальної форми та комерційний акт, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 2800 кг, а також обставини щодо наявності виїмки вантажу, доступу до нього та можливості вміщення цього вантажу у вагоні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини справи є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Отже, з огляду на ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Також, п. 13 Листа Вищого господарського суду, від 29.11.2007, № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" встановлено, що згідно з пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника).

Отже, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо визначення недостачі вантажу у сумі 1932 грн. (у т.ч. ПДВ) з урахуванням норми природної втрати 2% та граничного розходження визначення маси нетто зазначеної в перевізних документах, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "Вінницяоблпаливо" з покладенням відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 1932 грн. на ДП "Одеська залізниця".

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та ДП "Одеська залізниця".

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, п/р 26003000001 в АБ "Експрес-банк" Одеська філія, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, ід. код 01880670) 1932/одна тисяча дев'ятсот тридцять дві/грн. вартості нестачі вантажу, 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційна компанія "Інтерком" - звільнити від відповідальності.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.05.2013р.

Суддя Невінгловська Ю.М.