Рішення № 31312494, 16.05.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 рокуСправа № 912/402/13-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/402/13-г

за позовом прокурора м. Кіровограда, м. Кіровоград

до відповідачів:

- фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

- фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кіровоград

- Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним договору суборенди землі, повернення земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від відповідача (Кіровоградської міської ради) - Покаленко В.В., довіреність №364-мр/зв від 11.04.2012р.,

в судовому засіданні брав участь прокурор прокуратури м. Кіровограда - Драганова Г.Г., посвідчення №001945 від 30.08.2013р.

Прокурор м. Кіровограда звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням пояснення прокурора від 16.05.2013 № (12-61)3955) про визнання незаконним та скасування п. 183 рішення Кіровоградської міської ради №1592 від 08.12.2005р. "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин", визнання недійсним договору оренди землі №83, укладеного 06.03.2006р. між Кіровоградською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ПП ОСОБА_1 або відповідач 1), зареєстрованого у Державному реєстрі земель за №34 від 21.03.2006р., визнання недійсним договору суборенди землі, укладеного 01.09.2006р. між ПП ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 (надалі - ПП ОСОБА_2 або відповідач 2), зареєстрованого у Державному реєстрі земель за №10/34 від 12.10.2006р. та повернення на користь Кіровоградської міської ради земельної ділянки площею 5999, 98 кв. м. по АДРЕСА_2 в стані, не гіршому порівняно з тим, яким орендар одержав її в оренду, звільнену та придатну до використання за цільовим призначенням іншим особам відповідно до п. 7 договору суборенди землі від 01.09.2006р.

Відповідач 1 та відповідач 2 відзив на позов не надали, позовні вимоги не заперечили, в судовому засіданні участі не брали, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду даної справи, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень від 30.04.2013р. (а. с. 102).

При цьому господарський суд враховує приписи п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом, та приписи п. 4.1.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року №1149, яким визначено, що нормативні строки пересилання простої місцевої письмової кореспонденції складає 3 дні, пріоритетної письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку складає 2 дні (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку). Відповідно до пункту 4.2. зазначених нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

За викладених обставин, господарський суд вважає, що відповідач 1 та відповідач 2 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Кіровоградська міська рада (надалі - відповідач 3) вимоги прокурора визнала в повному обсязі.

Справа розглядається на підставі наявних матеріалів на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2005 р. на сімнадцятій сесії четвертого скликання Кіровоградською міською радою прийнято рішення №1592 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" (надалі - рішення №1592, а. с. 13). Пунктом 183 цього рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надано ПП ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельну ділянку площею 5999,98 кв. м. (в тому числі по угіддях: 3954,52 кв. м. землі, які використовуються в комерційних цілях, 2045,46 кв. м. відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом) по АДРЕСА_2 під розміщення торговельного центру та автомобільної мийки за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом 123 рішення вісімнадцятої сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання №1757 від 28.02.2006 р. "Про регулювання земельних відносин" внесено зміни до пункту 183 рішення Кіровоградської міської ради №1592 доповнено його наступним : "з правом суборенди".

06.03.2006 р., на підставі рішення №1592, між Кіровоградською міською радою та ПП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №83 (надалі - договір оренди землі), за умовами якого Кіровоградська міська рада передала в оренду ПП ОСОБА_1 на 49 років земельну ділянку площею 5999,98 кв. м. (в тому числі по угіддях: 3954,52 кв. м. землі, які використовуються в комерційних цілях, 2045,46 кв. м. відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом) по АДРЕСА_2 для розміщення торговельного центру та автомобільної мийки.

Пунктом 5 договору оренди землі передбачено, зокрема, цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Даний договір зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 березня 2006 року за №34.

14.04.2006 р. відповідачем 1 та відповідачем 3 було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21 березня 2006 року №34 (надалі - додаткова угода від 14.04.2006 р.), відповідно до якої пункт 1 договору оренди землі викладено в наступній редакції: "Орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 08 грудня 2005 року №1592 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" надає (з правом суборенди), а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення торговельного центру та автомобільної мийки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 в м. Кіровограді. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку".

Проте, додаткова угода від 14.04.2006 р. не пройшла державну реєстрацію. А тому в силу вимог ст. ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент укладення додаткової угоди) та ст. ст. 640, 654 Цивільного кодексу України така угода не набрала чинності.

В подальшому 01.09.2006 р. між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 укладено договір суборенди землі (надалі - договір суборенди, а. с. 17-20). За умовами цього договору в суборенду відповідачу 2 передано на строк до 14 березня 2055 року земельну ділянку площею 5999,98 кв. м. (в тому числі по угіддях: 3954,52 кв. м. землі, які використовуються в комерційних цілях, 2045,46 кв. м. відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом) по АДРЕСА_2 в м. Кіровограді для розміщення торговельного центру та автомобільної мийки.

Згідно з п. 5 договору суборенди цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Договір суборенди зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 жовтня 2006 року за №10/34.

Спірна земельна ділянка передана в суборенду ПП ОСОБА_2 за актом про передачу та прийом земельної ділянки (в натурі) від 01.09.2006 р. (а.с.171).

За висновком прокурора м. Кіровограда, який ґрунтується на матеріалах перевірки, пункт 183 рішення №1592 та зміст вищезазначених договорів оренди землі та суборенди суперечать вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи спір в частині визнання незаконним та скасування п. 183 рішення №1592, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до вимог п. б ч. 1 ст. 58 Земельного Кодексу України землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, належать до земель водного фонду належать.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Земельного Кодексу України здовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Землі прибережної захисної смуги розташовуються ближче до водного об'єкта, ніж інші землі водоохоронної зони, і саме вони потенційно розглядаються можливим об'єктом забудови зацікавленими особами. Але прибережна захисна смуга є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Прибережна захисна смуга запобігає руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, появі необґрунтованої забудови.

Частиною 2 ст. 60 Земельного Кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 статті 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Аналогічні вимоги щодо необхідності виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги передбачено також ст. 88 Водного кодексу України, Порядком користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502.

Рішенням Кіровоградської міської ради №1133 від 21.08.2001 р. "Про затвердження робочого проекту "Прибережні захисні смуги річки Інгул в м. Кіровограді затверджено робочий проект "Прибережні захисні смуги річки Інгул в місті Кіровограді"/І черга - Прибережні захисні смуги/, який додається, з такими показниками: загальна площа земель прибережних захисних смуг - 525, 58 довжина берегової лінії водних об'єктів - 40, 2 км. Оригінал цього проекту оглянуто судом в судовому засіданні.

За твердженням прокурора м. Кіровограда частина спірної земельної ділянки в порушення вимог чинного законодавства розташована в межах прибережної захисної смуги.

Так, згідно акту обстеження земельної ділянки від 06.02.2013 р. (а. с. 22) спірна земельна ділянка по АДРЕСА_2 в м. Кіровограді знаходиться на відстані 10 м, 24 м та 35,5 м від русла річки Інгул та схематично розташована в межах прибережної захисної смуги, встановленої рішенням Кіровоградської міської ради від 21.08.2001 р. №1133 "Про затвердження робочого проекту "Прибережні захисні смуги річки Інгул в м. Кіровограді".

Отже, Кіровоградською міською радою всупереч вимогам ст. ст. 19, 20, 58-61 Земельного кодексу України, ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України, передано в оренду земельну ділянку із земель водного фонду, в тому числі за рахунок прибережної захисної смуги р. Інгул, для розміщення торговельного центру та автомобільної мийки, що заборонено Земельним та Водним кодексами України та унеможливлює використання вказаної земельної ділянки, в натурі, цільовим призначенням.

Крім того, окремою підставою для висновку про незаконність оскаржуваного рішення є наступне.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель.

У свою чергу, у межах категорій земель, земельні ділянки поділяються за конкретним цільовим призначенням.

Так, відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншої призначення визнаються земельні ділянки, надані у встановленому законом порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповіді діяльності.

Глава 13 Земельного кодексу України регламентує порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, визначає, які земельні ділянки за цільовим призначенням можуть відноситись до земель названої категорії та не передбачає можливості використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони іншого призначення під розміщення торговельного центру та автомобільної мийки.

В той же час, в силу вимог ст. 38 Земельного кодексу України землі житлової та громадської забудови можуть надаватися і використовуватися під розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 23.07.2010 затверджено класифікатор видів цільового призначення земель, згідно якого землі для розміщення торговельних будівель та побутового обслуговування належать до категорії земель житлової та громадської забудови.

Тобто, спірним рішенням органу місцевого самоврядування надано в оренду земельну ділянку, яка відноситься до категорії за цільовим призначенням, іншої, ніж визначена рішенням міської ради.

Згідно ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування діяти тільки на підставах, у межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 10 цієї статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки пункт 183 рішення №1592 прийнятий Кіровоградською міською радою без дотримання вищезгаданих норм чинного законодавства, вимоги прокурора про визнання його незаконним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсними спірних договорів оренди землі та суборенди, господарський суд враховує, що згідно вимог статей 116, 123, Земельного кодексу України надання земельних ділянок у користування (оренду) здійснюється на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Тобто, наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

Оскільки, спірний договір оренди землі укладено на підставі рішення, яке прийнято з порушенням вимог діючого законодавства України та порушенням інтересів держави, та підлягає скасуванню, то і сам договір оренди землі підлягає визнанню недійсним з підстав невідповідності його вимогам актів цивільного законодавства.

В свою чергу умови договору суборенди земельної ділянки відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Оскільки спірний договір суборенди укладено враховуючи рішення відповідача 3 та договору оренди землі, що суперечать вимогам чинного законодавства, такий договір також підлягає визнанню недійсним, враховуючи вимоги ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, враховуючи визнання недійсними спірних договорів, ПП ОСОБА_2 зобов'язаний повернути спірну земельну ділянку Кіровоградській міській раді.

Таким чином, вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки прокурором в позовній заяві об'єднано три позовні вимоги немайнового характеру, та одну вимогу майнового характеру відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. п. 2.10, 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. №7, на відповідачів покладаються витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 9659,37 грн. (1147,00 х3 + 310918,96 (грошова оцінка земельної ділянки за договорами до введення об'єкта в експлуатацію) х 2%); на кожного з відповідачів - по 3219,79 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п. 183 рішення Кіровоградської міської ради №1592 від 08.12.2005р. "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин".

Визнати недійсним договір оренди землі №83, укладений 06.03.2006р. між Кіровоградською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований у Державному реєстрі земель за №34 від 21.03.2006р.

Визнати недійсним договір суборенди землі, укладений 01.09.2006р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований у Державному реєстрі земель за №10/34 від 12.10.2006р.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в десятиденний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили повернути на користь Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 04055251) земельну ділянку площею 5999, 98 кв. м. по АДРЕСА_2 в стані, не гіршому порівняно з тим, яким орендар одержав її в оренду, звільнену та придатну до використання за цільовим призначенням іншим особам відповідно до п. 7 договору суборенди землі від 01.09.2006 р.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 3219,79 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 3219,79 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 04055251) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 3219,79 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 21.05.2013 року.

Суддя О.Б. Шевчук