Ухвала суду № 31312363, 14.05.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1921/13-ц Провадження № 22-ц/772/1278/2013Головуючий в суді першої інстанції:Овсюк Є.М.Категорія: 6Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.,

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2013 року в справі за позовом

ОСОБА_2 до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, виконавчого комітету Вінницької міської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинну будівлю, -

встановила:

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на надбудову до житлового будинку загальною площею 57,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивував тим, що він являється власником 13/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 є власником 12/25 часток даного житлового будинку. Між співвласниками поділена земельна ділянка, яка відведена для обслуговування зазначеного будинку і кожному із співвласників видані відповідні державні акти на право власності на земельну ділянку. Зазначений будинок збудований в 1959 році та знаходиться в незадовільному стані і потребує капітального ремонту.

За таких обставин він вимушений був на власній земельній ділянці для поліпшення житлових умов здійснити надбудову. Зазначеним будівництвом він жодним чином не порушив інтересів іншого співвласника, оскільки здійснена ним прибудова не має спільних стін з частиною будинку, що належить ОСОБА_3, а сама будівля відповідає вимогам надійності і безпечності в експлуатації, не впливає на конструктивну схему будівлі в цілому, не суперечить існуючим стандартам і вимогам, що підтверджено технічним звітом та заключенням про технічний стан будівельних конструкцій існуючої будівлі житлового будинку по АДРЕСА_1, виготовленим спеціалістами ПП «Тритетпроект» на замовлення позивача ОСОБА_2

Оскільки будівництво проводилось без одержання дозволів і без належним чином оформленої документації, а також внаслідок відмови співвласника ОСОБА_3 надати згоду на спорудження прибудови, позивач позбавлений можливості прийняти в експлуатацію дану надбудову, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_3, ОСОБА_5 у наданих суду запереченнях на скаргу її не визнав, вказавши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволені позову, районний суд виходив з того, що підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на самочинне будівництво відсутні, оскільки зазначеним будівництвом порушені права іншого співвласника будинковолодіння. При цьому, посилання позивача на норму ч. 4 ст. 357 ЦК України безпідставне, так як питання самочинного будівництва регулює ст. 376 ЦК України. З врахуванням наведеного, а також доведеності факту самочинного будівництва з істотним порушенням будівельних норм, що порушує законні права та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно відомостей вказаних в технічному паспорті від 20.01.2011 року є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1. Між співвласниками домоволодіння поділена земельна ділянка для обслуговування будинку і кожному із співвласників видано державні акти на право власності на належну їм частину земельної ділянки.

В 2011 році ОСОБА_2 розпочав самовільне переобладнання своєї частини будинковолодіння, звів двоповерхову надбудову над своєю часткою будинку. Здійснюючи зазначене будівництво ОСОБА_2 за дозвільними документами, що дають право виконувати підготовчі та будівельні роботи до компетентних органів не звертався, проектну документацію, будівельний паспорт та технічні умови, одержання яких передбачено ст..ст.27.29.30. 31.35-37 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» не одержав.

Відповідно до постанови інспекції ДАБК у Вінницькій області 18.10.2011 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 96 КпАП України, також 18.10.2011 року йому видано припис про приведення зведеного об'єкту у відповідність до вимог чинного законодавства (а.с.61,62).

Оскільки ОСОБА_2 даний припис не виконав, в листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року по справі №2а/0270/5408/12, що набула законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, зобов'язано інспекцію ДАБК у Вінницькій області вирішити питання щодо подання до суду позову про знесення самочинно збудованого об'єкту - прибудови, зведеної ОСОБА_2 до частини будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 22 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Пунктом 12 вищевказаної Постанови роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Виданими приписами інспекції ДАБК у Вінницькій області підтверджено факт істотного порушення державних будівельних норм та правил внаслідок будівництва проведеного ОСОБА_2, при цьому позивачем дії інспекції, в тому числі вказані приписи не оскаржувались.

Звернення позивача до Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради 19.03.2013 року про отримання будівельного паспорту на будівництво прибудови підтвердило факт самочинного будівництва, оскільки зазначеним органом ОСОБА_2 в його заяві відмовлено, внаслідок невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

У відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Будь-яких доказів, які можуть спростувати висновки адміністративних судів, позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що зведена надбудова до житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є самочинною, оскільки збудована без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних норм і правил та її існування порушує права ОСОБА_3, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Стадник І.М.

(підпис) Голота Л.О.

"З оригіналом вірно"

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.