Постанова № 31310219, 15.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1048/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю :

представвника відповідача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

УПФУ у м. Вінниці звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 26.02.2013 року за підприємцем рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, нарахованого на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 9721,47 грн. Оскільки визначена сума не сплачена добровільно, просили стягнути її в судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні відповідач, представник відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року скасувати, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці 23.10.2000 року, і є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 9256,87 грн., у зв'язку із чим йому була надіслана вимога № Ф - 867 від 07.02.2013 року на відповідну суму. Судом першої інстанції встановлено, що зазначену суму недоїмки відповідач у встановлений законом строк не сплатив.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону, за яким платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону, єдиний внесок нараховується незалежно від джерел фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

У відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Зазначене кореспондується із приписами п. 4.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.10 р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.10р. за № 994/18289 (далі - Інструкція).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базовим звітним періодом є календарний рік.

Згідно ч.12 ст .9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

В порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, відповідач створив борг.

Згідно ч. 4 ст. 25 вказаного Закону територіальні органи Пенсійного фонду надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідачу була надіслана вимога № Ф - 867 від 07.02.2013 року на суму 9256,87 грн.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У зазначеному випадку територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Оскільки узгоджена сума грошового зобов'язання складає 9256,87 грн. (згідно вимоги від 07.02.2013 р., а.с. 5), саме на цю суму позивач має право заявити вимогу про стягнення у судовому порядку. Грошове зобов'язання, нараховане органом Пенсійного фонду України за січень 2013 року в сумі 464,60 грн. не є узгодженим, і позивачем в ході судового розгляду не було обґрунтовано правомірність і підстави його нарахування. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 9256,87 грн.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь управління Пенсійного фонду в місті Вінниці (ЄДРПОУ 37979905) заборгованість в сумі 9256 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 87 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "20" травня 2013 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.