Ухвала суду № 31310187, 08.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року Справа № 122413/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Глушка І.В.

за участі секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Бовіла» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

У липні 2011 року позивач Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ПП «Бовіла», в якому просив стягнути з відповідача в користь позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 4430 грн., а також пеню в розмірі 107,73 грн. на рахунок р/р № 31219230700316, ГУДК України в Тернопільській області, 50070000, МФО 838012, код одержувача 23588125.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, подав до суду першої інстанції заперечення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що відповідач не виконав обов'язку зазначеного в ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», не подав щомісячно державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення ним заходів по інформуванню інвалідів про наявність робочих місць для них, з метою забезпечення їх безпосереднього звернення до відповідача. Відповідач не виконав свого обов'язку в тій частині, що самостійно не розраховував кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, і не забезпечив працевлаштування інвалідів. Однак, суд не взяв до уваги наведені обставини справи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 21.07.2011 р. і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач ПП «Бовіла» подав заперечення на апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року є законною та обгрунтованою, а апеляційна скарга безпідставною.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому КМ України.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 19 цього Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюючих від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем ПП «Бовіла» дотримано вимог ч.1 ст. 19 вищевказаного Закону щодо встановлення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Так, судом встановлено, що звітами про наявність вакансій станом по формі № 3-ПН, підтверджується наявність у ПП «Бовіла» робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 9-10, 23-26).

Згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік по формі № 10-ПІ, у відповідача ПП «Бовіла» середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2010 році становила 10 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 1 осіб, а середньооблікова кількість працюючих інвалідів становить 0 осіб (а.с. 5).

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як установлено судом і зазначено вище, на виконання вимог законодавства, відповідач створив робочі місця для інвалідів згідно нормативу - 1 осіб та направив до Кременецького районного центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишились вакантними у зв'язку з ненаправленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами.

Крім цього, листом Кременецького районного центру зайнятості № 03/721 від 20.07.2011 р. поінформовано відповідача, що упродовж 2010 р. на обліку РЦЗ перебувала одна особа за вакантною професією продавець ІІ категорії, яка відмовилась від працевлаштування на ПП «Бовіла» (а.с. 21).

Листом Кременецького районного центру зайнятості № 03/321 від 11.05.2011 р. підтверджується, що протягом 2010 р. ПП «Бовіла» подавало звіти про вакансії для інвалідів і жодному безробітному, направленому на заявлені вакансії, не було відмовлено у працевлаштуванні (а.с. 8).

У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, в результаті чого 1 робоче місце інваліда було незайнятим.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість застосування до ПП «Бовіла» санкцій, оскільки не врахував, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Крім того, є безпідставними покликання апелянта на порушення відповідачем порядку подання до Центру зайнятості звітності про зайнятість і працевлаштування інвалідів, оскільки, як зазначено вище судом апеляційної інстанції, підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій є недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З врахування наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Бовіла» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: І.В. Глушко

М.А. Пліш