Ухвала суду № 31310138, 15.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1445/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

УПФУ у м.Хмельницькому звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що товариство має заборгованість з відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на загальну суму 21 117 грн. 75 коп. Оскільки підприємству надіслані та отримані ним усі розрахунки фактичних витрат, однак заборгованість не погашається, просили стягнути в судовому порядку.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. Позивач направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає у повному обсязі, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" є юридичною особою та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому як платник страхових внесків.

Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за Списком № 2 за жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року, які отримані відповідачем, карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам підприємства, зайнятим повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 за жовтень 2012 року складають 2 044 грн. 18 коп., за листопад 2012 року - 2 044 грн. 18 коп., за грудень 2012 року - 2 100 грн. 40 коп. та за січень 2013 року - 14 928 грн. 99 коп. Загальна сума фактичних витрат Пенсійного фонду України становить 21 117 грн. 75 коп.

УПФУ у м.Хмельницькому на адресу відповідача надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року, у яких були визначені суми витрат, які підлягають відшкодуванню. Розрахунки отримані відповідачем, про що свідчать копії поштових повідомлень про вручення.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1(далі- Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 у розмірі 100 відсотків.

Відповідно до п. п. 6.8. Інструкції підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену у розрахунку - повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач добровільно кошти не відшкодував, відповідні докази в ході судового розгляду сторонами не надавались. Зважаючи на встановлені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.