Постанова № 31310135, 08.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року Справа № 24584/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Глушка І.В.,

за участі секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Котнар» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У грудні 2010 року позивач ЗАТ «Котнар» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Берегівської ОДПІ Закарпатської області (на даний час Берегівська ОДПІ Закарпатської області ДПС), в якому просив визнати незаконними і скасувати податкові повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ : № 0000772340/2 від 02.11.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 8244444 грн. (в т.ч. за основним платежем 5496296 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 2748148 грн.); № 0000762340/2 від 02.11.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 57600 грн. (в т.ч. за основним платежем 42400 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 15200 грн.); № 0000782340/2 від 02.11.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з акцизного збору (виноробна продукція) у розмірі 4157,31 грн. (в т.ч. за основним платежем 2771,54 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 1385,77 грн.); № 0004881740/2 від 03.11.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1339,65 грн. (в т.ч. за основним платежем 446,55 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 893,10 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що оскаржені ППР винесені відповідачем на підставі необ'єктивних і безпідставних висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, які відображені в Акті перевірки від 03.08.2010 р. за результатами проведеної планової визної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р.. Вказував позивач, що суперечать чинного законодавству і фактичним обставинам справи твердження ДПІ про порушення Товариством вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження податкового зобов'язання з ПДВ, а саме, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості послуг по виконанню ТзОВ «Галузеве підприємство «Енергетичні мережі» комплексу дій, направлених на отримання науково-технічної документації, а саме, патентів на корисні моделі: «Спосіб виробництва горілки виноградної», «Солодка настоянка», «Горілка особлива». Також позивач вказував, що є безпідставними твердження ДПІ про порушення Товариством вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок неправомірного віднесення до валових витрат товариства витрат на придбання послуг у ПП ОСОБА_3 на суму 169600 грн.. Також позивач вказував на безпідставність висновків ДПІ про допущення товариством понаднормативних втрат спирту природного бродіння у виноматеріалі червоному столовому Каберне урожаю 2009 року та понаднормативних втратах виноматеріалів. Зазначав позивач, що оскаржені до суду ППР винесені з врахуванням адміністративного оскарження позивачем аналогічних ППР від 12.08.2010 року.

Відповідач Берегівська ОДПІ позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ Закарпатської області від 02.11.2011 р. № 0000772340/2, № 0000782340/2, № 0004881740/2 і № 0000762340/2.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції є незаконною і підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що податковою перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за договором № 02/11-9 укладеного із ТзОВ «Галузеве підприємство «Енергетичні мережі» про надання послуг по виконанню комплексу дій, направлених на отримання науково-технічної документації, а саме, патентів на корисні моделі «Спосіб виробництва горілки виноградної», «Солодка настоянка», «Горілка особлива». Також перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат на суму 169600 грн. внаслідок безпідставного віднесення до валових витрат товариства витрат на придбання послуг по навантажувально-розвантажувальних роботах і транспортному обслуговуванню вантажів, згідно договору № б/н від 05.01.2009 р. укладеного із ПП ОСОБА_3. Також перевіркою було встановлено порушення позивачем Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме допущення понаднормативних втрат спирту у виноматеріалах та понаднормативних втрат виноматеріалів. Вказував апелянт, що оскаржені ППР винесені правомірно на підставі обґрунтованих висновків ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 22.12.2011 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період із 30.06.2010 року по 27.07.2010 року відповідачем Берегівською ОДПІ було проведено планову визну перевірку позивача ЗАТ «Котнар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., результати якої оформлені актом перевірки № 71-23/010/22091380 від 03.08.2010 року (а.с. 10-55 Т.1).

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем, зокрема, порушено : вимоги п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 5496296 грн.; вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 42400 грн.; вимоги п.п.4.2.1, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 та п.п.4.3.36 п.4.3 ст.4, 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок в сумі 446,55 грн.; вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», внаслідок допущення понаднормативних втрат спирту природного бродіння у виноматеріалі червоному столовому Каберне урожаю 2009 року на суму акцизного збору 1003 грн. та понаднормативних втрат виноматеріалів на суми акцизного збору 1300,62 грн. і 467,92 грн..

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 03.08.2010 р. та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем Берегівською ОДПІ винесено відносно позивача ЗАТ «Котнар» такі податкове повідомлення-рішення : № 0000772340/2 від 02.11.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 8244444 грн. (в т.ч. за основним платежем 5496296 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 2748148 грн.); № 0000762340/2 від 02.11.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 57600 грн. (в т.ч. за основним платежем 42400 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 15200 грн.); № 0000782340/2 від 02.11.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з акцизного збору (виноробна продукція) у розмірі 4157,31 грн. (в т.ч. за основним платежем 2771,54 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 1385,77 грн.); № 0004881740/2 від 03.11.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1339,65 грн. (в т.ч. за основним платежем 446,55 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 893,10 грн.) (а.с. 75 Т.1, 41-43 Т.2).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000772340/2 від 02.11.2010 р., з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 03.08.2010 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ЗАТ «Котнар» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що Товариством протягом перевіреного періоду безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за договором № 02/11-9 від 02.11.2009 р. укладеного із ТзОВ «Галузеве підприємство «Енергетичні мережі» про надання послуг по виконанню комплексу дій, направлених на отримання науково-технічної документації, а саме, патентів на корисні моделі «Спосіб виробництва горілки виноградної», «Солодка настоянка», «Горілка особлива».

З цього приводу судом першої інстанції вірно враховано, що придбання ЗАТ «Котнар» у ТзОВ «Галузеве підприємство «Енергетичні мережі» вищевказаних договірних послуг з метою їх використання у власній господарської діяльності по виробництву та реалізації горілчаної продукції, підтверджено матеріалами справи, зокрема, протоколом про наміри від 26.10.2009 р., рішенням зборів акціонерів від 30.10.2009 р., актом виконаних робіт від 31.12.2009 р., податковою накладною від 31.12.2009 р., договором про передачу авторських прав на корисну модель від 28.12.2009 р., патентами на корисні моделі «Спосіб виробництва горілки виноградної», «Солодка настоянка», «Горілка особлива», які зареєстровані в ДРПУ 25.01.2010 р., ліцензіями на право виробництво і право торгівлі алкогольними напоями, технічними документами, розрахунковими документами про оплату послуг векселями, матеріалами щодо діяльності ЗАТ «Котнар» протягом перевіреного періоду та іншими документами (а.с. 76-93, 213-251 Т.1, 5-29, 50-83 Т.2).

При цьому, суд першої інтанції вірно зазначив, що отримані позивачем послуги призначені для використання у його господарській діяльності.

Одночасно суд апеляційної інстанції враховує, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність доводів апелянта про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування складу податкового кредиту з ПДВ.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та щодо протиправності і наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000762340/2 від 02.11.2010 р., № 0004881740/2 від 03.11.2010 р., № 0000782340/2 від 02.11.2010 р., з врахуванням наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.2.4. ст.2 Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 25.05.1995р. «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до вимог ст.1, ст.2, п.3, 7 ст.8, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», всі юридичні особи, що створені згідно із законодавством України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності зобов'язані вести бухгалтерський облік, підставою для якого є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 2 ст. 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 03.08.2010 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ЗАТ «Котнар» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що Товариством протягом перевіреного періоду безпідставно віднесено до валових витрат витрати на придбання послуг по навантажувально-розвантажувальних роботах і транспортному обслуговуванню вантажів у ПП ОСОБА_3 на суму 169600 грн. згідно договору № б/н від 05.01.2009 р..

Суд апеляційної інтанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що всі валові витрати понесені ЗАТ «Котнар» по придбанню послуг ПП ОСОБА_3 підтверджені первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

З цього приводу судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах даної адміністративної справи немає належних первинних документів щодо вищевказаних господарських відносин.

Так, в матеріалах справи міститься договір № б/н від 05.01.2009 р. укладений між виконавцем ФОП ОСОБА_3 і замовником ЗАТ «Котнар» щодо виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і транспортному обслуговуванню вантажів (а.с. 96 Т.1).

Однак, ні цим договором, ні іншими документами не підтверджуються такі обставини як обсяги, види і назви робіт, їх вартість, строк і порядок виконання, реальність виконання робіт і розрахунків за виконані роботи.

При цьому, наявні в матеріалах справи копії актів виконаних робіт за квітень 2009 р. - січень 2010 р. стосуються договору між ЗАТ «Котнар» і ПП ОСОБА_3 від 25.03.2003 р., про що вказано у цих актах, а не договору від 05.01.2009 р. (а.с. 99-119 Т.1).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про підставність доводів апелянта про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині фармування валових витрат, і необгрунтованість в цій частині постанови суду першої інстанції від 22.12.2011 р..

Щодо висновків ДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» і Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та щодо оскаржених податкових повідомлень-рішень № 0004881740/2 від 03.11.2010 р. і № 0000782340/2 від 02.11.2010 р., то суд апеляційної інстанції враховує, що в цій частині вимоги позивача не містять жодних належних обґрунтувань.

Так, ні у поданій до адміністративного суду позовній заяві, ні у запереченнях на Акт перевірки від 03.08.2010 р. позивач ЗАТ «Котнар» не обґрунтовує і не мотивував своїх тверджень щодо дотримання Товариством вимог податкового законодавства в частині правильності сплати податку з доходів фізичних осіб і акцизного збору.

В матеріалах же розглядуваної адміністративної справи немає первинних чи інших документів щодо питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині сплати податку з доходів фізичних осіб і акцизного збору.

При цьому, суд першої інстанції у оскарженій постанові від 22.12.2011 р. також жодним чином не мотивував і не обґрунтував доказами своїх висновків про протиправність відповідних податкових повідомлень-рішень № 0004881740/2 від 03.11.2010 р. і № 0000782340/2 від 02.11.2010 р..

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження суду першої інстанції про недоведеність Берегівською ОДПІ правомірності вищевказаних ППР.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи неповно встановлено обставини справи, висновки суду частково не відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з частковим порушенням норм матеріального права.

Тому, оскаржену постанову суду від 22.12.2011 року слід скасувати і прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині оскарженого податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість. В решта частині позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області - задоволити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом ЗАТ «Котнар» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Котнар» - задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ Закарпатської області № 0000772340/2 від 02.11.2010 р. про визначення ЗАТ «Котнар» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8244444 грн. (в т.ч. 5496296 грн. за основним платежем і 2748148 грн. за штрафними (фінасовими) санкціями).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: І.В. Глушко

М.А. Пліш

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.05.2013 року.