Ухвала суду № 31310079, 16.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 9104/34247/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Датекс С" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Датекс-С» (далі ТзОВ «Датекс-С») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному районі м Львова) з позовними вимогами, які були збільшені і уточнені позивачем, а саме позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000612304/18796 від 31.05.2011 року, скасувати податкові вимоги від 16.06.2011 року № 20899/10/24 24-032 та від 04.08.2011 року № 25695/10/24-032.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що право позивача на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджується усіма необхідними первинними документами, на підтвердження договірних відносин з ТзОВ «ТКФ «Вартек». Всі операції з контрагентом є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочину з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Позивач зазначає, що сума, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена належним чином оформленою податковою накладною, що засвідчує факт, що правочин вчинено із спрямуванням на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним. Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ТзОВ «Датекс-С» податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних, складених у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що згідно закріпленого в ст. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. Вважає, що при винесенні податкових вимог порушені вимоги п. 59.1 ст. 59, п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України. Відтак позивач вважає оскаржувані податкове повідомлення рішення та вимоги такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000612304 18796 від 31.05.2011 року та скасовано податкові вимоги віл 16.06.2011 року № 20899/10/24 24-032 та від 04.08.2011 року № 25695/10/ 24-032.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

ТзОВ «Датекс-С» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 31.10.2008 року, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 702896. Позивача взято на облік в органи державної податкової служби 03.11.2008 року за № 1218, що підтверджується довідкою 4 ОПП (а.с. 123).

У період з 29.04.2011 року по 10.05.2011 року державною податковою інспекцією у Залізничному районі м, Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Датекс-С», про що складено акт № 1096/23-4/36153038 від 17.05.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності підтвердження відображення даних у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.6., п. 198.8. ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період лютий 2011 року в сумі 60090,14 грн. та в частині недодержання вимог ч. 3 ст. 203. ч.1, 2 ст. 215. ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах з ТзОВ «Вартек».

31.05.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1096/23-4/36153038 від 17.05.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0000612304/18796, яким відповідно до п 198.1., п. 198.2. п. 198.6., гг. 198.8. ст. 198 , ст. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ч.5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215. ст. 216. ст. 228 ст. 626. ст. 650, ст.655. ст. 658. ст. 662 Цивільного кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 60091 грн., у тому числі основний платіж 60090.14 грн.. штрафні (фінансові) санкції 1 грн.

16.06.2011 року та 04.08.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова виставила податкові вимоги ТзОВ « Датекс - С» .

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням та податковими вимогами не погодився, оскаржив їх в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно сі. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п.п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих .розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються. для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника(ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами; платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТКФ «Вартек» господарського договору на купівлю-продаж товарів не укладалось, була усна домовленість, на поставку товару був виписаний рахунок-фактура № 141 від 28.02.2011 р. Підтвердженням виконання поставки служить накладна № 141 від 28.02.2011 р. на суму 360 474,85 грн. на цей перелік товарів та цю ж суму поставки (а.с. 38).

Оплата за товар позивачем здійснено у березні 2011 року, про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 206 від 16.03.2011 р. на перерахування коштів (а.с. 37). Листом ПАТ «Фольксбанк» підтвердив перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТКФ «Вартек».

Як вбачається з матеріалів справи, отриманий позивачем товар, використаний для виконання робіт у м. Житомир по вул. Шелушкова, 96. Товар, придбаний у ТОВ «ТКФ «Вартек» доставлявся перевізником компанією ТОВ «ТК «САТ», що підтверджується договором на перевезення вантажів № 3363 від 10.01.2011 року, згідно якого ТзОВ « Датекс С» - надає для перевезення вантажі. «Транспортна компанія «САТ» (перевізник) зобов'язується здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом і надати інші послуги по перевезенню вантажів на території України (а.с. 82).

На вимогу позивача (лист від 30.11.2011 р. №243) листом від 05.12.2011 року № 3948 перевізником надана накладна на вантаж, яка свідчить про здійснення доставки товару від продавця до покупця відправником товару ТОВ «ТКФ «Вартек». Оплата перевезення (доставки) товару від ТОВ «ТКФ «Вартек» підтверджується рахунком на оплату № В0000203 від 19.01.2011 р. та актом № ЛВ0000198 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на перевезення вантажу за маршрутом Київ-Житомир за наведеною вище накладною на вантаж. Оплату здійснив позивач за домовленістю з продавцем, про що свідчить лист №39 від 17.01.2011 р. від ТОВ «ТКФ «Вартек».

Одержувачем даного вантажу у місці доставки був працівник позивача ОСОБА_1, якому довіреністю від 19.01.11р. № 101 доручено отримати товар від перевізника ТОВ «ТК «САТ», прийняти цей товар на відповідальне зберігання за актом прийому-передачі матеріалів від 19.01.2011 року. Перебування працівника позивача ОСОБА_1 у м. Житомирі на момент приймання товару підтверджується посвідченням на відрядження на цей період.

В подальшому, з відповідального зберігання матеріали передавались за актом прийому-передачі матеріалів від 28.02.2011 р.

Стосовно твердження відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентом ТОВ «ТКФ «Вартек», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України.

Висновки податкового органу про нікчемність правочину між ТзОВ «Датекс С» та ТОВ «ТКФ «Вартек» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано вимоги ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок є помилковим з огляду на наступне.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться :у матеріалах справи, правочин між позивачем та ТОВ «ТКФ «Вартек» хоча й не був укладений у письмовій формі, все ж не може вважатися нікчемним (недійсним) з огляду на наявність належним чином оформлених документів на його укладення та виконання обома сторонами. В ході судового, розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентом, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. А відтак, правочин укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Щодо прийнятих відповідачем податкових вимог колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає), йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Однак, відповідачем при винесенні та надсиланні податкових вимог порушені вимоги п. 59.1 ст. 59, п. 57.3 ст. 57 ПК України, а саме перша податкова вимога, надіслана 16.06.2011 року з порушенням строків її надсилання, тобто з розрахунку за приписами п.57.3 та 59.1 ПК України, вона не могла бути надіслана раніше, ніж через 20 днів після отримання підприємством податкового повідомлення-рішення, датованого 31.05.2011 року. Друга податкова вимога, надіслана 05.08.2011 року, суперечить першій, оскільки - містить іншу дату виникнення податкової застави, а позовна заява була направлена в суд 23.06.2011 року, що не порушує приписи п.57.3 та 59.1 ПК України, та зважаючи на вимоги п. 59.1 та 59.3 ПК України унеможливлює складення та надсилання як першої, так і другої податкових вимог.

Обидві податкові вимоги не відповідають вимогам абз. 2 п.59.3 ПК України, оскільки не містять відомості про факт виникнення грошового зобов'язання. Положення ПК України не передбачають складення та надсилання двох чи більше податкових вимог по одному й тому самому податковому боргу.

Отже, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідач, на момент надсилання (вручення) податкових вимог, був обізнаний про оскарження в судовому порядку оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а тому складення та надсилання податкових вимог на суми грошового зобов'язання, які на цю дату було неузгодженими, суперечить приписам п. 59.1., 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 р. по справі № 2а-7293/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 20.05.2013 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик