Рішення № 31310056, 16.05.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 925/365/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача: Ганнисик О.Ю. за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат,

від ІІІ особи (ОСОБА_3) - ОСОБА_3 - особисто,

від ІІІ особи (ОСОБА_4) - не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж, м.Канів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Канів

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2:

- ОСОБА_4 м.Черкаси;

- ОСОБА_3 м.Канів;

про стягнення 8557 грн. 49 коп. та заяву позивача про відстрочку сплати судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 6643 грн. 89 коп. боргу за теплопостачання, 287 грн. 03 коп. 3% річних, 1460 грн. 93 коп. пені та 185 грн. 64 коп. втрат внаслідок інфляції через невиконання відповідачем зобов?язань по розрахунках за постачання теплової енергії в гарячій воді до приміщення площею 47,7 кв.м, розташованого по АДРЕСА_2, співвласником якого являлась ОСОБА_5 за період з жовтня 2010 по 15.12.2012 у відповідності до умов договору № 165 від 01.10.2002.

У 2008 р. власником приміщення стала ОСОБА_4 (за договором дарування).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, надав суду усні та письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач своїх зобов?язань по договору не виконав. 31 грудня 2010 року між Сторонами, шляхом обміну листами було проведено звірку розрахунків та укладено угоду про реструктуризацію заборгованості в сумі 2803, 79. Відповідно відповідач повинен був самостійно сплачувати вказану заборгованість протягом 9-ти місяців до 01 жовтня 2011 року по 311,53 грн. щомісячно, а також своєчасно сплачувати поточні нарахування відповідно до виставлених рахунків.

Представник позивача стверджує, що з врахуванням угоди про реструктуризацію заборгованості та платежів відповідача розмір заборгованості відповідача за теплопостачання становить 6643,89 грн.

Вартість за опалення приміщення відповідача до 01.10.2011 визначали у відповідності встановленого двоставкового тарифу за теплопостачання затвердженому рішенням Виконавчого комітету Канівської міської ради № від 02.03.2009 року та відповідно до приведеної опалювальної площі приміщення, а в подальшому, відповідно до фактично спожитої теплової енергії та опалювальної площі приміщення. Вартість фактично спожитої теплової енергії для потреб опалення приміщення площею 47,7 м2 визначалася розрахунково, виходячи з установленої Канівському комунальному підприємству теплових мереж умовно-змінної частини двоставкових тарифів на теплову енергію ( вартості одиниці спожитої теплової енергії) (Постанова національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 163) та раніше встановленої вартості умовно-постійної величини тарифу . Кількість спожитої теплової енергії визначалася відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94 розробленими Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству.

? частина приміщення за адресою АДРЕСА_2 належить Відповідачу на підставі наданого свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 656829 виданого Виконавчим комітетом Канівської міської ради 24.11.2006. Загальна площа частини приміщення, що належить відповідачу відповідно до свідоцтва про право власності становить 52,3 м2.

На момент укладання Додатку 1 до Договору про теплопостачання 15.10.2004 року опалювальна площа становила 41.6 м2, що в приведенні до висоти 2,98 м склало 47, 7м2. Інших характеризуючи даних на приміщення Відповідачем не надавалося.

Представник позивача зазначив, що іншу частину цілісного приміщення використовує для ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, який вчасно розраховується за спожиту теплову енергію. Зазначена обставина є додатковим доказом того, що і Відповідач вчасно та в повному обсязі отримував послуги з теплопостачання.

Відповідач знаходиться за адресою Черкаська обл.. АДРЕСА_1.

Відповідач у відзиві на позов та його представник - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю вважаючи їх необгрунтованими та безпідставними мотивуючи тим, що:

У позовній заяві Позивач стверджує про виникнення у Відповідача з жовтня 2010 року зобов'язання оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені пунктом 1.1. договору №165 від 01.10.2002 року „Про постачання теплової енергії в гарячій воді (на потреби опалення та гарячого водопостачання (далі -Договір), який укладений сторонами спору.

Даний Договір у відповідності до розділу 10 укладений з 01 жовтня 2002 року по 01 жовтня 2003 року і вважається щорічно продовженим на такий же термін на останніх умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін про припинення дії договору, або його перегляд.

Реалізуючи своє право, передбачене п.10.4 Договору, відповідачка 21.07.2009 року звернулася із заявою до Позивача про припинення дії договору з 15.10.2009 (вручення заяви позивачу підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 74 ж від 24.07.2009 року).

Відповідно до приписів статті 179 Господарського кодексу України, статей 1, 19,20,24,26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" -одержання житлово-комунальних послуг є правом, а не обов'язком споживача, який вправі відмовитися від такої послуги; наведеними нормами законодавства передбачено обов'язковість укладення договору у разі користування споживача житлово-комунальною послугою, а не обов'язок споживача користуватися житлово-комунальною послугою.

Однак, вищевказана заява про припинення дії договору залишена позивачем без відповіді всупереч положень ст.ст.179, 188 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п. п. 1, 5 ч. З ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Відповідач посилається на те, що аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 08 травня 2012 року у справі №54/105.

Починаючи з жовтня 2009 року Позивач, будучи зобов'язаним вжити передбаченим положеннями діючого законодавства України заходів, спрямованих на оформлення договору енергопостачання продовжував відпуск енергії без оформлення Договору.

Відповідач вважає, що договору на постачання теплової енергії, з якого б вбачався обов'язок Відповідача сплачувати позивачу кошти за послуги з теплопостачання, за період з жовтня 2010 року по січень 2013 року (період, за який позивач просить сплатити за спожиту теплову енергію) між Канівським комунальним підприємством теплових мереж та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено не було.

Відтак, в зазначений позивачем період між сторонами не існувало правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг (послуг з теплопостачання), тому у відповідача, як споживача цих послуг, обов'язку їх сплати не виникло.

У відповідності до додатку №1 Договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, при цьому опалювальна площа становить 47,7 кв.м.

Виходячи із вказаної площі Позивач нараховував суму зобов'язання Відповідача.

Однак, 08.11.2005 року на підставі Договору купівлі-продажу будівлі нежиле приміщення першого поверху магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 44,7 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2 було придбане в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

15.02.2008 року Відповідачем згідно Договору Дарування передано у власність ? (одну другу) нежилого приміщення загальною площею 52,3 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_4. Право власності зареєстроване 17.02.2008 року у Канівському виробничому відділку КП „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації „, номер запису 59 в книзі 51/1.

Тобто, починаючи з опалювального сезону 2008-2009 років Позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії Відповідачу опалювальною площею ? (однієї другої) нежилого приміщення загальною площею 52,3 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2. Інша половина приміщення з 2008 року знаходилася у власності ОСОБА_4.

Відповідач визнавала свої зобов'язання по сплаті за спожиту теплову енергію до 21.07.2009 року ( до дня подачі заяви про розірвання Договору).

У 2010 році відповідачем подано на адресу Позивача заяву про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 2800 грн. за період з 2005 по 2009 роки.

Відповідач стверджує, що зазначений борг сплачено в повному обсязі, що відповідач підтверджує платіжними дорученнями:

№128 від 17.12.2012р. на суму 634,20 грн.;

№48 від 04.05.2011р. на суму 371,11 грн.;

№21 від 02.03.2012р. на суму 500 грн.;

№44 від 06.06.2012р. на суму 300 грн.;

№46 від 11.06.2012р. на суму 500 грн.,

а всього на загальну суму 2805,31 грн.

На відзив відповідача позивач подав до суду письмове пояснення, в якому представника позивач зазначив, що в додатку до договору про теплопостачання зазначено опалювальну площу 47,7м2. Вказана площа була узгоджена з Відповідачем та скріплена підписом та печаткою. Площа розрахована виходячи з вихідних даних, що були надані Відповідачем при укладанні як договору так додатків до нього. 24.07.2009 року Відповідач звернувся до підприємства з заявою про відключення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» від централізованого опалення та про недійсність угоди про теплопостачання з 15.10.2009 року. На що Позивачем не було надано згоди та направлено відповідь з посиланням на нормативні акти № 513 від 28.07.20099 копія міститься в матеріалах справи). Факт отримання листа Відповідачем підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ( належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи), а також фактом звернення Відповідача з заявою від 21 грудня 2010 року про реструктуризацію заборгованості, а також зобов'язанням сплачувати поточні нарахування. Тобто Відповідач визнав та підтвердив продовження договірних відносин з Позивачем. Це також підтверджується прийняттям до оплати Відповідачем рахунків за теплопостачання, а також проведення часткової проплати ( копії рахунків та докази їх вручення відповідачу, а також копії банківських виписок про здійснення часткової оплати за теплопостачання додані до матеріалів справи). Остання проплата за послуги з теплопостачання Відповідачем здійснена в листопаді 2012 року. Звернення від Відповідача про припинення дії Договору на адресу підприємства не надходило. А правові наслідки визнання договору недійсним, та припинення його дії зовсім різні. Рішень будь-яких органів про визнання договору про теплопостачання недійсним немає.

Згідно умов Договору позивач повинен був надати послуги з теплопостачання приміщення площею 41,6 м2., що в приведенні до висоти 2, 98 м2 становить 47,7 кв.м.

Позивач вважає, що договір не припинив своєї дії, оскільки Відповідач своїми конклюдентними діями, а саме зверненням з заявою про розстрочку заборгованості та зобов'язанням своєчасно сплачувати поточні нарахування, отриманням та частковою сплатою виставлених Позивачем рахунків, а також не зверненням про припинення дії Договору підтвердив його дійсність.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення (далі - ЦО) та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж ЦО та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж ЦО та постачання гарячої води забороняється.

Порядок відключення окремих будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок).

Проект відключення споживача узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання . За таких обставин, єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією

Що стосується невідповідності площі вказаної в Додатку №1 до Договору про теплопостачання та наданим Відповідачем документом, що посвідчує право власності повідомляємо, що Відповідачем була заявлена до опалення приведена опалювальна площа приміщень 47,7 м2 . Канівське комунальне підприємство теплових мереж забезпечувало теплопостачання , виставляло рахунки, сплачувало податки відповідно до площі заявленої Відповідачем згідно з умовами Договору.

П.3.2 Договору про постачання теплової енергії визначено обов'язки споживача, серед яких є обов'язок додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення, повідомити теплопостачальну організацію про всі об'єкти тепло споживання, підключені до теплових мереж Споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги тепло споживання, займана площа, орендарів, тощо). Тому розбіжність виникла з вини Відповідача, яким порушено перелічені зобов'язання. Наголошуємо, що протягом строку дії договору Відповідач не звертався до Позивача з заявами про зміну опалювальної площі, хоча щомісячно отримував рахунки з їх зазначенням та частково сплачував їх.

Зміни умов договору або його розірвання у встановленому законом порядку не відбулось.

Одночасно пояснює, що в вступній частині Договору про теплопостачання названі сторони договору, а не місце надання послуг з теплопостачання. Місце надання послуг зазначено в розмежуванні балансової належності теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачами у Додатку 2 до Договору, де вказано що межа балансової належності це теплова камера № 1 від будівлі за адресою АДРЕСА_2 Вимог, щодо конкретизації опалювальних приміщень в будівлях в договорі діючим законодавством не передбачено.

Крім того зазначає, що протягом оспорюваного періоду на адресу Позивача не поступало нарікань від інших споживачів теплової енергії в будівлі, щодо якості надання послуг з теплопостачання. Так співвласником приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3 своєчасно проводяться розрахунки за теплопостачання заборгованість відсутня.

Враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками з відповідачем нежитлового приміщення першого поверху, що знаходиться у АДРЕСА_2 і рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов?язки, ухвалою суду від 11.04.2013 залучено до участі у справі в якості ІІІ осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

ІІІ особа ОСОБА_4 в судове засідання не з?явилась.

У відзиві на позов ОСОБА_4 вказала, що вимоги позовної заяви не визнає, вважає їх безпідставними, незаконними і необгрунтованими з тих підстав, що:

1. У позовній заяві Позивач стверджує про виникнення у Відповідача з жовтня 2010 року зобов'язання оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (пінами) в терміни, передбачені пунктом 1.1. договору №165 від 01.10.2002 року „Про постачання теплової енергії в гарячій воді (на потреби опалення та гарячого водопостачання (далі -Договір), який укладений сторонами спору.

Даний Договір у відповідності до розділу 10 укладений з 01 жовтня 2002 року по 01 жовтня 2003 року і вважається щорічно продовженим на такий же термін на останніх умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін про припинення дії договору, або його перегляд.

Реалізуючи своє право, передбачене п. 10.4 Договору відповідач у справі: ОСОБА_5 21.07.2009 року звернулася із заявою до Позивача про припинення дії Договору з 15.10.2009 року (вручення заяви Позивачу підтверджується штампом вхідної кореспонденції №74 ж від 24.07.2009 року).

Починаючи з жовтня 2009 року Позивач, будучи зобов'язаним вжити передбаченим положеннями діючого законодавства України заходів, спрямованих на оформлення договору енергопостачання продовжував відпуск енергії без оформлення Договору.

Вважає, що договору на постачання теплової енергії, з якого б вбачався обов'язок Відповідача сплачувати позивачу кошти за послуги з теплопостачання, за період з жовтня 2010 року по січень 2013 року (період, за який позивач просить сплатити за спожиту теплову енергію) між Канівським комунальним підприємством теплових мереж та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено не було.

Відтак, в зазначений позивачем період між сторонами не існувало правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг (послуг з теплопостачання), тому у відповідача, як споживача цих послуг, обов'язку їх сплати не виникло.

У відповідності до додатку №1 Договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, при цьому опалювальна площа становить 47,7 м-2.

Виходячи із вказаної площі Позивач нараховував суму зобов'язання Відповідача.

Однак, 08.11.2005 року на підставі Договору купівлі-продажу будівлі нежиле приміщення першого поверху магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 44,7 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2 було придбане в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

15.02.2008 року Відповідачем мідно Договору Дарування передано у власність ?? (одну другу) нежилого приміщення загальною площею 52,3 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_4. Право власності зареєстроване 17.02.2008 року у Канівському виробничому відділку КП „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації ,„ номер запису 59 в книзі 51/1.

Тобто, починаючи з опалювального сезону 2008-2009 років Позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії Відповідачу опалювальною площею ? (однієї другої) нежилого приміщення загальною площею 52,3 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2. Інша половина приміщення з 2008 року знаходилася у власності ОСОБА_4.

Про зміну форми власності було достовірно відомо Позивачу, оскільки представники Канівського комунального підприємства теплових мереж починаючи з 2008 року пропонували мені заключити договір „Про постачання теплової енергії в гарячій воді" на площу 26,15 кв.м. магазину „ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований на першому поверсі будинку по АДРЕСА_2.

Однак, я постійно відмовляла Позивачу у заключенні такого Договору у зв"язку з тим, що постачання теплової енергії до згаданого вище приміщення фактично не подається, а обігрів приміщення в зимовий період здійснюється за допомогою електроприладів

ІІІ особа (ОСОБА_3) відзиву на позов не подав. В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що він разом відповідачкою та ІІІ особою ОСОБА_4 являється співвласником приміщення розташованого на 1 поверсі будівлі колишнього магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2.

Позовні вимоги вважає необгрунтованими, т.я. договір на підставі якого позивач заявив позов стосується ІІІ поверху в будівлі по АДРЕСА_2, а доданий до позовної додаток № 1 стосується площі 1 поверху цієї ж будівлі. Ніяких повідомлень від позивача на свої заяви він не отримував. Ні на час спільного з відповідачем придбання частини приміщення, ні на час розгляду справи, приміщення 1 поверху колишнього «ІНФОРМАЦІЯ_1» між ним і ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 не розділялось. Він особисто сплачує позивачу за теплопостачання в приміщення площею 26,6 кв.м.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

Як вбачається з абзацу 1 тексту договору, місцем постачання теплової енергії є «ІІІ поверх Кошового,2». Інших відомостей про місцезнаходження точки споживання теплової енергії відповідачем ні позовна заява, ні інші докази надані позивачем не містять.

01 жовтня 2002 року сторони уклали договір №165 про постачання теплової енергії в гарячій воді (на потреби опалення та гарячого водопостачання) (далі - договір), за умовами якого теплопостачальна організація (позивач) зобов'язався постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором (а.с.7-8).

П.2.3, п.6.1, п.6.2, п.18.1, п.18.4 договору визначено, що початок і закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами (три доби із середньодобовою температурою +8 градусів Цельсія) по рішенню міськвиконкому.

Договір на опалення об'єктів заклечається на весь опалювальний період і при відсутності приладів обліку відключення раніше (пізніше) офіційного закінчення опалювального періоду не допускається. При невиконанні цієї вимоги споживач оплачує теплопостачальній організації понесені витрати за заявлене тепло.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У випадку зміни тарифів, визваних подорожчанням собівартості теплової енергії, нові являються обов'язковими для сторін з часу вводу їх в дію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. При цьому оплата за одержане тепло проводиться в порядку згідно додатку №1 до договору.

Договір набуває чинності з 01.10.2002 та діє до 01.10.2003.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення дії договору, або його перегляд.

П.7, п.8 Додатку №1 до договору визначено, що розрахунки за спожите тепло здійснюються споживачем на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації на підставі виставлених теплопостачальною організацією рахунків до 5 числа слідчого за розрахунковим місяця (а.с.9).

Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить з ПДВ 821,40 грн.

Позивач стверджує, що виконання умов договору позивач протягом жовтня 2010 року - січня 2013 року надав відповідачу послуги з теплопостачання на суму 13 416,88 грн., і підтверджує це рахунками (які є актами передавання-приймання послуг по теплопостачанню):

- №0001267 від 21.10.2010 на суму 360,66 грн. (а.с.13);

- № 0001406 від 11.11.2010 на суму 634,20 грн. (а.с.13);

- №0001622 від 14.12.2010 на суму 634,20 грн.;

- №0000029 від 12.01.2011 на суму 634,20 грн.;

- №0000192 від 14.02.2011 на суму 634,20 грн. (а.с.14);

- №0000360 від 14.03.2011 на суму 634,20 грн. (а.с.14);

- №0000531 від 18.04.2011 на суму 371,11 грн.;

- №0001261 від 27.10.2011 на суму 88,66 грн.;

- №0001351 від 15.11.2011 на суму 709,92 грн. (а.с.15);

- №0001517 від 14.12.2011 на суму 792,31 грн. (а.с.15);

- №0000030 від 19.01.2012 на суму 912,16 грн.;

- №0000184 від 10.02.2012 на суму 800,64 грн.;

- №0000345 від 12.03.2012 на суму 689,12 грн. (а.с.16);

- №0000513 від 17.04.2012 на суму 233,46 грн. (а.с.16);

- №0001201 від 25.10.2012 на суму 146,90 грн.;

- №0001312 від 07.11.2012 на суму 618,38 грн.;

- №0000027 від 14.01.2013 на суму 912,16 грн. (а.с.17);

- №0001486 від 10.12.2012 на суму 801,47 грн. (а.с.17).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги з теплопостачання, сплативши 6772,99 грн.

21.12.2010 відповідач звернувся до позивача із заявою з проханням розбити суму заборгованості 2800 грн. на 9 місяців до 01 жовтня 2011 року, а поточні нарахування відповідач зобов'язався сплачувати своєчасно (а.с.11).

31.12.2010 за вих. №693 позивач надіслав відповідачу лист, в якому повідомив, що він не заперечує проти реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію по магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» в розмірі 2 803 грн. 79 коп. на 9 місяців та відповідачу необхідно буде сплачувати щомісячно, починаючи з 01 січня 2011 року по 01 жовтня 2011 року суму реструктуризованої заборгованості в розмірі 311 грн. 53 коп. та поточні щомісячні платежі. Позивач запропонував відповідачу з'явитися для укладення Договору реструктуризації за адресою: 19000, м. Канів, вул. Енергетиків,30.

Проект договору суду не надавався.

Згідно ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Згідно з ч. З ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Текст договору реструктуризації позивач суду не надав.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що в дійсності ніякого договору про реструктуризацію сторони не укладали. Посилання позивача на листи є необгрунтованими.

Додаток № 1 до договору № 165, на який посилається позивач, введено в дію з 15.10.2004.

У відповідності до додатку №1 Договору теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, при цьому опалювальна площа становить 47,7 м-2.

Виходячи із вказаної площі позивач вираховував суму зобов'язання відповідача.

08.11.2005 року на підставі Договору купівлі-продажу будівлі нежиле приміщення першого поверху магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 44,7 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2 було придбане в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

15.02.2008 року Відповідачем згідно Договору Дарування передано у власність ? (одну другу) нежилого приміщення загальною площею 52,3 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_4. Право власності зареєстроване 17.02.2008 року у Канівському виробничому відділку КП „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації „, номер запису 59 в книзі 51/1.

Суд приходить до висновку, що починаючи з опалювального сезону 2008-2009 років позивачем могли надаватися послуги з постачання теплової енергії відповідачу опалювальною площею ? (однієї другої) нежилого приміщення першого поверху по АДРЕСА_2.

Як вбачається з відзиву на позов ОСОБА_4, про зміну форми власності було достовірно відомо позивачу, оскільки представники Канівського комунального підприємства теплових мереж починаючи з 2008 року пропонували мені заключити договір „Про постачання теплової енергії в гарячій воді" на площу 26,15 кв.м. магазину „ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований на першому поверсі будинку по АДРЕСА_2.

Однак, постійно відмовляла Позивачу у заключенні такого Договору у зв"язку з тим, що постачання теплової енергії до згаданого вище приміщення фактично не подається, а обігрів приміщення в зимовий період здійснюється за допомогою електроприладів.

Вищенаведені твердження ІІІ особи позивачем не спростовані.

Оцінюючи обставини припинення дії договору між ОСОБА_5 та позивачем, суд приходить до наступного.

Реалізуючи своє право, передбачене п. 10.4 Договору, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_3 21.07.2009 звернулася із заявою до позивача про припинення дії Договору з 15.10.2009 року (вручення заяви Позивачу підтверджується штампом вхідної кореспонденції №74 ж від 24.07.2009 року).

По суті ОСОБА_5 дотримано термін (не менше 1 місяця) на повідомлення позивача про відмову від пролонгації дії договору після 01 жовтня 2009 року.

Доказів вручення відповідачу відповіді на заяву від 21.07.2009 позивач суду не надав.

На неотримання такої відповіді вказав суду і інший співвласник - ОСОБА_3

Витяг із журналу вихідної кореспонденції позивача суд оцінює критично виходячи з наступного.

Із досліджених записів вбачається, що позивач одночасно направляв відповідь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на адресу - АДРЕСА_2, а місцезнаходження підприємця ОСОБА_5 - АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - АДРЕСА_3.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав до суду доказів того, що він належним чином повідомив відповідача ОСОБА_5 про відмову від відключення її магазину від теплопостачання після 15.10.2009.

В судовому засіданні встановлено, що у власності у підприємця ОСОБА_5 станом на 21.07.2009 перебувало два приміщення, розташованих по АДРЕСА_2 в м.Каневі - на першому та третьому поверхах.

За опалення якого саме приміщення: належного ОСОБА_5 (І чи ІІІ поверху), чи ОСОБА_4 (частина приміщення на І поверсі), позивач просить стягнути кошти - позивач не довів суду належними доказами.

Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог, за обставин, якими позивач їх обгрунтовує - необхідно відмовити повністю.

Ухвалою суду від 14.03.2013 позивачу було відстрочено сплату судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. за подачу позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю, сплата судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (код 02082657, вул.Енергетиків,30, м.Канів, Черкаська область, 19000) судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп. за подачу позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 із зарахуванням до державного бюджету України на рахунок 31213206783002, банк ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації -22030001, отримувач -УДКСУ м. Черкаси, код 38031150, через ДПІ у м.Черкаси.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

Суддя В.В. Єфіменко

Повне рішення складено та

підписано 21.05.2013.