Рішення № 31309991, 24.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/26/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.13 Справа № 908/757/13-г

за позовом: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-Люкс" (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 208)

про стягнення 6 594,27 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 19.09.2012р. № 2504 від відповідача: Погорєлов І.С., довіреність від 15.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Люкс» про стягнення з відповідача 6 594,27 грн., з яких: 6 439,69 грн. основного боргу, 141,70пені та 12,88 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 28.02.2013р. судом порушено провадження у справі № 908/757/13-г, судове засідання призначено на 27.03.2013р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Судові засідання проводилися без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 24.04.2013р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив, що 17.09.2012р. між сторонами було укладено договір поставки, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 6 439,69 грн. Однак, за поставлений товар відповідач, у встановлені п.3.3. договору, строки не сплатив у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 29.12.2012р. по 26.02.2013р., про що свідчать рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні. У зв'язку із виникненням заборгованості, 24.01.2013р. позивач направив відповідачу претензію, яку було прийнято останнім 24.01.2013р. Також, 01.02.2013р. позивач направив поштою претензію, а відповідач отримав 18.02.2013р. Однак, дані претензії залишені без реагування, сума боргу не сплачено. За порушення строків оплати відповідачу нараховано 141,70 грн. пені та 12,88 грн. інфляції. Просить суд, на підставі ст. ст. 526, 530, 549, 550, 611, 625 Цивільного кодексу України; ст.531 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позовну заяву вказує, що дійсно 17.09.2012р. сторонами був укладений договір, однак сторони відмовились від поставок за зазначеним договором. Видаткові накладні, за якими відбувались поставки, не мають жодного відношення до договору № б/н від 17.09.2012р. Враховуючи викладене, не оспорюючи факт поставки та часткову відсутність оплати, відповідач вважає, що вказана

поставка мала позадоговірний характер та у відповідача не виникло зобов'язання по оплаті з огляду на відсутність вимоги про оплату позивача, в розумінні ч.2 ст. 530 ЦК України. Також, відповідач пояснює, що на розрахунковий рахунок позивача 20.02.2013р. було перераховано 1 000 грн., в зв'язку з чим, сума несплаченої на теперішній час поставки складає 5 439,71 грн. Просить суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки, який 17.09.2012р. укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія - Люкс» (Покупець), за умовами якого (1.1.) Постачальник зобов'язується відповідно до поданих Покупцем замовлень, у строки, вказані в замовленнях, здійснити поставку Покупцеві продуктів харчування (Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про Товар визначаються у товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах Постачальника (п. 2.8.).

Згідно п. 3.3. договору, термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 21 календарний день з моменту поставки Товару, визначеного у п. 2.8. цього Договору.

Позивач зазначає, що за поставлений товар відповідач, у встановлені п. 3.3. договору, строки не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, про що свідчать рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

Таким чином, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за товар, який поставлений, як зазначає позивач за договором поставки від 17.09.2012р. в сумі 6 594,27 грн., з яких: 6 439,69 грн. основного боргу, 141,70 пені та 12,88 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язальних правовідносин між його сторонами.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений статтею 181 ГК.

Зокрема, частиною першою зазначеної статті встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проаналізувавши наявний в матеріалах справи договір, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати його укладеним, оскільки в розділі 14 спірного договору не зазначено юридичної адреси покупця, банківських та поштових реквізитів. До того ж, договір з боку покупця не скріплено печаткою підприємства.

Отже, сторонами не до держано вимог щодо укладання договору у письмовій формі.

Проте, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ч. 1. ст. 181 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями до ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (...).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 07.12.2012р. по 25.12.2012р. ФОП ОСОБА_4 поставив ТОВ "Таврія-Люкс» товар загальною вартістю 6 439,69 грн., про що свідчать:

Факт поставки товару підтверджують: - рахунок-фактура № К-00000638 від 07.12.2012р., видаткова накладна № К-00003462 від 07.12.2012р., податкова накладна №23685 від 07.12.2012р. на суму 780,75 грн.; - рахунок-фактура № К-00000663 від 07.12.2012р, видаткова накладна № К-00003465 від 07.12.2012р., податкова накладна №23688 від 07.12.2012р. на суму 632,00 грн.; - рахунок - фактура № К-00000432 від 07.12.2012р., видаткова накладна № К-00003496 від 07.12.2012р., податкова накладна №23719 від 07.12.2012р. на суму 2076,04 грн.; - рахунок - фактура № КО-0001334 від 18.12.2012р., видаткова накладна № К-00003812 від 18.12.2012р., податкова накладна №24014 від 18.12.2012р. на суму 1460,38 грн.; - рахунок-фактура № КО-0001095 від 21.12.2012р., видаткова накладна № К-00003983 від 21.12.2012р., податкова накладна №24171 від 21.12.2012р. на суму 596,41 грн.; - рахунок - фактура № К-00003048 від 25.12.2012р., видаткова накладна № К-00004105 від 25.12.2012р., податкова накладна №24283 від 25.12.2012р. на суму 903,05 грн.

Факт поставки товару за вищевказаними документами визнається відповідачем.

Відповідно до змісту ст. 4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатись стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням ст. 83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

Таким чином, судом застосовуються норми ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Надані до суду видаткові накладні, податкові накладні та рахунки - фактури свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), яка за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу.

У відповідності з нормами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Із змісту цієї статті вбачається, що істотними умовами договору купівлі - продажу є предмет і ціна договору. Законодавством не передбачено обов'язковість письмової форми договору купівлі-продажу.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склались господарські відносини щодо поставки товару, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у поставці товару, а обов'язки відповідача - в оплаті отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вбачається, що в рахунку-фактурі від 07.12.2012р. № К-00000638 зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 28.12.2012р., в рахунку-фактурі від 07.12.2012р. № К-00000663 -рахунок дійсний до сплати до 28.12.2012р., в рахунку-фактурі від 07.12.2012р. № К-00000432 -рахунок дійсний до сплати до 28.12.2012р., в рахунку-фактурі від 18.12.2012р. № К-00001334 -рахунок дійсний до сплати до 08.01.2013р., в рахунку-фактурі від 21.12.2012р. № К-00001095 -рахунок дійсний до сплати до 11.01.2013р., в рахунку-фактурі від 25.12.2012р. № К-00003048 -рахунок дійсний до сплати до 15.01.2013р.

У зв'язку із несплатою відповідачем грошових коштів за отриманий товар, 24.01.2013р. позивач пред'явив відповідачу претензію, яку було прийнято відповідачем 24.01.2013р., про що свідчить підпис відповідача.

Також, 01.02.2013р., позивач направив поштою претензію, а відповідач отримав 18.02.2013р. претензію про сплату 6 439,69 грн., про що свідчить поштове повідомлення.

Однак, дані претензії відповідачем залишені без реагування.

Отже, відповідач зобов'язань щодо оплати поставленого товару не виконав.

Твердження відповідача, стосовно того, що ним 02.02.2013р. було частково сплачено сума боргу в розмірі 1 000,00 грн., судом до уваги не приймається, оскільки банківська виписка, яка надана на підтвердження такої проплати свідчить, що сплата відбувалась не за виставленими рахунками, а за договором від 01.01.2010р.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт наявності заборгованості у розмірі 6 439,69 грн. за поставлений товар на підставі видаткових накладних підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, станом на час розгляду справи ТОВ "Таврія - Люкс" має заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 6 439,69 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, суд

знаходить позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6 439,69 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Згідно з розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат за січень 2013р. складає 12,88 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 141,70 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Оскільки приписи ст. 547 ЦК України визначають обов'язковість письмової форми вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, в т.ч. пені, а матеріали цієї господарської справи свідчать, що поставка товару відбулась поза межами договору, судом у задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 141,70 грн. відмовляється через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 1 683,53 відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Люкс" (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 208, код ЄДРПОУ 30545956) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ»Креді Агріколь Банк м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 6 439 (шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 69 коп. основного боргу, 12 (дванадцять) грн. 88 коп. інфляції та 1 683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 53 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 07.05.2013р.