Рішення № 31309329, 18.04.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/677/13- ц

18.04.2013 року м. Сімферополь

Центральнийрайонний суд м. СімферополяАвтономноїРеспублікиКримускладі:

Головуючогосудді - Малухіна В.В..,

при секретарі - Сеїтмеметової С.Р.,

розглянувшицивільну справу за позовноюзаявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним.

28.11.2006 р. між позивачкою та відповідачем укладено кредитний договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 683/06, відповідно якого кредитор зобов`язався надати позивачці грошові кошти в розмірі 500 000 грн. зі сплатою 18% річних. Позивачка вважає, що зазначений кредитний договір є недійсним, на підставі того, що в листопаді 2006 року раніш знайомий їй ОСОБА_4 шляхом зловживання її довірою, запропонував їй оформити для нього кредитний договір на своє ім.`я в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», зобов`язуючись перед нею погашати кредит. ОСОБА_4 умисно надав працівникам банку завідомо підроблену довідку про доходи позивачці. Після оформлення позивачкою кредитного договору, саме він отримав кредитні грошові кошти у розмірі 500 000 грн., а вона тільки розписалась у квітанції про їх отримання. Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 07.11.2012 року ОСОБА_4 визнан винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 192, ч.4 ст. 358 КК України та звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінчення строків давності. У зв`язку з тим, що правочин - кредитний договір, укладений під впливом омана, ніяких довідок до банку вона не надавала, грошей не отримувала, а отримував ОСОБА_4 просить суд визнати кредитний договір недійсним.

У судовому засіданні позивачка позовну заяву підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача за довіреністю Тихопой А.О. позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні відмовити. Пояснив, що Постанова Центрального районного суду м. Сімферополя від 07.11.2012 року не впливає на договірні відносини між позивачкою та відповідачем. Безпосереднім позичальником грошових коштів є ОСОБА_2, яка отримала грошові кошти, про незаконні наміри ОСОБА_4 при укладанні кредитного договору між позивачкою та відповідачем робітникам банку відомо не було. Вважає, що правових підстав для визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 683/06 від 28.11.2006 року - не має.

Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не відомо.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.11.2006 р. між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 683/06, відповідно якого кредитор зобов`язався надати позивачці грошові кошти в розмірі 500 000 грн. зі сплатою 18% річних, шляхом видачі готівки з карткового рахунку (а.с.6-8).

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 07.11.2012 року за кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 192, ч.4 ст. 358 КК України, встановлено, що в листопаді 2006 року раніш ОСОБА_4, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на отримання незаконної матеріальної вигоди, пов`язаної з незаконним використанням довіреного майна шляхом зловживання довірою, запропонував ОСОБА_2 оформити для нього кредитний договір на своє ім.`я в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», зобов`язуючись перед нею погашати кредит, не повідомляючи своїх істинних злочинних намірів. 28.11.2006 року ОСОБА_4 супроводив ОСОБА_2 до відділення банку, де умисно надав працівникам банку завідомо підроблену довідку про доходи позивачці. Після оформлення кредитного договору він отримав від ОСОБА_2 кредитні грошові кошти у розмірі 500 000 грн. та направив їх на розвиток свого бізнесу. В період часу з 25.12.2006 року по 15.07.2008 року ОСОБА_4 виплачував частину грошових коштів за кредитним договором, однак потім грошові виплати із боку ОСОБА_4 припинились. В судовому засіданні за ціє ю кримінальною справою ОСОБА_4 у скоєнні зазначеного злочину визнав себе винним. Від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 був звільнений у зв`язку із закінченням строків давності. Постанова набрала законної сили 15.11.2012 року. (а.с. 12-16).

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яки беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ті обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину викладені у ст.. 203 ЦК України.

Ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочини має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин повинен бути реально направлений на виникнення обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно ст.. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочина стороною(сторонами) вимог, які встановлені ст.. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним;

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману. Наявність умислу в діях відповідача і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

П. 19 той же Постанови - особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд вважає, що позивачка була введена в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, договір про надання відновлювальної кредитної лінії підлягає визнанню недійсним, оскільки правочин визнається вчинений під впливом обмана у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обсавин, які впливають на вчинення правочину, вказаний правочин з початку не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - отримання грошових коштів саме позивачкою, та укладався з ознаками обману позивачки, що підтверджується Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 07.11.2012 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 192, ч.4 ст. 358 КК.

Відповідно ст.. 88 ЦПК України сплачені судові витратим стягути з відповідача на користь позивачці.

Керуючись ст.ст.203,215,229, 230 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10,11,27,30,60,61,80,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 683/06 від 28.11.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії АКБ "Укрсоцбанк" - визнати недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії АКБ "Укрсоцбанк" (ідентифікаційний код 00039019) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 114(Сто чотирнадцять) грн.. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Малухін