Рішення № 31308886, 20.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" травня 2013 р. Справа № 906/361/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Макаревича В.А.

при секретарі судового засідання Варянка О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ананійчук О.А., дов. №569/11.5.2 від 10.12.2012р.

від відповідача: не з"явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (смт. Черняхів)

про стягнення 2034591,91 грн.

Справу розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 034 591,91 грн. заборгованості за неналежне виконання кредитного договору №3 від 14.10.2009р., з яких: 1000000 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 116151,19 грн. - заборгованість по сплаті процентів, 741700 грн. - строкова заборгованість кредиту, 2973,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 37574,76 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 7494,42 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту, 593,01 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів, 2768,25 грн. - інфляційні втрати у зв"язку з простроченням повернення кредиту, 786,25 грн. -інфляційні втрати, у зв"язку з простроченням процентів за користування кредитом, 12379,36 грн. - договірна санкція за період з 15.10.2012р. по 20.02.2013р., 112171,54 грн. - договірна санкція за період з 14.05.2012р. по 20.02.2013р.

18.04.2013р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог від 08.04.2013р., у якій позивач просить стягнути з відповідача 2 004 715,67 грн. заборгованості за кредитним договором № 3 від 14 жовтня 2009 року, з яких: 1000000 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 95537,10 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів, 741700 грн. - строкова заборгованість кредиту, 20614,09 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів, 1891,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 25739,15 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 5133,77 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту, 377,20 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів, 2045,67 грн. - інфляційні втрати у зв"язку з простроченням повернення кредиту, 154,56 грн. -інфляційні втрати, у зв"язку з простроченням процентів за користування кредитом, 9122,39 грн. - договірна санкція за період з 15.10.2012р. по 17.01.2013р., 102400,61 грн. - договірна санкція за період з 14.05.2012р. по 17.01.2013р.

Подану позивачем заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог від 08.04.2013р., господарський суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог.

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необгрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі (аналогічна правова позиція викладена в абз. 4 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвалою від 18.04.2013р. суд прийняв заяву ПАТ "ВТБ Банк" про зменшення позовних вимог до відповідача та розглядає позов ПАТ "ВТБ Банк" до відповідача в межах зменшених вимог.

08.05.2013р. до суду від представника позивача надійшла заява про надання пояснень щодо суми тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 14.03.2013р., а також ухвали суду від 01.04.2013р. та від 18.04.2013р. направлялись відповідачу за адресою його реєстрації: 12301, Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Куйбишева, буд. 77, повернулись до суду з відміткою поштового зв'язку "за даною адресою організації не існує." (а.с. 172, 227).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 23.01.2013р. відповідач значиться в ЄДРЮОФОП за адресою: 123, Житомирська область , смт. Черняхів, вул. Куйбишева, буд. 77.

Відповідно до ч.3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, господарський суд вважає, що відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за належною адресою про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення відповідача чи його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, господарський суд розглядає справу за наявними матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (Банк/позивач) (в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (Позичальник/відповідач) було укладено кредитний договір № 3 (договір) (а.с. 56-65).

Відповідно до п.1.1договору, предметом Кредитного договору є надання банком позичальникові кредит в сумі 4341700 грн., а позичальник зобов"язується прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит не пізніше 13.04.2011р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов"язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

Кредит надається в межах ліміту кредитування, визначеному відповідно до графіку. Позичальник зобов"язаний повернути кредит відповідно до графіку погашення (п.п. 1.1.1 та 1.1.2 договору).

Згідно п.2.9 кредитного договору, погашення боргових зобов"язань позичальника здійснюється в наступній черговості:

- прострочені проценти за користування кредитом та комісії (за їх наявності);

- строкові проценти за користування кредитом та комісії ( за їх наявності);

- прострочена заборгованість за кредитом;

- строкова заборгованість за кредитом;

- витрати Банку пов"язані з одержанням виконання за борговими зобов"язаннями;

- пеня за прострочення процентів та комісій (за її наявності);

- пеня за прострочення повернення кредиту (за її наявності);

- передбачені цим договором штрафи (за їх наявності).

За користування кредитом позичальник зобов"язаний сплатити банку відповідну плату за кредит в порядку і на умовах, обумовлених нижче, а саме, плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів. Проценти за користування кредитними коштами, розмір яких є базовим, встановлюється у розмірі 22% річних (п.3.1.1 договору); відповідно до договору про внесення змін до кредитного договору №4 від 17.11.2010р. з 12.08.2010р. по 16.11.2010р. проценти становлять 21,5%, з 17.11.2010р. у розмірі 21%; відповідно до договору про внесення змін до кредитного договору №6 від 29.12.2011р., проценти за користування кредитом встановлюються у розмірі 16% річних.

Також, до кредитного договору №3 від 14.10.2009р. були укладені договори про внесення змін: №1 від 29.12.2009р., №2 від 26.02.2010р., №3 від 12.08.2010р., №4 від 17.11.2010р., №5 від 28.09.2011р., №6 від 29.12.2011р., №7 від 25.04.2012р.

Відповідно до п. 2.1 договору, надання кредиту позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника за формою Додатку №1, далі-заявка, в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявкою позичальника, банк перерахував відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 4341700 грн., що підтверджується меморіальним ордером №0106 від 15.10.2009р. (а.с.72).

Платежі по сплаті боргових зобов"язань мають бути сплачені у повному розмірі та вважаються здійсненими у встановлений строк, якщо сума платежу в повному розмірі надійшла на рахунки банку, визначені в п.10.1 цього договору в строк, встановлений цим договором (п. 2.7 договору).

Однак, відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, в зв'язку з чим станом на 17.01.2013р. за ним утворилась прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 1000000 грн., прострочена заборгованість по сплаті процентів в розмірі 95537,10 грн., строкова заборгованість по кредиту в розмірі 741700 грн., строкова заборгованість по сплаті процентів в розмірі 20614,09 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 1000000 грн., прострочена заборгованість по сплаті процентів в розмірі 95537,10 грн., строкова заборгованість по кредиту в розмірі 741700 грн., строкова заборгованість по сплаті процентів в розмірі 20614,09 грн.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, позивачем виконані зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що стверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру №0106 від 15.10.2009р. на суму 4341700 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом виконав не належним чином. У зв'язку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту підлягають задоволенню в розмірі 1857851,19 грн., з яких: 1000000 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 95537,10 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів, 741700 грн. - строкова заборгованість по кредиту, 20614,09 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту на суму 25739,15 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів на суму 1891,13 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п. 7.1 договору, у разі прострочення позичальником зобов"язань з повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день повернення кредиту в розрахунку факт/365.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що пеня за несвоєчасне повернення кредиту на суму 25739,15 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів на суму 1891,13 грн. нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 5133,77 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту, 377,20 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів, 2045,67 грн. - інфляційних втрат у зв"язку з простроченням повернення кредиту, 154,56 грн. - інфляційних втрат, у зв"язку з простроченням процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку про їх правильність, тому задовольняє позовні вимоги в цих частинах.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9122,39 грн. договірної санкції за період з 15.10.2012р. по 17.01.2013р. та 102400,61 грн. договірної санкції за період з 14.05.2012р. по 17.01.2013р., посилаючись на п. 7.5 договору про внесення змін №7 до кредитного договору №3 від 14.10.2009р., укладеного 25.04.2012р., згідно якого у разі невиконання та /або неналежного виконання позичальником будь-якого з зобов"язань, передбачених п.1.1 та /або п. 3.3 цього договору, банк має право нарахувати позичальнику договірну санкцію, а позичальник зобов"язаний сплатити її банку у розмірі 0,0165% від суми заборгованості за кредитом за кожний день невиконання та/або неналежного виконання зобов"язання, визначеного п.1.1 та/або п.3.3 цього договору, починаючи з дати невиконання вищевказаного зобов"язання та до його виконання у повному обсязі. Позичальник зобов"язаний сплатити банку зазначену договірну санкцію протягом 10 банківських днів з дня відправлення банком вимоги позичальнику про її сплату на рахунок, вказаний у такій вимозі. Нарахування зазначеної в цьому пункті договору договірної санкції, а також право банку відправити вимогу позичальнику про її сплату припиняється через 36 місяців від дня, коли відповідне зобов"язання мало бути виконано належним чином.

Перевіривши розрахунок, суд вважає його правильним та задовольняє позов в цих частинах.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал", Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Куйбишева, буд. 77, ідентифікаційний код 31871186 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", 01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319 - 2 004 715,67 грн. заборгованості з яких:

- 1000000 грн. - прострочена заборгованість по кредиту;

- 95537,10 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів;

- 741700 грн. - строкова заборгованість кредиту;

- 20614,09 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів;

- 1891,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 25739,15 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 5133,77 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту;

- 377,20 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів;

- 2045,67 грн. - інфляційні втрати у зв"язку з простроченням повернення кредиту;

- 154,56 грн. - інфляційні втрати, у зв"язку з простроченням процентів за користування кредитом;

- 9122,39 грн. - договірна санкція за період з 15.10.2012р. по 17.01.2013р.;

- 102400,61 грн. - договірна санкція за період з 14.05.2012р. по 17.01.2013р.;

- 40094,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Макаревич В.А.

Повне рішення складено 22.05.2013р.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу

3- відповідачу (рек. з пов.)